Наше підприємство має заборгованість перед іншим за поставлений товар. Наш контрагент надіслав нам акт звірки, в якому зазначив, що цим актом підтверджується наша заборгованість і водночас він свідчить про зарахування зустрічних вимог за іншим договором. Нас ця ситуація не влаштовує, адже ми хочемо одержати гроші, які нам заборгував наш контрагент, та згодні розрахуватися за поставлений товар. Чи можна актом звірки зарахувати зустрічні вимоги госпсуб'єктів? Чи зможемо ми чогось домогтися через суд?
Згідно з ЦКУ та ГКУ, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони (йдеться про односторонній правочин).
Натомість сторони часто застосовують акти звірок на підтвердження заборгованості за госпопераціями та припинення грошових зобов'язань, і нерідко це приводить до суду.
Спробуймо зясувати описану в запитанні ситуацію.
Надання актам звірок різної форми та змісту може змінити не лише призначення цього документа, а й наслідки для тих госпсуб'єктів, які їх застосовують. Адже певної загальновстановленої практики їх оформлення немає.
Якщо оцінювати цей документ у контексті, в якому його переважно складають, то акт звірки на сьогодні фактично має подвійну правову природу:
1) як бухгалтерський документ, що підтверджує стан кредиторської чи дебіторської заборгованості сторін за певними господарськими операціями;
2) як документ, що підтверджує визнання боргу (взаємної заборгованості сторін), тобто цивільно-правовий документ, який у певному розумінні має відігравати роль одностороннього правочину — може встановлювати, змінювати чи припиняти правовідносини.
У більшості справ акт звірки розуміється судами як звіряння заборгованості госпсуб'єктів, тобто є фіксуючим документом, який не є первинним і не доводить факту будь-яких господарських операцій — поставки, надання послуг тощо. Він є лише відображенням стану заборгованості та в окремих випадках — руху коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер.
Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Утім, не можна не визнати, що за певних умов (щодо тексту акта звірки) він цілком може набувати ознак правочину (договору), особливо якщо цей документ укладається та підписується керівниками.
Отже, суд оцінюючи акт звірки як доказ тих чи інших обставин, на які посилаються сторони у позовах, насамперед вивчає текст самого документа та визначає його правову природу.
Розгляньмо на прикладах.
Приклад 1 Сторона договору в акті звірки (саме так названо документ) вказала на наявність заборгованості контрагента у певній сумі станом на певну дату за відповідним договором. При цьому сам документ підписано лише бухгалтером, який його складав та розрахував суму на підставі даних бухгалтерського обліку. Як розцінювати цей документ — як бухгалтерський чи цивільно-правовий?
Безумовно, такий документ є лише бухгалтерським, адже ним лише нагадується контрагенту про те, що за певний період він недоплатив певну суму. До того ж він призначений лише бухгалтеру контрагента, який має на меті узгодити суму заборгованості. Цей документ-повідомлення в жодному разі не є документом, який фіксує господарську операцію.
Ставлення суду до акта звірки подібного змісту є досить категоричним: «Акти звіряння взаєморозрахунків, на які посилається Підприємство, не лише не підтверджують проведення взаємозарахування, а свідчать про наявність непогашеної заборгованості Підприємства перед Товариством. Колегія суддів ВГСУ вважає за необхідне окремо зазначити, що в силу положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» акти звіряння взаєморозрахунків є зведеними обліковими документам, які відображають лише загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами, у зв'язку з чим скаржником помилково ототожнюється підписання таких актів із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, яке проводиться за окремою заявою сторони»1.
Приклад 2 Ситуація аналогічна, як у прикладі 1. Але сторони додатково вказали на те, що акт звірки наводить розрахунок як кредиторської, так і дебіторської заборгованості між контрагентами. При цьому цей документ підписаний вже керівниками та містить вказівку на наявність взаємної заборгованості сторін, що є підставою для зарахування зустрічних вимог. Чи можна назвати такий документ правочином про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги?
На жаль, ситуація, наведена у прикладі 2, не дуже відрізняється від прикладу 1.
Скажімо, з цього акта звірки лише вбачається наявність взаємної заборгованості сторін, проте не зазначено конкретно, зокрема:
— за якими зобов'язаннями (угодами, контрактами тощо) виникла заборгованість;
— чи право вимоги щодо сплати коштів за кожним із договорів уже настало (скажімо, минув строк оплати за укладеним договором чи настала обставина, від якої слід відлічувати строк оплати за договором);
— за якими видатковими накладними (актами виконаних робіт, наданих послуг) був поставлений товар, виконано роботи, надано послуги та в яких обсягах2 тощо.
1 Постанова ВГСУ від 04.07.2014 р. у справі №908/3862/13 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39630830.
2 Загалом щодо обсягів — це радше вимога судів, але це може бути необхідно з метою розрахунку суми заборгованості, якщо мав місце аванс чи часткова оплата після поставки товару, підписання актів виконаних робіт, наданих послуг — див. постанову ВГСУ від 21.11.2013 р. у справі №908/1391/13 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35468798.
