На сьогодні нікого не дивує можливість придбати товари в інтернет-магазинах. Більшість із них працюють за одним і тим самим принципом: спочатку реєстрація на сайті, вибір тих чи інших товарів, замовлення, оплата та доставка (в основному — це склад перевізника). Причому у способах оплати покупці не обмежені: за допомогою банківської картки, електронного гаманця або особисто при отриманні (після огляду товару та підтвердження належної якості). Новий закон1 лише узаконює все описане. Розгляньмо його окремі цікаві моменти.
Електронна комерція — не для всіх
Перше, на чому слід наголосити, — коментований нами Закон про електронну комерцію (далі — Закон) поширюється далеко не на всіх. Наприклад, він не поширюється на правочини, однією зі сторін яких є фізособа — не підприємець, яка реалізує або пропонує до реалізації товари/роботи/послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем2. Проте ця заборона може бути змінена, якщо сторони прямо домовилися про застосування до правочину положень цього Закону.
Пряма заборона поширюється на правочини у сфері держзакупівель, а також якщо стороною договорів є органи державної влади або місцевого самоврядування. Тобто Закон не регулює питання отримання виписки чи витягу з ЄДР юросіб та фізосіб-підприємців, надання відомостей із відкритих реєстрів: Реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру ТЗ, Державного земельного кадастру3.
Не укладаються договори в електронній формі при продажу/оренді нерухомого майна, щодо правочинів у сфері грального бізнесу та договорів, забезпечених порукою чи іншими видами забезпечення зобов'язань.
Продавець-іноземець та місце поставки
Щодо договорів, стороною якої є іноземець, то Закон вимагає в електронному договорі зазначати особу-продавця. Постає запитання: як визначити місце придбання товару, виконання робіт чи надання послуг, адже йдеться про їх поставку через Інтернет?
Очевидно, бухгалтерам ще не раз доведеться над цим поміркувати. Адже за приписами ч. 9 ст. 11 коментованого Закону місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юрособи або місце фактичного проживання фізособи — продавця товарів (робіт, послуг).
Інтернет-магазин: зелене світло для алкоголю та тютюну?
Сам Закон не говорить про певні обмеження торгівлі тими чи іншими товарами або неможливість надання послуг/виконання робіт. Проте досі залишається відкритим питання, скажімо, торгівлі через Інтернет алкоголем і тютюном. А торгівля, зокрема, вроздріб алкоголем та тютюном потребує не лише ліцензії, а й дотримання вимог до торговельних приміщень та місць зберігання.
По суті, у ст. 7 коментованого Закону встановлено вимогу щодо оприлюднення такої інформації про продавця, як дозвільні документи (тепер зазначаються у ЄДР юросіб та фізосіб-підприємців4), адреса інтернет-магазину та інші відомості, які підлягають оприлюдненню. До останніх цілком можна віднести відомості з Реєстру місць зберігання алкоголю.
1 На момент підписання номера до друку Закон направлений на підпис Президенту, тому тут розглядається текст законопроекту: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=52409.
2 Опис цих систем, захист інформації у них та визначення термінів наведено в Законі України від 05.07.94 р. №80/94-ВР «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».
3 З 06.10.2015 р. Закон України від 14.07.2015 р. №597-VIII відкриває для всіх «двері» до інформації таких державних реєстрів, як Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Державний земельний кадастр і Єдиний реєстр ДАІ.
4 Див. статтю «Електронні ліцензії та інші зміни», «ДК» №17-18/2015.
Тож хоча ч. 4 ст. 5 коментованого Закону і не вказує на якісь обмеження щодо торгівлі ліцензійними товарами1 через Інтернет, все-таки відповідні зміни, на нашу думку, мають бути внесені і до Закону №4812.
Умови електронного договору
Загалом нічого нового, крім того, що ми вже давно робимо під час придбання товарів через Інтернет, Закон не встановлює.
Як і сьогодні, покупцям слід зареєструватися на сайті, отримати підтвердження реєстрації, замовити товар та оплатити його із зазначенням способу доставки й оплати.
За законом до тексту електронного договору продавець може включати інформацію, зокрема, про спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, умови доступу до них та виготовлення їх паперових копій.
Обов'язковою для таких договорів є умова щодо способу, строків та порядку розрахунків (ч. 2 ст. 13 Закону). Покупець при укладенні електронного договору має чітко знати ціну (вартість) замовлення (товару, роботи послуги). Крім того, він має бути повідомлений не лише про податки, збори, які включаються до ціни товару, а й про вартість доставки, суму послуги посередника щодо електронного цифрового підпису та вартість архівного зберігання документів (ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 15 Закону).
Електронний цифровий підпис
За вимогами Закону, фізособа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину — створення електронного підпису (ч. 4 ст. 8 Закону).
Зважаючи на те що порядок саме створення (не використання наявного!) електронного цифрового підпису є однією з умов електронного договору, то застосовувати цифровий підпис, скажімо, яким фізособа-підприємець користується при підписанні податкової звітності, під час укладення електронних договорів не доведеться. Утім, стаття 12 Закону не забороняє сторонам домовитися про використання цього ЕЦП, або одноразового ідентифікатора (наданого продавцем3), або факсиміле4.
1 Торгівлю такими товарами (послугами) дозволено з моменту отримання ліцензії або дозволу на провадження відповідного виду діяльності.
2 Закон України від 19.12.95 р. №481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
3 Термін, наведений у ст. 3 коментованого Закону.
4 За письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підтвердження виконання електронного договору та докази в суді
Підтвердженням вчинення електронного договору ч. 11 ст. 11 Закону називає документи в електронній формі, квитанції, товарний чи касовий чек, квиток, талон чи інший документ у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар. Те саме стосується й надання покупцеві підтвердження факту отримання коштів (ч. 3 ст. 13 Закону).
Справді, оформлення та передання відповідних підтвердних документів залежатиме у більшості випадків від способу доставки товару, роботи, послуги.
Водночас ця норма вимагає наразі зазначати у таких підтвердних документах такі відомості, як умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги, а також гарантійні зобов'язання.
Вище ми наголосили, що до тексту електронного документа слід включати інформацію про умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів. Ця умова є вкрай важливою, адже електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути надані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч. 13 ст. 11 Закону).
Розрахунки: готівка, безготівка, інші
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, готівкою, безготівкою, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України (ч. 1 ст. 13 Закону). Водночас не забуваймо, що, наприклад, платники ЄП першої — третьої груп (п. 291.6 ПКУ) повинні розраховуватися за відвантажені товари (роботи, послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Хоча, можливо, тепер цей Закон сприятиме вирішенню проблеми ЄП — адже така форма розрахунків визначається в електронному договорі. Проте слід дочекатися змін до ПКУ.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»