Лист Державної фіскальної служби України від 20.08.2015 р. №31041/7/99-99-17-03-03-17
Про розгляд листа
Суттєво. Якщо хоча б щодо однієї застрахованої особи здійснюється донарахування сум ЄСВ до розміру мінімальної зарплати (винятком є лікарняні, відпусткові та декретні), понижуючий коефіцієнт страхувальником не застосовується взагалі.
! Роботодавцям
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула лист Головного управління ДФС у Полтавській області від 23.07.2015 р. №3879/8/16-31-17-02-20 (вх. ДФС №123145/7 від 23.07.2015 р.) щодо застосування понижуючого коефіцієнта (далі — коефіцієнт) до розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) і в межах компетенції повідомляє.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює збір та ведення обліку, визначено Законом України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464) з урахуванням змін, унесених Законом від 2 березня 2015 року №219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення», які набрали чинності з 13 березня 2015 року.
Відповідно до абзацу другого п. 1 та п. 3 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема:
роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону №2464 передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі — Закон №108), та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу (ст. 19 Закону №108).
Розмір єдиного внеску встановлено ст. 8 Закону №2464.
При цьому п. 95 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 визначено, що до 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої ст. 8 Закону №2464 для роботодавців, застосовується з коефіцієнтом, якщо платником виконуються одночасно такі умови:
а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилася на 20 і більше відсотків порівняно зі середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік у розрахунку на одну застраховану особу;
б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці становитиме не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;
в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відс. середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік. Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464.
Коефіцієнт застосовується при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам із джерел не за основним місцем роботи.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону №2464 нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону №2464).
Крім того, відповідно до пп. 3 п. 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449, якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми включаються до заробітної плати того місяця, в якому були здійснені нарахування.
Отже, якщо роботодавцем виконуються одночасно всі умови, передбачені п. 95 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464, у тому числі у разі нарахування заробітної плати за попередні періоди, то такий роботодавець може скористатися правом щодо застосування коефіцієнта до розміру єдиного внеску.
Разом із тим, відповідно до частини п'ятої ст. 8 Закону №2464, у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
При цьому мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) (ст. 3 Закону №108).
Таким чином, якщо роботодавцем виконані одночасно всі умови п. 95 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464, але хоча б щодо однієї застрахованої особи здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (винятком є лікарняні, відпусткові та допомога у зв'язку з вагітністю та пологами), коефіцієнт страхувальником не застосовується взагалі.
Щодо проведення роботодавцем перерахунку сум нарахованого єдиного внеску за попередній звітний місяць, якщо умови п. 95 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 виконані, але коефіцієнт не застосований.
Оскільки обчислення єдиного внеску здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, законодавством не передбачено перерахунку єдиного внеску за минулий період з метою застосування коефіцієнта.
Роз'яснення з цього питання розміщено на Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі в підкатегорії 301.04.01, а саме: «Чи мають право роботодавці здійснити перерахунок єдиного внеску за попередній звітний період з метою застосування понижуючого коефіцієнта?».
Голова Р. НАСІРОВ