Запити, що їх отримують платники податків, викликають чимало запитань, особливо коли текст запиту говорить про вимогу надати документи і при цьому не пояснює причин такої вимоги. Фіскали посилаються на отримання податкової інформації, проте чи може вона бути такою підставою? Чи треба конкретизувати підстави для надсилання запиту? ДФСУ спробувала відповісти на ці запитання у листі від 11.11.2015 р. №24065/6/99-99-22-04-02-15 (див. «ДК» №48/2015).
У коментованому документі фіскали доходять доволі цікавих висновків.
Висновок 1. Щодо можливості посилання у запиті як на підставу його надсилання на «вірогідність або встановлення порушення податкового та іншого законодавства» ДФС каже, що запити надсилаються за наслідками аналізу податкової інформації, що отримана та міститься у базах даних органу ДФС, а саме у разі виявлення фактів, які свідчать про порушення платником податків законодавства.
Висновок 2. Щодо нормативно-правового акта, яким передбачено обов'язок і встановлено порядок обґрунтування платником податків господарських операцій, надання відповіді на запит контролюючого органу, в якому немає чіткого та зрозумілого зазначення встановлених порушень, — ДФС лише посилається на приписи абз. одинадцятого п. 73.3 ПКУ.
Наведемо приклад, як ці висновки застосовуються на практиці. Платник податків отримує запит, у якому його просять надати пояснення та їх документальні підтвердження щодо певного контрагента та за певний період. При цьому фіскали посилаються лише на загальні норми ПКУ, такі як пп. 16.1.5, 20.1.6, п. 1, 3 ч. 3 п. 73.3, а також на пп. 78.1.1 або 78.1.4 ПКУ. У тексті самого запиту наводиться перелік документів, що їх би хотіли отримати фіскали. А ось чого там ніколи немає, то це пояснення, яким чином наведені на початку запиту норми ПКУ пов'язані з вимогами надати документи за переліком. Але ж такого зв'язку вимагає ПКУ — мають бути наявні факти порушень, виявлені за результатами перевірок контрагентів, іншої податкової інформації, або недостовірність у поданій податкової звітності. Проте яка саме інформація була отримана податківцями, в запиті не говориться, а тому платники податків не мають змоги самостійно вирішити, зобов'язані вони відповідати на такий запит чи ні.
Утім, наведені у коментованому листі висновки пояснюють, чому платники податків досі не бачать такої інформації у запитах.
Адже, нагадаємо, на сьогодні фіскальні органи користуються, зокрема, системою АС «Податковий блок»1, яка передбачає впровадження чотирьох сегментів операційної діяльності податкової служби:
— реєстрація платників податків — це в основному обмін інформацією з митницею, іншими міністерствами, відомствами, а також отримання даних щодо суб'єктів (платників податків) та об'єктів оподаткування;
1 http://sfs.gov.ua/modernizatsiya-dps-ukraini/arkchiv/proekt--modernizatsiya-derj/podatkovui-blok/.
— обробка податкової звітності та платежів;
— облік платежів — переважно інформація про стан розрахунків платників із бюджетом;
— податковий аудит — процес відбору платників податків для проведення податкового аудиту та розширення зони податкового контролю за виконанням податкових зобов'язань платниками податків без додаткового втручання в їх діяльність.
Як свідчить практика судових спорів, ця система містить відомості про всі без винятку акти перевірок та зустрічних звірянь (у т. ч. й акти про неможливість їх проведення).
Зокрема, інформація, одержана під час перевірки певного платника податків, може дати підстави вважати, що його контрагенти порушували норми законодавства, виконання яких контролюють органи ДФС. Тому, спираючись у тексті запиту на підстави для проведення документальних позапланових перевірок, зазначені в пп. 78.1.1 ПКУ, податківці наголошують на тому, що підставою для запиту є не сама податкова інформація про акти чи інші повідомлення від фіскальних (інших) органів, а саме факти виявлених порушень за результатами перевірок інших платників податків. Тобто йдеться про докази (документи, факти, обставини), наведені у змісті цих актів (повідомлень). При цьому самих цих документів або актів платники податків, яким надсилається запит, звісно, не бачать.
ПКУ надав право фіскальним органам прирівняти наявність таких актів перевірок в інформаційних системах до податкової інформації (виходячи з пп. 72.1.5, 62.1.3 ПКУ). Але з метою складення запиту далеко не завжди така інформація містить факти порушень, та ще й таких, що вчинені саме тим платником, якому такий запит надсилається.
Як свідчить практика, у т. ч. й судова, зміст запитів, що їх складають фіскали, показує: у такий спосіб вони просто спростили собі життя — якщо є акт перевірки контрагента чи акт про неможливість проведення зустрічного звіряння в інформаційній системі ДФС, то є й підстава для складення запиту.
До речі, законодавці внесли зміни до пп. 78.1.1 ПКУ, звідки забрали посилання на «можливі» порушення — тому, якщо податківці у запиті посилаються не на п. 73.3 ПКУ, а на пп. 78.1.1 ПКУ, то на сьогодні запит має містити чіткі та зрозумілі формулювання фактів порушень платником, якому надсилається запит та щодо яких він повинен надати пояснення та їх документальне підтвердження. Їх відсутність, на нашу думку, у всіх без винятку випадках, звільняє платника від надання відповіді. Адже норми ПКУ, та й сам коментований лист, кажуть про звільнення від надання відповіді на запит, якщо він складений із порушеннями абз. 1 та 2 п. 73.3 ПКУ. Йдеться про відсутність будь-яких повідомлень фіскального органу про відмову у наданні чи іншим шляхом повідомлення про рішення платника не надавати документи.
Водночас, отримуючи такі запити, слід зважати на таке. Відсутність відповіді протягом 10 календарних днів з дати отримання запиту загалом розцінюється фіскалами як підстава для призначення виїзної або невиїзної перевірки. ВАСУ в одному зі своїх рішень1 звернув увагу на те, що, в разі коли зміст запиту є незрозумілим платникові (у ньому немає конкретних порушень, фактів, обставин), останній має право звернутися з проханням уточнити вимоги та підстави запиту. А така поведінка платника податків не може розцінюватися фіскалами як невиконання вимог пп. 78.1.1 або 78.1.4 ПКУ, тобто не є підставою для призначення перевірки.
1 Ухвала ВАСУ від 18.09.2014 р. №К/9991/27352/12, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40747379.
Тож, незважаючи на те що коментований лист є індивідуальною податковою консультацією, керуватися нею варто вкрай обережно. І навіть якщо ви вважаєте, що запит складено неправильно, то варто надіслати відповідь на нього із зазначенням підстав для відмови від надання відповіді.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»