Без цих змістовних вказівок на наявність виконання зобов'язань однієї стороною називати цей документ правочином, тобто назвати акт звірки цивільно-правовим документом, досить складно. Саме такий підхід застосовують суди при вивченні доказів у спорі між сторонами, коли одна сторона вимагає оплати, а друга посилається на зарахування зустрічних вимог між ними.
Ми наголошуємо на такому змістовному складенні акта звірки з метою надання йому сили правочину тому, що нещодавно ВГСУ окреслив свою позицію щодо вимог за штрафами та пенею: «Вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України» (п. 1.14 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зі змінами та доповненнями, внесеними постановою пленуму ВГСУ від 10.07.2014 р. №6).
Не забуваймо і про те, що акт звірки взаємних розрахунків складається щороку при інвентаризації майна, коштів та фінансових зобов'язань, в інших випадках — за бажанням сторін. По суті, цей документ фактично визначає ту частину зобов'язань, яка залишається невиконаною. Утім, для того щоб установити, чи є він документом, який встановлює, змінює чи припиняє відносини, тобто має ознаки правочину, при його складенні слід дотримувати вимог ЦКУ. Адже права й обов'язки сторін уже встановлені відповідним договором, і залишається лише з'ясувати умови його належного виконання у межах виконаного обсягу зобов'язань. Тож усе залежатиме від конкретних обставин та змісту самого документа.
Проте ми все-таки підтримуємо позицію судів — акт звірки взаємних розрахунків не є документом про проведення зарахування однорідних зустрічних вимог (як одностороннього правочину), бо не є підставою для встановлення юридичного факту проведення зарахування.
Не варто у цьому документі намагатися вказати на, скажімо, уточнення розміру заборгованості з урахуванням пені чи договірних штрафів за несвоєчасне здійснення розрахунків, не слід робити у ньому вказівку на те, що цим документом продовжуються строки позовної давності чи змінюються строки розрахунків, на пролонгацію договору тощо.
Увага! Не слід плутати акт звірки, оформлений як односторонній правочин (підписаний бухгалтером чи керівником однієї сторони договору), з актом звірки, який перериває строки позовної давності (стаття 264 ЦКУ). Адже до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписаний уповноваженою на це посадовою особою боржника разом із кредитором акт звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в певній сумі (пп. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», див. також постанову ВГСУ від 23.07.2014 р. у справі №910/881/141).
Своєю чергою, ЦКУ та ГКУ передбачають різні правові інструменти, які можна використати замість акта звірки в описаній у запитанні ситуації, — внесення змін до договорів на умовах, визначених чинним законодавством чи договором у письмовому вигляді (шляхом складення додатків чи укладення нових договорів).
Якщо справді є взаємна заборгованість сторін, то для того, щоб не проводити грошових розрахунків через банківські установи, цілком достатньо дотримати простих правил, передбачених ЦКУ.
Правило 1. Зарахування однорідних зустрічних вимог (ст. 601 ЦКУ) можливе за наявності таких умов:
— зустрічність вимог, тобто сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;
— однорідність вимог;
— настання строку виконання за обома вимогами, що зараховуються, або строк був визначений моментом витребування, або щоб термін не був зазначений взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;
— якість вимог, тобто між сторонами немає спору щодо розміру, характеру, змісту й умов зобов'язання.
З огляду на наведене дещо дивною виглядає позиція судів, що зараховувати суми штрафів не можна: вони є відповідальністю за виконання зобов'язання. Водночас якщо сума за договором зменшена на суму штрафів, а сторони не мають взаємних претензій до формули розрахунку заборгованості, то порушень не вбачається.
Правило 2. Складається не акт звірки, а заява про зарахування однорідних зустрічних вимог між відповідними контрагентами. При цьому цілком можливе складення акта звірки на дату зарахування, який додається до заяви.
Для того щоб надалі не виникало спорів щодо суми зарахування, підстав (договорів, актів, накладних тощо, що свідчать про виконання зобов'язань одним контрагентом), важливо як описати ці всі документи, так і додати їх копії до такого правочину. Адже про виконання (часткове виконання) господарської операції свідчать саме первинні документи, а не акт звірки.
Правило 3. Односторонній правочин про зарахування однорідних зустрічних вимог зі всіма додатками та підписаний керівником (уповноваженою особою) з печаткою підприємства має бути надісланий контрагенту з підтвердженням не лише відправки поштової кореспонденції, а й з наявними доказами отримання. При цьому письмова (чи в іншій формі) згода другого контрагента законом не вимагається.
Висновок: в описаній у запитанні ситуації контрагент загалом не порушив вимог чинного законодавства. Але все-таки варто уважно вчитатися у текст складеного акта звірки з огляду на вищеописане. Від цього й залежатимуть ваші наступні дії — адже ви також не позбавлені права скласти свій акт звірки з виправленими показниками розрахунків.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»