Законом від 13.05.2014 р. №1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» (див. «ДК» №24/2014, коментар «ДК»), що набрав чинності з 1 червня, внесено низку змін до господарського та трудового законодавства, які передбачили можливість звільнення посадових осіб без будь-яких пояснень із виплатою вихідної допомоги, а також підвищили їхню матеріальну відповідальність. Щодо цих змін уже сьогодні на практиці виникають запитання. Розгляньмо їх докладніше.
Для чого це
Як зазначалося в урядовій пояснювальній записці до цього законопроекту, жоден інвестор не вкладатиме свої кошти, якщо не буде впевнений у їх захищеності та ефективному використанні, що, своєю чергою, пов'язано з наданням йому можливостей контролювати та впливати на менеджмент підприємства, де він є акціонером. Саме це є основною причиною, по-перше, надання можливості звільняти посадових осіб без пояснень, а по-друге, розширення меж їхньої матеріальної відповідальності.
Що таке посадова особа
Однак зі згаданими змінами в КЗпП з'явилася досить невизначена норма — поняття «посадова особа», що ставить під велике питання саму сферу застосування відповідної норми. Річ у тім, що прямого визначення цього поняття в КЗпП чи в інших законах немає. Відсутність у трудовому законодавстві цього поняття визнається і в роз'ясненні Держпраці від 24.07.2014 р. У цьому роз'ясненні наголошується: «Перелік посадових осіб, з якими може бути припинений трудовий договір на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України, та обмеження щодо застосування звільнення працівника на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП залежно від виду трудового договору (строковий чи безстроковий) законодавством не передбачено».
Сама назва згаданого Закону говорить про те, що він спрямований на захист прав інвесторів, проте внесені зміни, як видно з наведеного нижче, стосуються не лише сфери реалізації інвестицій (господарської діяльності), а й усіх інших сфер, де використовуються трудові відносини.
Посадові особи госптовариств
Згідно зі ст. 89 ГКУ, посадовими особами господарського товариства (це, зокрема, стосується АТ і ТОВ) визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) — голова і члени цієї ради.
Тому вбачається, що інших працівників госптовариства не можна вважати посадовими особами товариства і на них можливість звільнення за п. 5 ст. 41 КЗпП не поширюється. Проте це якщо виходити з того, що законодавець під поняттям «посадова особа», внесеним до КЗпП, і поняттям «посадова особа товариства», що вживається в господарському законодавстві, мав на увазі одне й те саме. Але підстав для такого висновку, мабуть, немає.
Інші посадові особи
У згаданому роз'ясненні Держпраці наголошувалося, що зазначене поняття є в законах «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування». При цьому зроблено висновок, що поняття «посадова особа» та «службова особа» є синонімічними.
Найдокладніше поняття службової особи розроблено в кримінальному праві. Згідно з приміткою до ст. 364 ККУ, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням.
Що таке організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, роз'яснено в постанові пленуму ВСУ від 26.04.2002 р. №5. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів.
Посадовими особами є не лише керівники підприємств та їхні заступники, а й усі керівники структурних підрозділів та їхні заступники. Адже ці особи наділені згаданими функціями щодо підлеглих.
Чи є головний бухгалтер посадовою особою?
Прийнято вважати, що головний бухгалтер є посадовою особою. По-перше, він є керівником бухгалтерії (ч. 4 ст. 8 Закону про бухоблік), а отже, наділений щодо її працівників організаційно-розпорядчими функціями. Питання, чи наділений головний бухгалтер (особливо в разі якщо він має право підпису) адміністративно-господарськими повноваженнями, є спірним. Проте самого факту, що він виконує організаційно-господарські функції, достатньо для визначення головного бухгалтера посадовою особою, що і підтверджує судова практика. Належність керівника та головного бухгалтера до посадових осіб підтверджувало і Міндоходів, наприклад у листі від 03.06.2013 р. №4730/5/99-99-15-01-05-16 (див. «ДК» №31/2013).
Зміни в ЦКУ та ГКУ
Змінами до ч. 3 ст. 99 ЦКУ передбачено, що повноваження члена виконавчого органу товариства можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
До ст. 89 ГКУ також внесено зміни, за якими посадові особи господарського товариства відповідають за шкоду, заподіяну ними госптовариству, в межах і порядку, передбачених законом. Раніше відповідна норма встановлювала, що межі та порядок відповідальності також можуть визначатися установчими документами товариства.
Хто може бути звільнений
Отже, можливість звільнення без причин унаслідок припинення повноважень посадових осіб стосується всіх посадових осіб: керівників юросіб, їхніх заступників, а також усіх керівників структурних підрозділів та їхніх заступників.
Щоправда, наприклад, згаданий Закон «Про державну службу» формулює поняття посадової особи таким чином, що під нього потрапляє майже кожен держслужбовець. Посадовими особами є, зокрема, і всі працівники податкових органів (крім, звичайно, технічних працівників).
