12.09.2014 р. набрав чинності Закон про санкції1. Цим законом передбачено можливість застосування низки санкцій з боку України щодо будь-якої іноземної держави, іноземної юрособи, юрособи, яка перебуває під контролем іноземної юрособи чи фізособи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства та суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Але що робити вітчизняним госпсуб'єктам? Адже для них наслідки можуть бути доволі невтішними.
Які види санкцій запроваджує закон?
При врахуванні підстав для застосування санкцій йдеться не лише про порушення (чи створення потенційних загроз) національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидію терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави, а й про вчинення цих дій стосовно іншої іноземної держави, громадян чи юридичних осіб останньої. Окрім зазначених дій, до застосування санкцій Українською державою можуть призвести й резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки ООН, рішення та регламенти Ради ЄС та факти порушень Загальної декларації прав людини від 10.12.48 р., Статуту ООН від 26.06.45 р. (ч. 1, 3 ст. 3 Закону про санкції).
Цікавим цей закон є тим, що санкції застосовуються у незвичному для наших госпсуб'єктів (далі — СГ) порядку. Ініціатором санкцій може бути будь-яка з таких установ (осіб): РНБО України; ВРУ; Президент України; КМУ; НБУ; СБУ (ч. 1 ст. 5 Закону про санкції).
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до секторальних санкцій (щодо невизначеного кола осіб, які займаються певним видом діяльності) приймається РНБО України, вводиться в дію указом Президента України, який затверджується постановою ВРУ (ч. 2 ст. 5 Закону про санкції).
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до персональних санкцій (щодо конкретних юридичних або фізичних осіб) приймається РНБО України і вводиться в дію указом Президента України (ч. 3 ст. 5 Закону про санкції).
Рішення щодо застосування санкцій має містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово (ч. 5 ст. 5 Закону про санкції).
Серед видів санкцій, наведених у ст. 4 Закону про санкції, наших читачів зацікавлять, зокрема, такі:
— блокування активів — тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;
— обмеження торговельних операцій;
— запобігання виведенню капіталів за межі України;
— зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
— анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
— припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах;
— обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг та використання телекомунікаційних мереж загального користування;
— повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;
— заборона видачі дозволів, ліцензій НБУ на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках та вкладах на території іноземної держави;
— заборона збільшення розміру статутного капіталу госптовариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юрособа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юрособою чи її діяльність.
Чому ми спиняємося саме на них? Річ у тім, що чинне законодавство не готове до таких втручань держави у господарську діяльність вітчизняних госпсуб'єктів. І от тепер ми маємо читати цей новий закон крізь призму вже набутого досвіду та спробувати запобігти майбутнім збиткам уже сьогодні.
У якій сфері госпвідносин це стосуватиметься українських СГ?
Прийняття Закону про санкції порушує питання щодо того, чи слід українським контрагентам починати непокоїтися про ділові зв'язки та чинні госпзобов'язання, а також як цей закон може вплинути на майбутні зобов'язання із суб'єктами ЗЕД.
Розгляньмо на прикладах окремі ситуації, які можуть статися вже «завтра».
Приклад 1 Нерезидент інвестував основні засоби чи кошти на території України. Чи впливають запроваджені законом санкції на їх подальше використання?
Ми доволі обережно можемо прогнозувати цю ситуацію — адже в кожному конкретному випадку вона може отримати власний неочікуваний розвиток. Але у будь-якому разі відразу панікувати не слід. Якщо йдеться, скажімо, про інвестиції нерезидента (у т. ч. й до статутного капіталу господарських товариств), то лише сам факт блокування активів такого нерезидента чи запобігання виведенню капіталу з України ще не призведе до виведення внесених інвестицій із цивільного обігу.
Нагадаємо, статтями 18, 19 Закону України від 18.09.91 р. №1560-XII «Про інвестиційну діяльність» гарантовано права інвесторів до закінчення строку дії інвестиційного договору. Водночас ст. 21 цього самого Закону говорить, що припинення інвестиційної діяльності є можливим за рішенням правомочного державного органу. Отже, якщо однією із запроваджених санкцій щодо конкретних іноземних інвесторів буде припинення їхньої інвестиційної діяльності в Україні, то такому інвестору доведеться вирішувати долю власних інвестицій з урахуванням запропонованих правил.
