Шини, акумулятори, мастила, люмінесцентні лампи — це лише частина відходів, з якими має справу кожен із нас — громадяни та госпсуб'єкти. На «гарячу лінію» «ДК» часто звертаються із запитаннями, хто контролює та перевіряє правильність поводження з таким відходами на підприємстві чи в магазині (на складі тощо) та яка відповідальність за неутилізацію таких відходів. Спробуємо відповісти у цій статті.
Що таке побутові відходи?
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.03.98 р. №187/98-ВР «Про відходи» (далі — Закон про відходи), побутові відходи — відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних із виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.
Основним документом, який встановлює класифікацію відходів в Україні, є Державний класифікатор відходів ДК 005-96, затверджений та введений в дію наказом Держстандарту України від 29.02.96 р. №89. Цей документ визначає відходи як будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення, власник яких позбувається, має намір або повинен позбутися їх шляхом утилізації чи видалення.
Річ у тім, що відходи транспортних засобів, такі як зношені автомобільні шини, відпрацьовані акумулятори, мастила тощо, потребують спеціальних складних технологій та обладнання для їх оброблення (перероблення) й утилізації. В Україні на сьогодні немає не лише нормативної бази поводження з такими відходами, а й відповідних промислових потужностей для їх переробки, збирання як вторинної сировини.
Водночас згідно з Класифікатором ДК 005-96 об'єктами класифікації у класифікаторі відходів є відходи, під якими розуміють будь-які речовини та предмети, що утворюються у процесі виробництва та життєдіяльності людини, внаслідок техногенних чи природних катастроф, що не мають свого подальшого призначення за місцем утворення та підлягають видаленню чи переробці з метою забезпечення захисту навколишнього середовища і здоров'я людей або з метою повторного їх залучення до господарської діяльності як матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, а також послуги, пов'язані з відходами.
До відходів належать, зокрема:
— залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо, які утворені в процесі виробництва продукції або виконання робіт і втратили цілком або частково вихідні споживчі властивості (відходи виробництва);
— бракована, некондиційна продукція всіх видів економічної діяльності або продукція, забруднена небезпечними речовинами і не придатна для використання;
— зіпсовані (пошкоджені) і неремонтоздатні чи відпрацьовані, фізично або морально зношені вироби та матеріали, які втратили свої споживчі властивості (відходи споживання);
— залишки продуктів харчування, побутових речей, пакувальних матеріалів тощо (побутові відходи);
— матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені чинними нормами, за умови що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається (радіоактивні відходи).
Тому, на нашу думку, шини, акумулятори, мастила, люмінесцентні лампи цілком можна віднести до твердих побутових відходів, які утворюються не в процесі їх виробництва, а в процесі їх споживання (людиною, госпсуб'єктами тощо).
До речі, цим самим класифікатором такі відходи не поділені на побутові та промислові, а також не розподілені за рівнем шкідливості. А це саме по собі вимагає встановлення окремих стандартів та правил поведінки як для громадян, так і для госпсуб'єктів.
Адже весь тягар щодо збирання, обробки, утилізації (видалення, знешкодження) відходів покладається на госпсуб'єктів. І розроблення відповідних програм поводження з твердими побутовими відходами (далі — ТПВ) віднесено КМУ1 до відання обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій. Утім, коли йдеться про питання контролю за виконанням вимог Закону про відходи саме щодо ТПВ, то тут далеко не все так просто.
Хто здійснює контроль у сфері поводження з відходами?
За приписами ч. 1 ст. 37 Закону про відходи, державний контроль у сфері поводження з відходами здійснюють у межах своїх повноважень і Держекоінспекція2, і Мінрегіонбуд3, і Державна санітарно-епідеміологічна служба України4, а також інші органи виконавчої влади5. Тобто цей перелік контролерів не є вичерпним.
Проте у цій статті ми порушуємо лише питання поводження саме з такими відходами, як шини, акумулятори, мастила та люмінесцентні лампи, тому зазначимо таке.
Питання розроблення та впровадження систем збирання, заготівлі та утилізації зношених шин, гумотехнічних виробів та відходів гумотехнічного виробництва, електричного та електронного обладнання покладено на виконавчі органи та органи місцевого самоврядування (ст. 31 Закону про відходи).
Відповідно до позиції «м» пп. 2 п. 4 Положення №454, Держекоінспекція України здійснює держнагляд (контроль) за додержанням, зокрема підприємствами, установами й організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами, вимог законодавства про поводження з відходами щодо, у т. ч.:
— дотримання вимог виданих дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;
— дотримання вимог виданих лімітів на утворення та розміщення відходів;
— збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів.
