Ще нещодавно акумулювання вільних коштів суб'єктів господарювання (далі — СГ) в іноземній валюті та навіть у дорогоцінних металах рекламувалося банками як надійний захист від інфляції та спосіб заробити певні доходи за рахунок зростання валютних курсів. Але нині, за умов коли держава намагається втримати курс гривні до іноземних валют, власники валютних депозитів повинні бути готові до будь-яких дій держави.
Відкриття депозитного рахунку
Згідно з п. 1.8 Інструкції №492 банки відкривають депозитні рахунки на підставі договору банківського вкладу. При цьому в значенні цієї Інструкції вкладний (депозитний) рахунок — це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірних засадах для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору. А згідно з п. 3.1 Положення №516 розрахункові операції за депозитними рахунками юрособи забороняються, крім операцій, пов'язаних із реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту) відповідно до укладених договорів застави та законодавства України.
Вимоги до договору банківського вкладу наведені в п. 1.10 Інструкції №492. Він обов'язково укладається у письмовій формі. При цьому письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки1 або іншого документа2, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (це відповідає нормам і ст. 1059 ЦКУ, при цьому у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним).
1 Згідно зі ст. 1064 ЦКУ, ощадна книжка підтверджує укладання договору банківського вкладу з фізособою (зокрема, і підприємцем), а також внесення коштів на депозитний рахунок такою фізособою.
2 Як правило, в такому разі йдеться про депозитний сертифікат. Але наразі, згідно з пп. 6 п. 1 Постанови №540, з 02.09.2014 р. до 02.12.2014 р. випуск банками депозитних сертифікатів зупинено.
Поповнення депозитного рахунку
Поповнення депозиту відбувається у порядку, визначеному договором. Окрім мінімальної суми депозиту, сторони можуть обумовити в договорі банківського вкладу строки внесення коштів на депозитний рахунок, а також можливість поповнення депозитного рахунку протягом дії договору (і порядок нарахування процентів на таке додаткове поповнення).
Звісно, вносити кошти на депозитний рахунок має його власник. Але слід врахувати норми ст. 1062 ЦКУ: якщо до банку надходять кошти для поповнення депозитного рахунку від іншої особи, ніж власник депозитного рахунку, такі кошти теж зараховуються на цей депозитний рахунок. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Натомість кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до ст. 388 ЦКУ.
Проценти на депозит
Згідно з ч. 5 ст. 1061 ЦКУ, проценти на банківський вклад нараховуються з дня, наступного за днем надходження вкладу до банку, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.
Виплата процентів відбувається за правилами і в строки, встановлені договором (п. 3.5 Положення №516) — як правило, шляхом перерахування на інший поточний рахунок в цьому самому банку. Зверніть увагу: якщо кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в інвалюті, за нормою п. 1.6. Положення №516 банк повинен сплатити вкладнику суму депозиту і нараховані за ним проценти у валюті вкладу. Звичайно, якщо вкладник не бажає іншого, — в такому разі банку дозволено виплачувати такі проценти, як і повертати суму депозиту в гривнях або в іншій валюті відповідно до заяви вкладника.
Якщо договором банківського вкладу не обумовлено порядку виплати процентів, то вони виплачуються відповідно до ч. 6 ст. 1061 ЦКУ: на вимогу вкладника із закінченням кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти.
Реквізити договору банківського вкладу
У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються:
— вид банківського вкладу. Згідно зі ст. 1060 ЦКУ, депозити розрізняються за умовами їх повернення. Так, договір банківського вкладу може укладатися на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Також договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення;
— сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок. Як правило, банки на свій розсуд встановлюють мінімальну суму депозиту, і договір банківського вкладу набирає чинності після внесення клієнтом такої суми на депозитний рахунок;
— строк зберігання коштів. Цей реквізит є обов'язковим для строкових вкладів;
— розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін. Згідно з п. 2.5 Положення №516, проценти сплачуються банком у розмірі, який установлюється в договорі банківського рахунку. Якщо договором не встановлено розміру процентів, то банк зобов'язаний виплатити їх у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу. Якщо ж банк не приймає вклади на вимогу*, то, згідно з ч. 1 ст. 1061 ЦКУ, якщо договором банківського вкладу не визначено розміру процентів за коштами на депозитному рахунку, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки НБУ**. Також, за ч. 2-4 ст. 1061 ЦКУ та п. 3.4 Положення №516, банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, тільки якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною;
— умови дострокового розірвання договору;
— інші умови за погодженням сторін.
