ФОП придбав нежитлові приміщення на першому поверсі житлового будинку для розміщення у ньому продуктового магазину. Податкова вимагає подавати звітність з оренди земельної ділянки та сплачувати податок за землю. ФОП вважає, що не має платити податок, адже земельну ділянку не орендувала, договорів не підписувала. Наскільки їй відомо, земля належить забудовнику (отримав у користування). Чи правомірно податкова вимагає сплати земельного податку та подання звітності?
Почнімо із земельного податку. Плата за землю справляється відповідно до положень розділу ХII ПКУ. Відповідно до пп. 269.1.1 ПКУ платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А згідно з вимогами пп. 270.1.1 ПКУ об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Далі зазначимо, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України, далі — ЗКУ).
Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон про речові права).
Водночас ми маємо справу із ситуацією, коли власник придбав приміщення у багатоквартирному будинку, а не окремо розташоване приміщення (будівлю, споруду). І правове становище земель під багатоквартирними будинками має певні особливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 42 ЗКУ1, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам та організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування об'єднанню власників.
1 Стаття 42 у редакції до 01.07.2015 р. — до внесення змін Законом України від 14.05.2015 р. №417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Тобто чинним законодавством передбачено можливість передачі у власність чи надання в користування земельних ділянок під багатоквартирними житловими будинками лише об'єднанню власників будинку або підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. При цьому оформлення прав на частку земельної ділянки, на якій розташовано багатоквартирний житловий будинок, фізичною чи юридичною особою — власником або користувачем частини площі такого будинку (зокрема, нежитловим приміщенням) чинним законодавством не передбачено.
Водночас за приписами ч. 1 п. 286.6 ПКУ за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожній із таких осіб, зокрема у рівних частках, — якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній із таких осіб-власників, визначеній за їхньою згодою, якщо інше не встановлено судом.
За приписами ч. 2 п. 286.6 ПКУ, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно до тієї частині площі будівлі, що перебуває в їхньому користуванні, з урахуванням прибудинкової території, якщо будівля перебуває у спільній частковій власності (аналогічно за ч. 3 п. 286.6 ПКУ, якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі).
Тож питання оформлення фізособою-підприємцем земельної ділянки у разі придбання у власність чи користування нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку чітко не прописано. Тому питання сплати земельного податку мало би вирішуватися з урахуванням оформлених документів на землю під багатоквартирним будинком.
Утім, ВСУ у постанові від 07.07.2015 р. №21-775а151 розтлумачив порядок застосування вищенаведених норм з метою саме сплати земельного податку.
1 З текстом постанови від 07.07.2015 р. №21-775а15 можна ознайомитися на офіційному веб-сайті Верховного суду України у справах адміністративної юрисдикції за посиланням http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/C314F6BB67306459C2257E8F002D6AFD.
Так, на думку суду, питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 ЗКУ і ст. 377 ЦКУ.
Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
За правилами п. 286.1 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
При цьому власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ПКУ).
Тобто фізична особа — власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Аналогічне стосується і фізосіб-підприємців, і юросіб — йдеться про спільну сумісну власність на приміщення (житлові та нежитлові) та право власності на земельну ділянку під такими будинками.
Причому суд доходить висновку: незважаючи на те що фізособа не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належним їй на праві власності нежитловим приміщенням, виходячи з принципу пріоритетності норм ПКУ над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплено у п. 5.2 ПКУ, обов'язок зі сплати земельного податку виник у такої особи з дати державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення.
Але є ще один момент — Законом України від 14.05.2015 р. №417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» внесено зміни до ст. 42 ЗКУ. З 01.07.2015 р. земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 42 ЗКУ). Відповідного порядку КМУ досі не розробив. Та навіть попри відсутність порядку передачі земельної ділянки у власність або у користування власникам житлових та нежитлових приміщень таких будинків позиція суду щодо обов'язку сплати земельного податку незалежно від факту оформлення речового права на земельну ділянку навряд чи зміниться.
Отже, враховуючи позицію судів, можемо зробити висновок, що ФОП, яка придбала нежитлові приміщення на першому поверсі житлового будинку, повинна звітувати і сплачувати податок за землю.
Проте платники ЄП звільняються від обов'язку нарахування, сплати і подання податкової звітності щодо податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками ЄП 1 — 3-ї груп для провадження госпдіяльності та платниками ЄП 4-ї групи для ведення сільгосптоваровиробництва (пп. 4 п. 297.1 ПКУ).
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»