Здійснення безпосередньо контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Вони мають і право на розгляд справ про адміністративні правопорушення або передання їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.6
Згідно зі статтею 17 Закону про відходи, госпсуб'єкти повинні мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, крім госпсуб'єктів у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких показник загального утворення відходів (Пзув7) не перевищує 1000.
1 Програма поводження з твердими побутовими відходами, затверджена постановою КМУ від 04.03.2004 р. №265.
2 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затверджене Указом Президента України від 13.04.2011 р. №454/2011 (далі — Положення №454).
3 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затверджене постановою КМУ від 30.04.2014 р. №197.
4 Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 р. №400/2011.
5 Закон про відходи не уточнює, про які саме «інші» органи виконавчої влади йдеться, тому цей перелік контролюючих органів слід розглядати як невиключний. Повноваження окремого органу виконавчої влади щодо контролю за виконанням вимог цього Закону мають бути прописані у відповідному нормативному документі.
6 За приписами пп. «м» ч. 1 ст. 21 Закону про відходи, пп. 7-1, 12 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону від 21.05.97 р. №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».
7 Показник загального утворення відходів (Пзув) — критерій обсягу утворення відходів, що розраховується за формулою: Пзув = 5000 х М1 + 500 х М2 + 50 х М3 + 1 х М4, де М1, М2, М3, М4 — маса в тоннах відходів 1, 2, 3 та 4 класів небезпеки відповідно, утворених за попередній рік (ст. 1 Закону про відходи).
Відповідно до статей 20, 20-1 Закону про відходи, дозволи на здійснення операцій у сфері поводження з відходами терміном на три роки видають орган виконавчої влади АР Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Статтею 18 Закону про відходи до компетенції КМУ віднесено:
— затвердження порядку надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;
— затвердження форми декларації про відходи та порядку її подання.
Таким чином, на нашу думку, контроль за дотриманням вимог чинного законодавства як громадян, так і госпсуб'єктів щодо поводження з такими відходами, як шини, акумулятори, мастила, люмінесцентні лампи, віднесено саме до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Хто утилізує відходи?
Під утилізацією відходів ст. 1 Закону про відходи розуміє використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.
За нормами ст. 35 Закону про відходи, операції поводження з окремими видами відходів як вторинної сировини щодо приймання і закупівлі їх у населення спеціалізовані підприємства здійснюють через свої приймальні пункти (стаціонарні або пересувні).
За приписами ст. 35-1 Закону про відходи власники або наймачі, користувачі, у т. ч. орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, оплачують такі послуги та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів.
Збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснює юридична особа, уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому КМУ, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.
Водночас шини, акумулятори та окремі частини люмінесцентних ламп, які можуть містити небезпечні речовини (хімічні сполуки)1, мають зберігатися з дотриманням вимог ст. 34 Закону про відходи або передаватися спеціалізованим підприємствам, що одержали ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (ч. 8 ст. 35-1 Закону про відходи).
1 Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затверджене постановою КМУ від 13.07.2000 р. №1120.
Зважаючи на технологічні особливості ТПВ, що їх ми розглядаємо в цій статті, саме органи місцевого самоврядування мають визначити виконавців таких послуг. При цьому роздільне збирання побутових відходів здійснюють їх власники згідно з методикою роздільного збирання побутових відходів, яка затверджена наказом Мінрегіонбуду від 01.08.2011 р. №133.
Отже, госпсуб'єктам бажано укладати договори на одночасне розміщення, зберігання, збирання та вивезення (у т. ч. утилізацію) таких ТПВ, як шини, акумулятори, мастила та люмінесцентні лампи, їх окремі частини.
Чи є відповідальність за порушення вимог Закону про відходи?
Особи, винні у порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення, перелік яких наведено у ст. 42 Закону про відходи.
Щодо відповідальності за порушення правил поводження з побутовими відходами, то слід враховувати таке:
— за приписами ст. 82 КУпАП порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення — тягне за собою накладення штрафу на громадян від 340 грн до 1360 грн і на посадових осіб, громадян — суб'єктів підприємницької діяльності — від 850 грн до 1700 грн. Розглядати справи та складати протоколи про адмінправопорушення можуть посадові особи органів місцевого самоврядування (пункт «п» ч. 1 ст. 20 Закону про відходи, ст. 255 КупАП);
— у разі забруднення земель чи атмосферного повітря через відходи, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, може бути застосована кримінальна відповідальність (ст. 239, 241 ККУ);
— підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці й особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, установлених законодавством України (ст. 43 Закону про відходи).
Увага! Про екоподаток, ліміти та дозволи на зберігання та розміщення твердих побутових відходів ми розповімо у наступній статті.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»