Одним із критеріїв необхідності оподаткування легкового автомобіля транспортним податком є його середньоринкова вартість. Але як її визначити? Кабмін спромігся її розробити та затвердити лише 18 лютого 2016 р.
За приписами пп. 267.2.1 ПКУ у 2016 році сплачувати транспортний податок потрібно лише за ті легкові автомобілі, які одночасно відповідають двом критеріям:
— рік випуску — не більше 5 років тому (на 2016 рік об'єктом оподаткування є авто, випущені не раніше 1 січня 2011 року);
— середньоринкова вартість легкового автомобіля перевищує 750 мінімальних зарплат на 1 січня звітного року (1378 грн х 750 = 1033500 грн).
Але звідки взяти середньоринкову вартість авто? Відповідно до пп. 267.2.1 ПКУ, така вартість визначається Кабміном та має бути розміщена на його офіційному веб-сайті.
Поява Методики №661 була довгоочікуваною, проте запізнілою. Які ж варіанти розвитку подій є можливими?
Для визначення об'єкта оподаткування транспортним податком доводилося користуватися Порядком №4032. За приписами п. 2 Методики №66, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою із п. 3 Порядку №403. Цей документ видано для визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів та мопедів з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для оподаткування ПДФО. Цим документом змушені були користуватися платники податків, адже профільного нормативного акта, за допомогою якого платники податків могли б визначити, чи виник у них об'єкт оподаткування транспортним податком, аж до дедлайну подання звітності, у платників податків не було.
1 Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілі, затверджена постановою КМУ від 18.02.2016 р. №66.
2 Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затверджений постановою КМУ від 10.04.2013 р. №403 (далі — Порядок №403).
За приписами п. 13 Методики №66, Мінекономрозвитку відповідно до Методики №66 розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду має подати ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Коефіцієнти коригування середньоринкової вартості автомобілів наведено у додатках 1 та 2 до Методики №66 і кардинально відрізняються від тих, що реально використовувалися. Отже, матимуть місце два варіанти розвитку подій: в одних підприємств об'єкт оподаткування може зникнути, а в інших — з'явитися.
Ті платники податків, у яких на підставі Методики №66 виник об'єкт оподаткування транспортним податком, мають подати декларацію, причому, незважаючи на закінчення граничного строку звітування, подавати уточнюючу звітність немає підстав, адже раніше взагалі жодна звітність не подавалася. Після подання звітності потрібно сплачувати авансові внески з транспортного податку щокварталу до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом (пп. 267.8.1 ПКУ). Сподіваємося, податківцям стане здорового глузду не штрафувати платників податків у ситуації, заручниками якої вони стали.
Ті платники податків, у яких на підставі Методики №66 зник об'єкт оподаткування транспортним податком, повинні подати уточнюючу податкову декларацію у межах п. 50.1 ПКУ, результатом подання якої стане облік переплати з транспортного податку в інтегрованій картці платника податків із можливістю її повернути згідно з п. 43 ПКУ.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор