На підприємстві досить складна економічна ситуація, немає замовлень. Працівники використали відпустки за власний рахунок по 2 тижні. Чи можна за спільною згодою надати працівникам відпустку за власний рахунок більшої тривалості?
Відпустки за власний рахунок, згідно з чинним законодавством, мають правильну назву — відпустки без збереження заробітної плати. Законодавець розподіляє їх на 2 види.
Перший вид — це відпустки, що надаються за згодою сторін трудового договору (працівника й адміністрації) за сімейними обставинами та з інших причин. Така відпустка передбачена ст. 26 Закону від 15.11.96 р. №504/96-ВР «Про відпустки», і її тривалість не може перевищувати 15 календарних днів на рік. Максимальна тривалість такої відпустки якраз і передбачена для того, щоб роботодавці не відправляли працівників у ці відпустки щоразу у разі відсутності виробничого завантаження — і працівники не залишалися у трудових відносинах, але без зарплати. По суті, якщо підприємство не завантажене — роботи немає не з вини працівника, його потрібно переводити на простій з виплатою відповідних компенсацій за час простою (згідно зі ст. 113 КЗпП, така оплата не може бути нижчою від 2/3 посадового окладу) або переводити за його згодою на іншу роботу. Якщо роботи немає тривалий час, підприємство, за логікою, має працівників звільнити за скороченням штату, попередивши за 2 місяці та виплативши вихідну допомогу.
Є ще другий вид відпустки без збереження зарплати (ст. 25 зазначеного закону) — коли є низка передбачених законом випадків, за яких працівникові за його бажанням в обов'язковому порядку надається така відпустка. Це, як правило, певні обставини (весілля, смерть близького родича, зовнішнім сумісникам на час відпустки за основним місцем роботи тощо) або якщо працівник має певні пільги. Наприклад, пенсіонерам за віком та інвалідам ІІІ групи відпустка може надаватися до 30 календарних днів на рік, а інвалідам І — ІІ груп — до 60 календарних днів на рік. Ці відпустки є окремими і можуть надаватися незалежно від надання відпусток першого виду (тобто додатково до них).
Важливо тут те, що ці відпустки надаються за бажанням працівника і не можуть надаватися за бажанням роботодавця.
Оформлювати відпустки без збереження заробітної плати понад визначену законодавством тривалість навіть за згодою сторін не радимо, адже це є порушенням законодавства про працю, за яке передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 41 КпАП). Якщо таке порушення має масовий характер (відправлені у відпустку без збереження зарплати значна кількість або навіть усі працівники підприємства) і така відпустка є тривалою, на наш погляд, є ризик притягнення навіть до кримінальної відповідальності за грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 КК). При цьому грубість порушення є оціночною категорією та визначатиметься судом.
У чому полягає порушення прав працівника при наданні відпустки понад передбачений законодавством строк?
По-перше, працівники, котрі, як правило, працюють за основним місцем роботи, не звільнені, але водночас не мають роботи і не одержують зарплати та не можуть працевлаштуватися на інше місце роботи.
По-друге, підприємство, надаючи такі відпустки, по суті, маскує простій, при якому воно зобов'язане виплачувати працівникові передбачені законодавством компенсації, про які йшлося вище.
По-третє, відпустка без збереження, надана з порушеннями, призводить до того, що у майбутньому працівник не матиме за цей період страхового стажу (якщо відпустка є тривалою).
З одного боку, без скарги працівника притягнення до відповідальності є досить малоймовірним, а працівники іноді погоджуються написати заяву на тривалі відпустки без збереження зарплати. А з другого — ситуація згодом може змінитися, а заява працівника на відпустку не скасовує самого факту правопорушення.
Окрім цього, податковий орган під час аналізу податкової інформації, що міститься в поданих звітах, може звернути увагу на відсутність нарахувань зарплати певній особі за тривалий період при наявності найманих працівників.
Дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), так само як і сплата податків з доходів найманих працівників — це те, що, зокрема, перевіряється податківцями під час документальних перевірок (п. 75.1 ПКУ). А наявність податкової інформації (отриманої з поданої працедавцем податкової звітності) про можливе порушення працедавцем законодавства, контроль за яким здійснюють органи ДФСУ, є однією з підстав для проведення позапланових документальних перевірок (пп. 78.1.1 ПКУ).
Тож інформування відповідних правоохоронних органів та призначення перевірки цілком може мати місце і без скарги працівника. І хоча податківці не зможуть притягнути працедавця до відповідальності за порушення законодавства про працю (в частині оплати праці), але вони можуть передати відомості, отримані внаслідок такої перевірки, іншим органам — Держпраці і навіть прокуратурі, які мають право це зробити.
На завершення зазначимо, що в складній економічній ситуації підприємство має право мінімізувати свої виплати працівникам, встановивши в установленому порядку неповний робочий день чи запровадивши іншу систему оплати праці, але про відповідні зміни слід попереджати працівників за 2 місяці (ст. 32 КЗпП).
Якщо ж так сталося, що відпустки більшої тривалості було надано, може бути доцільним обґрунтовувати правозастосовному органу свою позицію тим, що держава-роботодавець сама ввела можливість відправлення у відпустки без збереження зарплати деяких категорій рядових держслужбовців навіть без згоди та попередження (див. нашу статтю в «ДК» №33-34/2014). Тому, оскільки підприємство також перебувало у виняткових обставинах, відповідне порушення не обов'язково слід розцінювати як грубе.
Окрім цього, нещодавно Кабінет Міністрів України схвалив законопроект, у разі прийняття якого Верховною Радою особи, що працюють у зоні антитерористичної операції, матимуть можливість отримати відпустку без збереження зарплати на період проведення АТО у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи. Обмежень календарних днів після прийняття рішення про припинення АТО не передбачено.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., доцент, аудитор