Тож надто оптимістично ставитися до цього не варто — з моменту застосування санкцій ні сплатити дивіденди, ні виплатити частину статутного капіталу (майна підприємства) при виході такого нерезидента з учасників юрособи буде неможливо. Отже, при прийнятті відповідних рішень учасникам юрособи — резидента України слід враховувати такі санкції навіть попри те, що це може вплинути й на права інших учасників (засновників) українського підприємства. Вирішити це можна лише внесенням змін до Закону про госптовариства, ЦКУ, Закону про АТ тощо.
Приклад 2 Укладено договір купівлі-продажу товару. Отримано аванс від нерезидента, зобов'язання з поставки повністю не виконані. Як бути, якщо запроваджено санкції у вигляді обмеження торговельних операцій чи анулювання, зупинення або заборони на видачу ліцензій, дозволів тощо (за умови що це стосується товару, на видобування якого видаються спецдозволи/ліцензії)?
У такій ситуації важливим фактором буде те, чи має така заборона тимчасовий характер (до певної дати чи до зупинення обставин, що призвели до застосування санкцій), чи безпосередньо сам договір було укладено фактично напередодні застосування таких санкцій тощо. Та й самі умови договору можуть бути певним чинником вирішення проблеми поставки чи непоставки товару. Скажімо, заборона на видачу ліцензій або їх анулювання може стати приводом для внесення змін до договору, аж до його розірвання через неможливість його виконання (припиняється видобування). Якщо говорити про неможливість поставки товару через обмеження торговельних операцій, то слід або виходити з положень самого договору, який може передбачати повернення авансу, або вносити до договору зміни щодо використання авансу (за умови що його ще можна повернути і він не використаний на придбання чи виробництво такого товару). Хоча наразі зрозуміти в межах чинного українського законодавства, що мається на увазі під «обмеженням торговельних операцій» чи «зупиненням виконання економічних та фінансових зобов'язань», украй складно. Очевидно, ці поняття мають бути деталізовані безпосередньо ініціатором таких санкцій.
Щодо ЗЕД-пені, то цілком зрозуміло, що Закон України від 23.09.94 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» взагалі не згадує про ситуації такого роду. Тому, якщо найближчим часом не будуть внесені зміни до відповідних нормативних актів, тягар таких розрахунків ляже на плечі українських госпсуб'єктів, а згодом — і відповідного державного органу, який застосував санкції без певних компенсаційних інструментів.
Ймовірні збитки — спроба запобігти вже сьогодні
Вітчизняним СГ уже сьогодні варто зробити низку кроків.
1. Доопрацювати положення господарських договорів щодо врегулювання відносин сторін договору у разі настання особливих обставин — дій органів державної влади як обставин непереборної сили, які не залежать від волі сторін та яким неможливо протистояти.
2. Внести зміни до чинних договорів щодо підстав для розірвання (припинення чи зміни) зобов'язань за ними. За умов запровадження санкцій украй необхідно врахувати приписи ст. 607 ЦКУ щодо припинення зобов'язань через неможливість їх виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.
3. Врегулювати у договорі умови та порядок відшкодування збитків, у разі коли такі санкції призведуть до неможливості виконати зобов'язання та спричинять збитки сторонам (чи одній зі сторін) договору. Бажано визнати відсутність претензій обох сторін у разі застосування санкцій за коментованим законом.
Зазначені заходи є вимушеними. Адже чинне законодавство не містить порядку відшкодування збитків підприємствам у разі прийняття коментованих санкцій. Уже не кажучи про сферу податкових відносин, яка взагалі не регулює питання можливості відображення та визнання збитків у податкових витратах з моменту запровадження подібних санкцій.
Проте ми все-таки сподіваємося, що, приймаючи Закон про санкції, наші законотворці вже окреслили можливі матеріальні претензії вітчизняного бізнесу до держави Україна в особі її державних органів. Тож уже найближчим часом очікуємо внесення відповідних змін до ПКУ, ЦКУ, ГКУ та інших законів стосовно врегулювання наслідків застосування таких санкцій.
А щодо самого бізнесу, то зважаючи на те, що наш уряд підготував списки осіб, які підпадають під дію санкцій за коментованим законом, до яких, зокрема, потрапили Росія як держава й окремі приватні компанії, то перед багатьма українськими підприємствами постало питання переорієнтації бізнесу, пошуку нових ринків збуту і вчинення першочергових кроків для врахування цих санкцій при прийнятті рішень щодо фінансово-господарської діяльності та корпоративного управління. А тим, хто не зможе швидко переорієнтувати власний бізнес на нові ринки збуту (і таких буде немало), варто вже сьогодні прорахувати майбутні ризики та вдатися до можливих законних заходів з мінімізації збитків.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»