Під тиском втомленого розмахом корупції суспільства неповороткий державний механізм нарешті заворушився і видав низку законів, покликаних позбавити державу від цього лиха. Розгляньмо два з них: закони №1700 та №1701.
Кінцеві вигодоодержувачі
Закон №1701 (див. «ДК» №44/2014), який так довго обговорювався в бізнес-середовищі ще на етапі законопроекту, нарешті підписаний Президентом і з 25 листопада набере чинності. Основна його мета — отримання інформації про реальних інвесторів та власників бізнес-активів. Забігаючи наперед, зазначимо, що повністю розкрити всю інформацію навряд чи вдасться: виписаний у цьому законі механізм інформування держреєстратора не зобов'язує керівників контактувати безпосередньо з реальними власниками чи особами, які приймають всі ключові рішення щодо бізнесу. Тож за бажання цю вимогу цілком реально обійти.
І разом з тим, завдяки новій ст. 64-1 ГКУ всі підприємства, крім державних та комунальних, зобов'язані встановлювати свого кінцевого вигодоодержувача, регулярно оновлювати та зберігати інформацію про нього та надавати її держреєстратору. Фактично законодавець має на меті зобов'язати всіх юросіб інформувати держреєстратора про реальних власників кожного конкретного бізнесу в Україні.
Але в законі немає чіткої вказівки, в який спосіб має відбуватися таке інформування. На нашу думку, найімовірніше, йтиметься про реєстраційну картку за формою №41. У ній уже є розділи «Відомості про органи управління юридичною особою», «Відомості про склад засновників (учасників) юридичної особи» — певно, цю інформацію слід буде розкривати в нових полях форми. Або ж із цією метою затвердять окрему реєстраційну форму.
Кого ж слід буде зазначати як кінцевого вигодоодержувача? Відповідно до оновленого п. 22 ч.1 ст. 1 Закону №249, кінцевим вигодоодержувачем юридичної особи є фізособа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб.
І байдуже, чи така особа визначена в засновницьких документах як засновник, чи діє через третіх осіб. Визначальний критерій — можливість здійснювати вирішальний вплив. Фактично йдеться про готовність бізнесу показати своїх реальних власників: адже важелів контролю цієї інформації з боку держави Законом №1701 не передбачено.
Істотною участю, як і раніше відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону №249, є пряме або опосередковане володіння часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу (фонду), 10 і більше відсотків акцій або прав голосу в юрособі, прямий або опосередкований вплив на неї.
Зверніть увагу: кінцевим вигодоодержувачем може бути лише фізособа. У разі коли засновником є юрособа, вигодоодержувачем є її засновник-фізособа (скільки б юросіб не стояло у ланцюжку засновників, інформацію розкриваємо, як мінімум, до першої фізособи). Це фактично інформація про структуру власності засновників, яка дає можливість установити фізосіб — власників істотної участі у цих юрособах.
Але погодьтеся, навіть перші особи підприємства не завжди мають можливість визначити, хто саме є реальним власником грошових активів, інвестованих у бізнес. Керівник може мати справу й обговорювати фінансові аспекти з окремою третьою особою. Проте не завжди це особа, яка реально приймає рішення. Отже, навіть за великого бажання законослухняному керівникові може бути непросто встановити реального кінцевого вигодоодержувача.
Строк на подання інформації держреєстратору — 6 місяців з дня набрання чинності Законом №1701 (до 25 квітня 2015 р. включно). Періодичності підтвердження такої інформації законом не передбачено. Надалі її слід подавати, щойно зміниться кінцевий вигодоодержувач та/або власники істотної участі юридичної особи чи її засновники. Проте в який строк? Чіткої відповіді немає.
Усі юрособи, держреєстрація яких відбуватиметься після 25 жовтня 2014 року, вже на етапі подання пакета реєстраційних документів повинні будуть розкрити інформацію про своїх вигодоодержувачів.
Штрафів за подання недостовірної інформації не передбачено. Лише неподання юрособою інформації про кінцевого вигодоодержувача призводитиме до накладення на керівника підприємства штрафу в розмірі 5100 — 8500 грн (ст. 166-11 КпАП). Неважко зробити висновок, що відсутність штрафних санкцій за недостовірність поданих даних не надто стимулюватиме бізнес до відкритості.
