Наша компанія має багато контрагентів, серед яких є фізособи, які надають нам послуги за цивільно-правовими договорами. Розрахунки з ними здебільшого проводяться безготівково. В одному випадку кошти було помилково перераховано не на той рахунок — їх отримала звичайна фізособа на свій картковий рахунок. Ми зателефонували цій особі з проханням повернути гроші. Але вже минуло кілька днів, а кошти ще не повернулися. Що робити в такому разі? Як можна законно повернути свої кошти?
Вихід із цієї ситуації залежить від того, хто припустився помилки, яка призвела до неналежного перерахування коштів, — саме підприємство (в особі того, хто здійснював платіж) чи обслуговуючий банк. Розгляньмо обидва варіанти.
Якщо винен банк
Відповідно до ст. 1073 ЦКУ, в разі несвоєчасного зарахування на рахунок коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
У ситуації помилкового перерахування суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що сталося з вини банку, банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу належному отримувачу (див. пп. 32.3.1 Закону №2346).
Якщо банк не виконує цього припису, отримувач (особа, яка повинна була отримати грошовий переказ) має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання, щоб той переказав йому суму переказу за рахунок власних коштів, сплатив пеню в розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожен день прострочення починаючи з дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10% суми переказу.
Визначення термінів
Помилковий переказ — це рух певної суми коштів, унаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
Неналежний переказ — рух певної суми коштів, унаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.
Неналежний отримувач — особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Неналежний платник — особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.
Помилкове списання/зарахування коштів — це списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.
Банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення. У разі порушення неналежним отримувачем триденного строку банк-порушник має право вимагати від нього повернення суми переказу, а також сплати пені в розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожен день починаючи з дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10% суми переказу.
Банк, що обслуговує неналежного отримувача, отримавши повідомлення від банку-порушника, передає його (у день отримання, але не пізніше наступного робочого дня) отримувачу під підпис або надсилає рекомендованим листом (п. 2.37 Інструкції №22).
Цілком можливо, що неналежний отримувач взагалі не поверне коштів банку-порушнику. У такому разі спір може вирішити лише суд (п. 32.8 Закону №2346, п. 2.37 Інструкції №22).
Як бачите, якщо кошти неправильно перераховано через помилку працівників банку, немає підстав хвилюватися: усе має залагодити сам банк.
Якщо помилився працівник підприємства
Якщо ж банку було надано помилкове платіжне доручення, то саме підприємство має вимагати в неналежного отримувача (фізособи) кошти, що їх йому було помилково перераховано. Для цього треба скласти лист із проханням про повернення коштів та надіслати його з повідомленням про вручення адресату.
До речі, згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦКУ, особа, яка набула майно (в нашому випадку — помилково отримані кошти) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути його потерпілому. Ці норми застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття майна результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦКУ).
Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦКУ, в разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.
Додатково це питання регулює ст. 536 ЦКУ, де сказано, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізособами. Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦКУ). Та от за цією нормою при помилковому зарахуванні коштів для нарахування процентів фактично немає жодних підстав, бо тут не прописано ані їх розміру, ані механізму нарахування, і так само немає підстав укладати договір про повернення грошей.
Додатково можна звернути увагу на ст. 625 ЦКУ, де зазначено: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом». Загалом ця норма нам підходить. Отже, неналежний отримувач коштів, який своєчасно не повернув таку суму, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Найімовірніше, ви так і не зможете отримати вигоду у вигляді відсотків. Але маєте право вимагати відсотків, проте такі вимоги слід, очевидно, вирішувати в судовому порядку.
На сьогодні прямо ніде не прописано, в які строки фізособа — неналежний отримувач повинна повернути помилково зараховані на її рахунок кошти. На наш погляд, тут потрібно виходити з приписів ст. 32 та 35 Закону №2346 (за аналогією із ситуацією, коли провина за помилковий переказ лежить на банку) та вимагати від фізособи повернути кошти протягом трьох робочих днів з дати отримання повідомлення про повернення коштів від підприємства, що помилково перерахувало суму.
До речі, у ст. 1212 ЦКУ не визначено строків, але зазначено, що «особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно». Тож така особа може вважатися зобов'язаною повернути майно безпосередньо з моменту його набуття, і для цього не обов'язково писати листи і повідомлення. Особа побачила у себе на рахунку помилково отримані кошти — і повинна без будь-яких застережень повернути їх відправнику якнайшвидше.
Операція з перерахування коштів — це платна операція, за яку банки беруть комісію. Тож неналежний отримувач коштів для їх перерахування належному власнику змушений буде сплатити цю комісію. Такі витрати (комісію банку) ваше підприємство має компенсувати неналежному одержувачу коштів. На це, зокрема, вказує ст. 1214 ЦКУ, де зазначено, що особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
Якщо неналежний отримувач коштів не бажає повернути помилково отримані суми, залишається лише подати позов до суду. Звісно, це спричинить витрати як часу, так і коштів, але іншого виходу немає.
Якщо сума незначна і неналежний отримувач її так і не повернув, а ви не бачите потреби звертатися до суду та вирішили простити такі зобов'язання, слід пам'ятати про оподаткування таких сум.
Так, згідно з пп. «д» пп. 164.2.17 ПКУ, до додаткового блага (а фактично доходу, що підлягає оподаткуванню ПДФО) належать суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Для того щоб підприємство уникло сплати ПДФО, ви повинні повідомити боржника (фізособу) рекомендованим листом із повідомленням про вручення, або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу. При цьому суму такого боргу слід включити до форми №1ДФ1 з ознакою доходу 126, за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано (прощено). Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Докладніше про прощення боргу «ДК» писав у №32/2014.
Облік помилково перерахованих сум у платника
Податковий облік
Сам факт неправильного перерахування коштів не вплине на податковий облік платника таких коштів. Але, як ми вже наголошували вище, платник може отримати пеню, відсотки, інфляційні відсотки від неналежного отримувача за користування коштами. У такому разі ці суми потраплять до інших доходів у податковому обліку (див. пп. 135.5.3 ПКУ).
Ці суми відображають у рядку 03.8 «Суми штрафів (неустойки, пені)» додатка ІД, а надалі їх включають до рядка 03 основної частини декларації з податку на прибуток2.
Про ПДВ тут і мови не може бути, адже кошти були перераховані не за договором поставки товарів (робіт, послуг).
Якщо ж платник коштів, працівники якого припустилися помилкового перерахування, відшкодовує неналежному отримувачу витрати на їх повернення (комісія банку), то, на нашу думку, такі суми потраплять до податкових витрат на адмінвитрати згідно з пп. «є» пп. 138.10.2 ПКУ. У декларації з прибутку їх відображають у рядку 06.1 «Адміністративні витрати» основної частини декларації.
У платників ЄП суми, отримані на рахунок у порядку повернення помилково перерахованих коштів, не включаються до доходу, бо це не виручка від реалізації товарів, робіт, послуг (див. п. 292.1 та пп. 5 п. 292.11 ПКУ).
Бухгалтерський облік
У бухобліку нараховану пеню, відсотки й інші компенсації, що мають бути отримані від неналежного отримувача коштів, відображають за дебетом рахунка 374 «Розрахунки за претензіями» або 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» та кредитом рахунка 715 «Отримані штрафи, пені, неустойки». За фактом отримання коштів погашають заборгованість за кредитом субрахунків 374, 377 у кореспонденції із субрахунком 311.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Закон №2346 — Закон України від 05.04.2001 р. №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
- Інструкція №22 — Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. №22.
Василь РОРАТ, «Дебет-Кредит»