Облік шкоди, заподіяної підприємству

На жаль, на деяких підприємствах трапляються випадки нестач або псування цінностей. Це дуже неприємний момент, адже заподіяну шкоду слід підрахувати, знайти винних та відшкодувати.

Відносини між працівниками та підприємством, установою, організацією щодо заподіяння шкоди регулюються Кодексом законів про працю (далі — КЗпП), згідно зі ст. 130 якого працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

На підставі КЗпП маємо два види матеріальної відповідальності працівників: обмежену та повну. Для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 КЗпП. Детально розглядати види матеріальної відповідальності в цій статті не будемо, проаналізуємо лише загальні поняття.

Обмежена матеріальна відповідальність

Так, згідно зі ст. 132 КЗпП, за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов'язків, працівники (крім посадових осіб), з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку¹.

Межі матеріальної відповідальності (так би мовити, підвищена матеріальна відповідальність) працівників за шкоду, завдану підприємству розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, встановлюються законодавством² та визначаються за даними бухгалтерського обліку виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за мінусом зносу за встановленими нормами.

¹ Розрахунок середньомісячного заробітку здійснюється згідно з Порядком №100.

² Пункт 12 Постанови пленуму Верховного суду України від 31.03.89 р. №3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна».

Повна матеріальна відповідальність

Цей вид відповідальності передбачає покладення на працівника, винного в заподіяній шкоді, обов'язку відшкодування її в повному обсязі без будь-яких обмежень, але в конкретно визначених законодавством випадках, а саме передбачених ст. 134 КЗпП.

Випадки повної матеріальної відповідальності:

1) коли між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір (відповідно до ст. 135-1 КЗпП) про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів*, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;

8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Відповідно до ст. 134 КЗпП

* Постанова пленуму Верховного суду України від 29.12.92 р. №14 «Про судову практику у справах про відшкодування збитку, завданого підприємствам, установам, організаціям їхніми працівниками».

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу має бути зроблено не пізніше 2 тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше 7 днів з дня повідомлення про це працівника. Якщо працівник не згоден із відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

Підприємство може звернутися до суду щодо погашення завданої шкоди у таких випадках, якщо:

— розмір збитків перевищує середньомісячний заробіток працівника;

— збитки не перевищують середньомісячного заробітку, але за законом установлено відповідальність у межах середньомісячного заробітку;

— відшкодування не може бути здійснено за розпорядженням керівника шляхом відрахувань із заробітної платні (наприклад, у зв'язку з припиненням трудових відносин);

— працівник не згоден із відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду з питань стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в 1 рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (ст. 233 КЗпП).

До речі, згідно зі ст. 128 КЗпП, щомісячні відрахування із заробітної плати, яка належить до виплати працівникові, не можуть перевищувати 20% (причому це загальний розмір усіх відрахувань, якщо їх декілька), в деяких випадках 50%. Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які не звертається стягнення (ст. 129 КЗпП).

Бухгалтерський облік

Відшкодування збитків, завданих працівниками підприємству, відображається на рахунках бухгалтерського обліку та проходить шлях від початку виявлення нестач або псувань до встановлення винної особи та відшкодування нею збитків.

У разі якщо на момент виявлення нестачі або псування винна особа не встановлена, суму нестачі або псування списують на витрати поточного періоду в дебет субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» та кредит рахунків залежно від виду оборотного чи необоротного активу. Одночасно ці суми відображають на забалансовому рахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей» з аналітичним обліком щодо випадків установлення нестач і втрат від псування цінностей.

Надалі, згідно з Інструкцією №291, після вирішення питання про винуватців та виявлення винної особи, в сумі, що належить до відшкодування винуватцями, роблять бухгалтерський запис за дебетом субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням раніше списаних активів» і кредитом субрахунку 716 «Відшкодування раніше списаних активів» та одночасно зменшують суму невідшкодованих нестач та псувань на субрахунку 072.

Приклад На підприємстві були придбані матеріали на суму 20 тис. грн, крім того, ПДВ — 4 тис. грн. При проведенні інвентаризації виявлено нестачу цих матеріалів у повному обсязі. Суд виніс рішення про стягнення з винного працівника сум нестачі. Сума щомісячного відрахування, згідно з виконавчим листом, становить 500 грн.

Розгляньмо бухгалтерські проведення в таблиці.

Таблиця

Відображення в обліку відшкодування шкоди, завданої працівником підприємству

Податковий облік

Відповідно до п. 44.2 ПКУ, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування на підставі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

З метою оподаткування ПДВ суми нестачі не є базою оподаткування, бо ця операція не відповідає визначенню постачання товарів, а саме, згідно з пп. 14.1.191 ПКУ, не є постачанням товарів випадки, коли виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням чи зруйнуванням унаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в т. ч. у разі викрадення необоротних активів. Тобто якщо операція з виявленими сумами нестач цінностей не вважається постачанням товарів, то і на суми, одержані при відшкодуванні винними особами, не будуть нараховані ПЗ. Ці операції не є господарською діяльністю.

Тому треба пам'ятати, що, на підставі пп. «г» п. 198.5 ПКУ, у разі проведення операцій, що не є господарською діяльністю, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ (в нашому випадку базою оподаткування буде ціна придбання), та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду зведену податкову накладну. Усі податкові накладні, в т. ч. ті, які не надаються покупцю, обов'язково підлягають реєстрації в ЄРПН у встановлений термін (протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань). Умовні податкові зобов'язання нараховуються за умови, що при придбанні матеріалів був відображений податковий кредит з ПДВ.

Згідно з п. 120-1.1 ПКУ, відповідальність у вигляді штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних передбачена тільки при наданні таких податкових накладних покупцям — платникам ПДВ, тобто в цьому разі при складанні зведеної податкової накладної на «умовне постачання» відповідальність не передбачена.

Особливістю складення зведених ПН на умовні поставки є зазначення в комірках для покупця власних даних платника ПДВ та ІПН 400000000000, код товару згідно з УКТ ЗЕД не заповнюється, в графі 3 «Номенклатура товарів/послуг продавця» можуть зазначатися номери та дати податкових накладних, отриманих від постачальників.

Нормативна база

• Порядок №100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. №100.
• Інструкція №141 — Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Мінфіну від 01.07.97 р. №141, зі змінами згідно з наказом Мінфіну від 16.11.2015 р. №1025.

Юлія ВОРОБЙОВА, «Дебет-Кредит»