На підставі пункту 1.10 Інструкції №492
* Див., наприклад, лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2011 р.
** Нагадаємо, що з 17.07.2014 р. розмір облікової ставки НБУ становить 12,5% річних.
Повернення коштів з депозитного рахунку
Згідно з ч. 2 ст. 1060 ЦКУ та п. 3.3 Положення №516, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. У разі повернення вкладу виплачуються всі нараховані до цього моменту проценти (ч. 6 ст. 1061 ЦКУ).
Підставою для повернення депозиту за строковим вкладом є письмове звернення (вимога) клієнта у зв'язку із закінченням строку зберігання коштів за договором (при цьому, якщо вкладник вчасно, в строки, встановлені договором, не звернувся до банку за отриманням належної суми вкладу, як правило, договором передбачається продовження його дії — див. п. 3.6 Положення №516).
Підставою для повернення депозиту за вкладом на вимогу є письмова вимога про повернення суми депозиту. Типової форми вимоги на повернення вкладу не встановлено, отже, вона може складатися або у формі, встановленій сторонами договору банківського вкладу, або в довільній формі. Але, відповідно до п. 3.3 Положення №5161, при отриманні вимоги про повернення вкладу банк зобов'язаний прийняти вимогу шляхом проставлення на ній дати отримання, підпису уповноваженої особи та відбитка штампа банку.
1 Хоча ця норма встановлена щодо вкладів фізосіб, на практиці її застосовують і юрособи для підтвердження факту відмови банку повернути депозит.
Якщо банк не може видати депозитні кошти на вимогу протягом строку, встановленого договором (якщо договором ці строки не обумовлено, то протягом 7 днів з дати вимоги — ст. 530 ЦКУ), він зобов'язаний видати клієнту письмове повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім'я та по батькові уповноважених осіб та відбитка печатки банку.
Таке повідомлення буде підставою для звернення клієнта банку до суду з метою утримання з банку належної суми депозиту, невиплачених процентів та штрафних санкцій, передбачених договором (якщо вони договором не встановлені, то штрафні санкції банк повинен буде сплачувати згідно зі ст. 625 ЦКУ з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої до виплати суми зобов'язання).
Крім того, зверніть увагу: з 02.09.2014 р. до 02.12.2014 р. за пп. 5 п. 1 Постанови №540 банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ. Зазначена вимога поширюється на видачу (отримання) готівкових коштів як у межах України, так і за її межами незалежно від кількості рахунків клієнта в одному банку.
Натомість уповноважені банки мають право достроково повертати вклади, залучені в іноземній валюті за всіма типами договорів, та достроково погашати ощадні (депозитні) сертифікати, номіновані в іноземній валюті, у національній валюті за курсом купівлі іноземної валюти уповноваженого банку на день проведення операції (пп. 7 п. 1 Постанови №540).
А отже, наразі банки зобов'язані повертати депозити клієнтам і навіть роблять це в іноземній валюті, в якій вклад було зроблено, але законодавчо обмежені сумою, на яку вони можуть здійснити таке повернення в готівковій формі. Звісно, у безготівковій формі, тобто шляхом перерахування валютних коштів з депозитного рахунку на поточний рахунок клієнта, банк може здійснити повернення без урахування зазначених обмежень. І на таке надходження коштів у межах України не поширюється вимога щодо обов'язкового продажу валюти на міжбанківському валютному ринку, встановлена п. 2 Постанови №515.
