Податкові органи прийшли на планову виїзну перевірку, проте документів надати ми їм не можемо. Незадовго до планової перевірки змінився керівник, і колишній не передав (відмовився передавати) новому керівникові документи фінансово-господарської діяльності. Податківці відмовляються надавати нам строк у 90 днів, хоча ми написали листа з описом ситуації. Вони складають акт відмови від перевірки, де вказують на факт відмови надати документи. Чи є правомірними дії перевіряльників? Як вийти з цієї ситуації?
Перше, на що слід звернути увагу у запитанні, — це факт зміни керівника.
Справді, після прийняття рішення засновниками про зміну керівника (директора) відповідні дані вносять до ЄДР. Ми неодноразово звертали увагу, що судова практика розгляду господарських та адміністративних спорів більше схиляється до підтвердження легітимності особи на посаді керівника лише після процедури внесення даних про нього до ЄДР.
Водночас будь-яка документальна перевірка за правилами ПКУ стосується фінансово-господарської діяльності юридичної особи. Тому факт зміни керівника жодним чином не впливає на процедуру допуску та надання всіх документів перевіряльникам за наявності законних підстав та умов для перевірки (п. 81.1 ПКУ).
Якщо говорити про неможливість проведення перевірки саме через відсутність первинних документів, то ПКУ містить певну процедуру повідомлення податкового органу — і не під час допуску до перевірки (коли податкова вже на порозі підприємства).
Так, відповідно до п. 44.5 ПКУ, дії платника податку у разі втрати первинних документів є такими:
1. Платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події1 письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, який здійснив митне оформлення відповідної митної декларації (п. 49.1, 49.3, 49.4 ПКУ).
2. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, наступного за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
3. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у зв'язку з втратою документів терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах 90-денного строку.
Щодо тлумачення поведінки платника згідно з п. 44.5 ПКУ, то ВАСУ дійшов такого висновку: приписи ст. 44 ПКУ встановлюють єдині вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, зокрема і порядок повідомлення платником податків контролюючого органу про втрату документів протягом усього терміну, встановленого законодавством для їх зберігання, загальний порядок відновлення документів та проведення перевірки платника у таких випадках.2
1 На нашу думку, у п. 44.5 ПКУ чітко не сказано, що йдеться саме про день (дату) втрати чи пошкодження. Адже про це особа може дізнатися значно пізніше через об'єктивні чи суб'єктивні обставини. Тому в окремих випадках таким днем може вважатися і день, коли особа дізналася про втрату чи пошкодження документів. Проте ця позиція більше стосується оцінки поведінки платника податків уже в суді.
2 Ухвала ВАСУ від 13.05.2014 р. №К/800/18360/13 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39185092).
Зважаючи на умови запитання, платника податку було завчасно повідомлено про проведення планової перевірки. Тож він уже не може вимагати надати йому 90 днів для відновлення втрачених документів: він мав досить часу, щоб надіслати письмове повідомлення до податкового органу з дати отримання копії наказу та письмового повідомлення із зазначенням дати початку перевірки (п. 77.4 ПКУ).
Зміна керівника має відбуватися з передачею справ та всіх документів, печаток тощо новому керівнику. Для цього, як правило, засновники визначають певний строк, протягом якого відбувається така передача. Якщо цього не сталося, то засновники та новий керівник мають вдатися до дієвіших засобів отримання документів, печаток тощо від попереднього (звільненого) керівника, наприклад шляхом звернення до міліції або суду. А оскільки для юрособи не передані колишнім керівництвом документи, по суті, є втраченими, слід виходити з того, що про втрачені документи треба повідомити податковий орган протягом 5 днів.
У кожному разі таку позицію займає суд (і ми її підтримуємо): наприклад, в ухвалі ВАСУ від 27.01.2014 р. №К/800/51637/131 розглядалася ситуація, коли на вимогу п. 44.5 ПКУ підприємство у листі, замість того щоб повідомити ДПІ про відсутність низки первинних документів, лише вказало на зміну у вересні 2011 року на підприємстві засновників та керівництва. Щодо первинних документів, то у листі підприємства є посилання на той факт, що документи за період з моменту створення до 01.09.2011 р. передані не були.
Суд зазначив, що термін зберігання первинних та оброблених документів, регістрів та звітності встановлено п. 44.3 ПКУ, згідно з яким платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання — з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Отже, заява платника податку про втрату документів на дату здійснення планової перевірки не дає йому права претендувати на застосування п. 44.5 ПКУ. Суд вважає, що платник податків мав достатньо часу для того, щоб вжити належних заходів для підготовки всіх необхідних документів, вчинити всі дії щодо відновлення втрачених документів, які можуть бути витребувані під час перевірки.
Крім того, слід розуміти, що стаття 44 ПКУ встановлює, передусім, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону про бухоблік, керівник несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років. А для запобігання таким випадкам, як у запитанні, первинні документи, які підтверджують дані бухобліку та податкової звітності, можуть зберігатися у бухгалтера чи бухгалтерський службі, що має бути зафіксовано відповідними документами (наказами, посадовими інструкціями тощо) на підприємстві.
Та повернімося до суті запитання. Справді, якщо платник податків відмовляється від надання всіх необхідних для перевірки документів за період перевірки, то посадова особа податкового органу складає в довільній формі акт відмови й обов'язково додає перелік документів, які запропоновано надати та яких не виявилося на момент перевірки (п. 85.6 ПКУ).
Проте платник податків не позбавлений можливості надати заперечення на цей акт із посиланням на відсутність документів саме на момент перевірки через об'єктивні причини (відмова керівника передати їх новопризначеному директору).
Проте такі дії навряд чи приведуть до бажаного результату — отримати 90 днів на відновлення документів. Сам факт складення акта відмови від надання документів до перевірки не перешкоджає фактичному проведенню самої перевірки та складенню акта за результатами її проведення з винесенням податкового повідомлення-рішення. Принаймні приписи ні ст. 85, ні ст. 86 ПКУ відповідних норм не містять. Наскільки це спрацює в суді, — залежатиме від наполегливості самого платника та оцінки дій такого платника судом.
Нормативна база
- ПКУ— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»