Державний реєстр прав — тепер відкритий
Тиск суспільства на законотворців у питанні відкритості інформації з державного реєстру прав та обтяжень важко переоцінити. Одним із наслідків цього тиску стало те, що тепер, відповідно до оновленої ст. 28 Закону №1952, інформація про зареєстровані права та їхні обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою та загальнодоступною.
Фізичним та юридичним особам інформація про об'єкт нерухомого майна надається в електронній формі через офіційний веб-сайт. А за заявою власника чи іншого правоволодільця орган держреєстрації прав надаватиме інформацію у формі виписки про осіб, які отримали відомості про зареєстровані права та їхні обтяження на нерухоме майно, що йому належить. Тобто правоволодільці завжди зможуть побачити, хто саме цікавився їхнім правом власності на той чи інший об'єкт нерухомості.
Запобігання корупції
Уже оприлюднений і через 6 місяців набере чинності Закон №1700. Історія законів про запобігання корупції — терниста і багатогранна. Раз на кілька років законодавець знаходить потребу прийняти новий закон, покликаний сприяти викоріненню цього безперечно негативного явища. Іноді він стосується сфери приватної, в якій також можливою є корупція, і ці зміни відчутно впливають на бізнес.
На кого поширюється Закон №1700
Антикорупційний закон, як і раніше, поширюється на держслужбовців, посадових осіб юридичних осіб публічного права, осіб, які надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи, визначені законом). Окрім цього, у визначених законом випадках він поширюється на службових (посадових) осіб юросіб приватного права та інших (не посадових) осіб, що перебувають із ними в трудових відносинах. Серед суб'єктів, на яких поширюється Закон, тепер спеціально названо мерів — сільських, селищних, міських голів.
Для різних категорій названих осіб Законом №1700 встановлено різні права й обов'язки, різний ступінь обмежень та відповідальності.
Заборона сумісництва
У частині обмежень щодо сумісництва особливих змін не сталося. Як і раніше, держслужбовцям та деяким іншим високопосадовцям забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту) або підприємницькою діяльністю (ст. 25 Закону №1700). На керівників юросіб публічного права, що не є держслужбовцями, таке обмеження, як і раніше, не поширюється (для керівників держпідприємств обмеження встановлено постановою КМУ від 03.04.93 р. №245).
Зміна порядку декларування
Досі декларування доходів держслужбовцями (крім деяких високопосадовців, декларації яких оприлюднювалися) було досить дивним: декларації здавалися за місцем роботи і підшивалися до особової справи, де могли використовуватися хіба що для поширення пліток серед допущених до таких документів співробітників. Законодавець уже намагався змінити цю практику, запроваджуючи подання декларації до податкових органів, а за місцем роботи мала надаватися лише довідка про декларування. Але проіснувало це недовго. Тепер декларація кожного суб'єкта декларування заповнюватиметься на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічно до 1 квітня (ст. 45 Закону №1700). Відповідно, агентству буде чим зайнятися — воно матиме чимало часу для перевірки декларацій (ст. 47 Закону №1700). Також (певно, щоб цей орган не залишався без роботи) у ст. 49 Закону передбачено, що всі держоргани, органи місцевого самоврядування та юридичні особи публічного права (а їх в Україні понад 50 тисяч) повинні постійно протягом 7 робочих днів інформувати Нацагентство про звільнення («припинення діяльності») відповідних суб'єктів декларування.
Електронне декларування та відповідальність
Очевидно, до набрання чинності Законом №1700 має бути реалізовано механізм використання електронного цифрового підпису для кожного держслужбовця та кожного посадовця, зобов'язаного подавати декларацію. Про це в законі не написано, проте електронне декларування шляхом заповнення декларації на сайті вкупі з запровадженням кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве декларування чи за умисне неподання декларації — у вигляді позбавлення волі строком до 2-х років — виглядає доволі дивним. У ККУ з'явилася ст. 366-1, що встановлює відповідальність за декларування завідомо недостовірних відомостей або умисне неподання декларації.
Власне, дивує відсутність альтернативного порядку декларування і можливість притягнення до кримінальної відповідальності навіть у разі помилки — коли, наприклад, декларація через технічну помилку раптом зникне зі системи чи зміняться дані в ній. Невідомо також, як підтвердити, що декларування здійснив сам посадовець, а не інша особа. Вважаємо, в держслужбовця за таких умов має залишатися засвідчений паперовий примірник як доказ поданої декларації та її змісту.