Бухгалтерський облік
Валютні депозитні кошти, які розміщуються на строк не більше року, підприємство відображає на субрахунку 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті», а більше року — на субрахунку 184 «Інші необоротні активи». Поповнення валютного депозитного рахунку відобразиться проведенням: Д-т 314, 184 К-т 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 302 «Готівка в іноземній валюті» на суму гривневого еквівалента внесеної валюти. Він визначатиметься, відповідно до п. 5 П(С)БО 21, на вибір підприємства (визначений у наказі про облікову політику): або за курсом НБУ на початок дня здійснення такої операції, або в сумі, визначеній у документах банку. При цьому на дату балансу, коли строк повернення депозиту за договором (або на дату прийняття рішення про дострокове розірвання договору) стане меншим, ніж 12 календарних місяців, сума такого депозиту переноситься із субрахунку 184 на субрахунок 314. Повернення коштів із депозитного рахунку відображатиметься проведенням, зворотним до того, яке складалося при поповненні депозитного рахунку: Д-т 312 (302) К-т 314.
Відсотки, нараховані за умовами договору банківського вкладу, обліковують у складі інших фінансових доходів за кредитом субрахунку 732 «Відсотки одержані» і за дебетом субрахунку 373 «Розрахунки за нарахованими доходами». Гривневий еквівалент таких відсотків визначатиметься відповідно до п. 5 П(С)БО 21.
Кошти в іноземній валюті на депозитному рахунку та відсотки, які сплачуються за таким депозитом, є монетарними статтями балансу (див. п. 4 П(С)БО 21). А отже, вони підлягають перерахуванню на дату балансу і на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики) (повернення коштів з депозитного рахунку, отримання відсотків). Згідно з пунктами 7 та 8 П(С)БО 21, для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу (тобто дати складання фінансової звітності підприємством). А от при визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. За вибором підприємства на кінець дня можна зробити перерахунок залишків за монетарними статтями в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.
Податковий облік
Платіж за використання коштів, залучених у депозит, згідно з пп. 14.1.206 ПКУ є процентами. Згідно з пп. 135.5.1 ПКУ, проценти за депозитами належать до інших доходів платників податку на прибуток. А згідно з п. 137.8 ПКУ датою визнання доходів платника податку від проведення кредитно-депозитних операцій є дата визнання таких процентів. Їх сума визначається за правилами бухгалтерського обліку (див. вище).
До речі, у листі від 10.04.2014 р. №8414/7/99-99-19-03-01-17 Міндоходів вимагало: з метою визначення податкових зобов'язань з податків і зборів (у т. ч. митних платежів) протягом усієї доби застосовується офіційний курс гривні до іноземних валют і курсу банківських металів, установлений НБУ, який діє на 0 годин відповідної доби.
Але платники єдиного податку, відповідно до п. 292.5 ПКУ, дохід, виражений в іноземній валюті, повинні перераховувати у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на дату отримання такого доходу (яким, згідно з п. 292.6 ПКУ, є дата надходження таких валютних коштів).
Підприємці — платники єдиного податку пасивні доходи, до яких належать і отримані проценти, єдиним податком не оподатковують (пп. 1 п. 292.1 ПКУ). Але вони, як звичайні фізособи, сплачують з такого доходу ПДФО за правилами, встановленими п. 170.4 ПКУ, — за ставками 15% або 17%, встановленими п. 167.1 ПКУ. І суму ПДФО утримує з таких доходів податковий агент — банк, який нараховує та виплачує проценти. Це правило стосується і підприємців на загальній системі оподаткування. Але, на відміну від підприємців на єдиному податку, підприємці на загальній системі оподаткування повинні відобразити суму таких процентів і сплаченого за таким доходом ПДФО в річній декларації (п. 177.11 ПКУ).
Нормативна база
- ПКУ— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Інструкція №492 — Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою НБУ від 12.11.2003 р. №492.
- Положення №516 — Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджене постановою НБУ від 03.12.2003 р. №516.
- Постанова №515 — Постанова НБУ від 20.08.2014 р. №515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України».
- Постанова №540 — Постанова НБУ від 29.08.2014 р. №540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України».
- П(С)БО 21 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Мінфіну України від 10.08.2000 р. №193.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»