Тобто формально під дію цих правил потрапляє надзвичайно широке коло працівників, які можуть бути звільнені внаслідок припинення повноважень за п. 5 ст. 41 КЗпП. Припускаємо (знову ж таки, виходячи з назви Закону, що вказує на захист прав інвесторів), що законодавець не мав на увазі настільки розширити цей перелік. Тож доцільно переглянути внесені зміни та обмежити сферу дії згаданого п. 5 ст. 41 вказівкою на те, яких конкретно посадових осіб стосується ця норма.
Яка форма рішення
Рішення про звільнення посадових осіб оформлюється згідно з чинним законодавством та установчими документами відповідного суб'єкта. Усе залежить від органу, який призначає на посаду. Якщо посадову особу звільняють загальні збори акціонерів — рішення приймається на засіданні шляхом голосування й оформлюється протоколом. Можливі також постанови або розпорядження колегіальних органів, розпорядження засновника приватного підприємства тощо. Якщо звільняє директор — то це наказ.
Процедура звільнення та вихідна допомога
Звільнення внаслідок припинення повноважень посадових осіб є звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Воно не потребує ані заяви або згоди працівника (посадової особи), ані завчасного попередження, ані згоди профкому.
Щоправда, згадане звільнення не є звільненням за порушення трудової дисципліни. Тому на посадових осіб, що звільняються за п. 5 ст. 41 КЗпП, поширюється встановлене ст. 3 Закону «Про відпустки» правило, згідно з яким працівник у разі звільнення має право використати перед звільненням належну йому відпустку. Таким чином, бажано отримати від працівника (посадової особи) заяву про вибір у разі його звільнення одного з варіантів: використати таку відпустку (за наявності) або одержати за неї грошову компенсацію.
Стаття 44 КЗпП, з урахуванням змін, унесених Законом №1255, передбачає, що при звільненні внаслідок припинення повноважень посадових осіб таким особам виплачується вихідна допомога у розмірі, не меншому ніж шестимісячний середній заробіток.
Матеріальна відповідальність
Як відомо, матеріальна відповідальність у трудових відносинах обмежується за загальним правилом розміром прямої дійсної шкоди і, як правило, середнім заробітком працівника (крім випадків, установлених законом).
Змінами, внесеними Законом №1255 до ст. 132 КЗпП, що містила обмеження матвідповідальності працівників середньомісячним заробітком, додано виняток: «крім працівників, що є посадовими особами». Окрім цього, новою редакцією ст. 130 КЗпП передбачено, що відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. Це означає, що посадові особи відповідають не лише за пряму дійсну шкоду,а й за упущену вигоду (неодержаний прибуток).
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦКУ, упущена вигода, тобто доходи, що їх особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, належить до категорії збитків.
Чи є матвідповідальність тепер повною?
У трудовому законодавстві залишилися принципи, згідно з якими матвідповідальність, як правило, обмежується середнім заробітком (ч. 1 ст. 130 КЗпП), і правило, що матвідповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві (ч. 2 ст. 132 КЗпП).
Чи є норма ч. 1 ст. 132 КЗпП після змін таким передбаченим законодавством випадком — сказати однозначно досить тяжко. Стаття 134 КЗпП, що передбачає перелік випадків повної матвідповідальності, вказівки на повну матвідповідальність посадових осіб не містить. На нашу думку, такою законодавчою нормою є положення ч. 4 ст. 130 КЗпП, що передбачила можливість покладення на посадових осіб відповідальності за неодержаний прибуток.
Щодо процедури покриття шкоди зазначимо, що згідно зі ст. 136 КЗпП, у разі якщо завдана шкода перевищує середньомісячний заробіток працівника, вона покривається виключно в судовому порядку.
Гарантії прав працівників
Як і раніше, на посадових осіб поширюється положення ст. 130 КЗпП, відповідно до якого матвідповідальність покладається за умови, якщо шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Це означає, що збиток, у т. ч. упущена вигода, має бути завданий умислом або необережністю посадової особи, і між її діями (бездіяльністю) щодо одержання упущеної вигоди (прибутку) має бути причинно-наслідковий зв'язок.
Із цього випливає, наприклад, що посадова особа, яка приймає рішення щодо реалізації товару, відповідатиме перед власником підприємства, якщо внаслідок її винних дій чи бездіяльності підприємство недоотримало прибуток (наприклад, через занизьку ціну). Тому таким посадовим особам слід бути обережнішими. Їм варто вимагати від власника або керівництва формалізувати порядок встановлення ціни, погоджувати його з вищим органом управління підприємством.
Чи слід боятися бухгалтерам?
На практиці неодноразово виникали запитання, чи слід боятися головному бухгалтеру, що є посадовою особою, повної матеріальної відповідальності, наприклад, за штраф, донарахований податковою перевіркою, або за кошти, помилково перераховані джерелу, з якого їх неможливо повернути.
На нашу думку, виходячи з вищенаведених норм, цього боятися не слід: адже шкода такого роду не є неодержаним прибутком. Інших випадків, що покладали б на посадових осіб повну матвідповідальність (тобто залежно лише від самого факту, що цей працівник є посадовою особою), немає. Тож головний бухгалтер відповідає за завдану шкоду (крім неодержаного прибутку), як і інші працівники, у межах його середньомісячного заробітку.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., доцент, аудитор