За період до 2015 року (тобто за 2014 рік) декларація подаватиметься за старою формою, але вже за новим порядком. Тож держслужбовцям слід бути уважнішими.
Зазначимо також, що дані декларацій (окрім реєстраційного номера облікової картки особи — ідентифікаційного номера, місця проживання та місць розташування задекларованих об'єктів власності) будуть загальнодоступними через Інтернет (ст. 47 Закону №1700).
Хто подає декларацію
Декларацію подають держслужбовці, деякі інші посадовці, депутати всіх рад, а також посадові особи юросіб публічного права. Нагадаємо, що відповідно до ст. 81 ЦКУ юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування. Статті 168 — 169 ЦКУ до числа таких юросіб, зокрема, відносять державні та комунальні підприємства, навчальні заклади.
Тож керівникам усіх державних та комунальних підприємств, установ та організацій, їхнім заступникам, головним бухгалтерам доведеться вже за 2014 рік подавати до 1 квітня 2015 р. Нацагентству свої декларації під загрозою кримінальної відповідальності. Під питанням, чи належать до посадових осіб юросіб публічного права керівники їхніх структурних підрозділів (відділів, цехів, кафедр, факультетів, відділень). За широкого підходу всі ці суб'єкти належать до посадових осіб (див. також статтю «Посадові особи і трудові відносини» у «ДК» №44/2014).
Зміст декларації
За 2014 рік згадана декларація подаватиметься ще за старою формою, але на майбутнє має бути розроблена нова. Причому відомості про майно в ній будуть досить деталізовані — аж до кодів ЄДРПОУ банків, у яких відкрито рахунки, кодів юридичних чи фізичних осіб, від яких одержано дохід за сумісництвом тощо. Тому слід постійно приділяти належну увагу наявності такої детальної інформації, щоби безпосередньо перед декларуванням не займатися її терміновим пошуком. Зміст нової форми декларації визначено в ст. 46 Закону №1700.
Нагадаємо, що декларація держслужбовця подається не лише за себе, а й за членів сім'ї. Проте згідно з ч. 6 ст. 46 Закону №1700 у разі відмови члена сім'ї надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації суб'єкт декларування зобов'язаний зазначити про це в декларації, відобразивши всю відому йому інформацію про такого члена сім'ї.
Інший фінконтроль
Згідно зі ст. 52 Закону №1700, у разі відкриття особою, що має подавати декларацію, або членом її сім'ї валютного рахунка в установі банку-нерезидента відповідний суб'єкт декларування зобов'язаний у 10-денний строк письмово повідомити про це Нацагентство у встановленому ним порядку, із зазначенням номера рахунка та місцезнаходження банку-нерезидента. Так само він мусить у 10-денний строк письмово повідомити Нацагентство в разі отримання доходу або придбання майна на суму, що перевищує 50 мінімальних зарплат, установлених на 1 січня відповідного року (що вважається «істотними змінами в майновому стані»). Окрім цього, ст. 51 Закону №1700 запроваджує вибірковий моніторинг Нацагентством способу життя суб'єктів, які подають декларацію.
Люстрація та спецперевірка при призначенні на посаду
До Закону №1700 потрапили і правила спеціальної перевірки осіб, які влаштовуються на держслужбу. Така перевірка проводиться в Україні з 2012 р. (ст. 11 Закону №3206). Проте тут відбулося декілька істотних змін. По-перше, раніше спецперевірці підлягали особи, які претендують на обіймання всіх посад на держслужбі, та деякі інші. Тепер перевірка стосуватиметься лише осіб, які претендують на обіймання посад, що передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад із підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Нацагентством. По-друге, встановлено строк спецперевірки — до 25 календарних днів.
У межах спецперевірки перевіряється також, чи поширюється на кандидата дія Закону про люстрацію, який набрав чинності 16 жовтня. Він передбачає впровадження для певних категорій осіб, що підпадають під сферу його дії, заборони працювати на держслужбі, на деяких інших посадах, а також керівниками державних, у т. ч. казенних, підприємств.
