Першого ж дня проведення позапланової перевірки податкова надсилає нам запит про надання копій документів про контрагентів, щодо яких проводиться перевірка. Чи мають право податківці подавати запити та чи повинні ми надавати їм копії документів, якщо вони і так прийшли на перевірку за іншими запитами щодо тих самих контрагентів?
За приписами п. 85.2 ПКУ платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. І ця вимога стосується саме оригіналів первинних документів, а не їх копій.
Водночас, на жаль, описана ситуація доволі поширена на практиці. Справді, першого ж дня документальної позапланової перевірки податкова подає загальний запит про надання копій документів із загальним переліком документів. Але якщо вчитатись у зміст таких запитів, то переважно у них вони вказують на надання копій тих первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на фіскальні органи.
Таке право фіскалів передбачено у п. 85.4 ПКУ. Проте скористатися ним вони можуть не перед початком перевірки, а вже під час її проведення — тобто після надання всіх оригіналів первинних та інших документів до перевірки, їх вивчення та виявлення документів, які свідчать про порушення.
Утім, ця ситуація є доволі цікавою з погляду складання та направлення запитів фіскальними органами загалом.
Скажімо, приписи пп. 20.1.6 ПКУ говорять про право фіскальних органів запитувати та вивчати під час перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів.
Такі запити не можна складати та надсилати в іншій спосіб, ніж передбачено п. 73.3 ПКУ. Тобто вони мають містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Перелік підстав наведено у ч. 3 п. 73.3 ПКУ.
Перелік підстав для надіслання запиту на інформацію
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Тож якщо зміст отриманого під час перевірки запиту не відповідає вимогам п. 73.3 ПКУ, то платники податків мають:
1) або відмовити у наданні документів у письмовому вигляді з посиланням на недотримання приписів п. 73.3 ПКУ, а якщо запит надсилається на надання копій документів, які свідчать про порушення, — відмовити у зв'язку з відсутністю таких порушень;
2) або взагалі не реагувати на запит.
Пунктом 85.6 ПКУ встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Таким чином, ПКУ надає можливість фіскальним органам складати запити відповідно до вимог ПКУ (у цьому випадку — вимагати копій документів, які свідчать про порушення), а платнику податків — надавати відповідь або відмовляти у задоволенні запиту за відсутності законних підстав для його складення (абз. 14 п. 73.3 ПКУ).
Утім, у ситуації, коли запит подається під час перевірки та з питань, пов'язаних із предметом перевірки, — це право фіскального органу (за умови що платник податків виконав вимоги п. 85.2 ПКУ та надав первинні документи у повному обсязі). Проте платник податків, який не відповідає на такі запити, має можливість або письмово відмовитися надати документи, або пояснити причини відмови виконати вимоги запиту вже в акті, який складатиметься перевіряльниками на виконання вимог п. 85.6 ПКУ. При цьому не слід забувати, що тепер інформація про такі запити, відповіді на них, що надаватимуться під час проведення перевірки, має бути обов'язково занесена до акта перевірки1.
Є ще один аспект проблеми, що розглядається. Відповідно до п. 121.1 ПКУ, наслідком ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, буде накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Податкові органи практикують застосування такого штрафу в разі ненадання документів до перевірки (невиконання вимог п. 85.2 ПКУ)2. Щодо ненадання копій документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (п. 85.4 ПКУ), то такої практики наразі немає. Певно, це пов'язано з тим, що в такому разі йдеться не про всі документи, які стосуються предмета перевірки, а про конкретні документи з відповідними реквізитами. І лише за ненадання конкретних документів, на нашу думку, може бути застосовано штраф 510 грн. За відсутності конкретного переліку запитуваних документів досить складно притягнути до фінансової відповідальності за невиконання вимог запиту. У Загальнодоступному інформаційному ресурсі на сайті ДФСУ, у підкатегорії 138.06, на запитання щодо відповідальності платника за ненадання оригіналів документів (їх копій) під час податкового контролю фіскальний орган лише цитує норми п. 121.1 ПКУ без жодних пояснень або уточнень щодо обставин (не)можливості застосування штрафу.
1 Підпункти 9, 14 п. 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків — юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 р. №727 (чинний з 17.11.2015 р.).
2 Ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 р. у справі №0670/4882/11, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52948940, підтримана ухвалою ВАСУ від 04.09.2014 р. №К/9991/72835/11, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40591595.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»