Зміни до КЗпП та іншого законодавства
Закон про люстрацію передбачив доповнення ч. 1 ст. 36 КЗпП, що містить підстави припинення трудового договору, новим пунктом, відповідно до якого такий договір припиняється з підстав, передбачених цим законом. За наявності підстав, передбачених Законом про люстрацію (ч. 3 ст. 4, ч. 14 ст. 5, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень), особа підлягає звільненню — для цього не передбачено жодного спеціального попередження, і це звільнення не є звільненням з ініціативи адміністрації. Фактично трудовий договір припиняється в імперативному (обов'язковому) порядку. У разі звільнення з цих підстав вихідна допомога не виплачується, а компенсація за дні невикористаних відпусток виплачується на загальних засадах.
Закон №1700 вносить також зміни до ч. 1 ст. 36 КЗпП, замінюючи підставу для звільнення, передбачену її пунктом 7-1, на нову. Тепер трудовий договір припинятиметься в разі порушення заборони на працевлаштування до раніше підконтрольних суб'єктів протягом року з дня звільнення з держслужби (раніше така заборона також була, але відповідальності за це не передбачалося).
Внесено Законом №1700 зміни і до низки інших статей КЗпП, а також до інших законодавчих актів. Зокрема, істотні зміни щодо корупційних правопорушень унесено до КпАП, значно підвищено розміри штрафів. Передбачено на розсуд суду можливість позбавлення особи права займатися певною діяльністю за правопорушення, вчинені за посадою, — від 6 місяців до 1 року. Як уже зазначалося, відповідальність за неподання декларації або наведення в ній завідомо неправдивих відомостей — криміналізовано і віднесено до ККУ.
Окрім цього, внесено зміни до ГКУ, всіх процесуальних кодексів та багатьох інших законодавчих актів — загалом понад 20 законів. В основному йдеться про зміни, пов'язані з врегулюванням конфлікту інтересів, а також декларуванням.
Антикорупційні програми юридичних осіб
Закон №1700 передбачив у розділі Х здійснення антикорупційних заходів усіма юрособами. Керівники, засновники (учасники) юросіб повинні забезпечувати регулярну оцінку корупційних ризиків у їхній діяльності (за потреби — із залученням аудиторів або інших незалежних експертів) та вживати відповідних антикорупційних заходів, зокрема затверджувати антикорупційну програму.
Статтею 62 Закону №1700 передбачено, що антикорупційна програма обов'язково затверджується керівниками великих (зі середньою чисельністю працюючих понад 50 осіб та «валовим доходом» понад 70 млн грн на рік) державних, комунальних підприємств, госптовариств (у яких державна або комунальна частка перевищує 50%), а також юросіб, які є учасниками попередньої кваліфікації, учасниками процедури закупівлі відповідно до Закону про держзакупівлі. Тож у всіх підприємств, що бажають продавати роботи і послуги державі та брати участь у держзакупівлях, мають бути таким чином розроблені внутрішні стандарти, пов'язані з боротьбою з корупцією. Щоправда, законом не визначено, як має реалізуватися контроль за наявністю такої програми в процедурі держзакупівель.
Законом встановлено вимоги до антикорупційної програми, а також передбачено запровадження на таких підприємствах посади уповноваженого з такої програми, для якого врегульовано вимоги щодо несуміщення, а також установлено віковий та освітній ценз, проте не передбачено, що конкретно він повинен робити в межах цієї програми. Не зрозуміло також, за рахунок чого, в умовах суворої економії державних коштів, має фінансуватися введення такої посади (адже це неминуче призводить до зростання собівартості процедури закупівлі в її учасника).
Поза сумнівом, до питання антикорупційної програми та діяльності відповідного уповноваженого у юрособах усіх форм власності ми ще повернемося на сторінках «ДК».
Нормативна база
- Закон №249 — Закон України від 28.11.2002 р. №249-IV «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».
- Закон №1700 — Закон України від 14.10.2014 р. №1700-VII «Про запобігання корупції».
- Закон №1701 — Закон України від 14.10.2014 р. №1701-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів».
- Закон №3206 — Закон України від 07.04.2011 р. №3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції».
- Закон про держзакупівлі — Закон України від 10.04.2014 р. №1197-VII «Про здійснення державних закупівель».
- Закон №1952 — Закон України від 01.07.2004 р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
- Закон про люстрацію — Закон України від 16.09.2014 р. №1682-VII «Про очищення влади».
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор «Дебету-Кредиту»,
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., доцент, аудитор