Покупець має право на повернення товару неналежної якості з виплатою за нього сплачених коштів або на його обмін. Саме про порядок повернення неякісного товару від споживачів та документальне оформлення і поговоримо у статті.
Основним документом, який регулює відносини між споживачами1 товарів, їх виробниками та продавцями, є Закон №1023. Правові наслідки передання товару неналежної якості викладено у ст. 678 — 681-1 ЦКУ.
Підтвердженням факту продажу товару споживачу є розрахунковий документ: квитанція, товарний чи касовий чек або інші документи (цей документ фактично підтверджує факт вчинення усного правочину). Споживач має право на належну якість продукції. Належну якість товару підтверджують гарантійні зобов'язання. Права споживачів у разі придбання товару неналежної якості залежать від виду недоліків.
Визначення термінів
Недолік — будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
Істотний недолік — недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з не залежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:
а) він взагалі не може бути усунутий;
б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;
в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Пункти 12 та 15 статті 1 Закону №1023
До речі, виробник (продавець чи будь-яка третя особа) несе відповідальність за істотні недоліки, що виникли з його вини, відповідно до п. 25 ст. 1 Закону №1023. Якщо споживач протягом встановленого гарантійного строку2 виявив незначні недоліки товару, він має право на:
1) пропорційне зменшення ціни;
1 Фізособа, яка придбаває або має намір придбати продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22 ст. 1 Закону №1023).
2 Гарантійний строк — строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг (п. 5 ст. 1 Закону №1023).
2) безоплатне усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Дещо інші права має покупець у разі виявлення протягом установленого гарантійного строку істотних недоліків (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення), які виникли з вини виробника (продавця) товару:
1) розірвати договір та повернути собі сплачену за товар грошову суму;
2) вимагати заміни товару на такий самий товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця.
Якщо покупець придбав неякісний товар, насамперед потрібно звернутися до продавця або сервісного центру для усунення недоліку. Якщо виявиться, що недоліки усунути неможливо, споживач має право, а виробник (продавець) зобов'язаний повернути кошти, сплачені за товар, або замінити його на якісний. Аналогічні правові наслідки передання товару неналежної якості наводяться у ст. 678 ЦКУ.
Оскільки продавець товару може не бути виробником, це не означає, що продавець може відмовити покупцю на тій підставі, що він не є виробником. Як сказано у ч. 12 ст. 8 Закону №1023, виробник зобов'язаний відшкодувати всі збитки продавця (підприємства, що задовольняє вимоги споживача), який розглядає претензію споживача до придбаного товару. Якщо товари виготовлено за межами України, вимоги задовольняються за рахунок продавця (імпортера).
Також слід пам'ятати про вимоги Закону №3390, яким передбачено, що за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції, відповідає її виробник. А виробником вважається будь-яка особа, яка, розміщуючи на продукції своє найменування, торговельну марку чи іншу ознаку, заявляє про себе як про виробника. До того ж будь-яка особа, що ввезла на митну територію України продукцію з метою її продажу, несе відповідальність як виробник. Відповідно до ст. 7 Закону №3390, якщо виробник продукції не може бути встановлений, кожен її постачальник (продавець) несе відповідальність як виробник, якщо він протягом 30 днів не повідомить потерпілому найменування та місце розташування виробника або особи, яка поставила йому цю продукцію.
Вимоги покупця не підлягають задоволенню, якщо продавець (виробник) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника. Фальсифікація або істотні недоліки товару підтверджуються за потреби висновком експертизи (з цього приводу буде цікавим лист ВСУ від 01.02.2013 р. щодо судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів).
А тепер зосередимося на практичних аспектах: як продавцю прийняти товар від покупця і повернути кошти або як замінити бракований товар на інший.
Повернення коштів за товар
Найчастіше покупці хочуть повернути сплачені кошти за бракований товар. Важливий момент: при розірванні договору розрахунки зі споживачем у разі підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на час пред'явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни — виходячи з вартості товару на час купівлі (трапляються випадки, коли продавець не виконує такої вимоги (звісно, працювати собі на збиток ніхто не хоче), а покупець, не знаючи законів, не може себе захистити). Розгляньмо порядок дій:
1) споживач подає письмову заяву довільної форми у двох примірниках (див. зразок 1). Один примірник заяви повертається споживачу з відміткою продавця (виробника), дати прийняття заяви, прізвища, ініціалів та посади працівника, який прийняв заяву, другий — залишається у продавця (виробника) (п. 30 Правил №104). Разом із заявою подається розрахунковий документ, що підтверджує факт придбання товару. Для товарів, на які встановлено гарантійний термін, — технічний паспорт або інший документ, що його замінює;
Зразок 1
Заява про повернення коштів
2) продавець повинен видати документ, що підтверджує одержання товару (п. 30 Правил №104). До речі, у Правилах №104 не уточнюється, що це за документ, отже, на нашу думку, продавець може скласти звичайну накладну-вимогу (форма №М-11, затверджена наказом Мінстату від 21.06.96 р. №193) та акт про повернення товару (коштів) (див. зразок 2).
У день розірвання договору покупцю повертаються кошти за товар. У п. 7 ст. 8 Закону №1023 уточнюється, що в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору кошти повертаються в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом 7 днів.
Торговельні підприємства, які застосовують РРО, повинні всі розрахункові операції проводити через РРО (п. 1 ст. 3 Закону про РРО). Під розрахунковою операцією розуміють, зокрема, видачу готівки за повернутий покупцем товар, а також оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів до банку покупця (ст. 2 Закону про РРО). Тож видача готівки за повернений товар — це і є розрахункова операція, а отже, під час її проведення слід застосовувати РРО.
Порядок повернення коштів через касовий апарат залежить від технічних особливостей такого РРО (п. 7 розділу ІІІ Порядку реєстрації РРО). Тож слід виокремлювати два варіанти оформлення розрахункової операції:
1) реєстрація від'ємної суми у фіскальній пам'яті РРО. Цей варіант може придатися тим, у кого алгоритм роботи РРО забезпечує окреме накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків. Після проведення розрахункової операції роздруковується на РРО фіскальний касовий чек видачі коштів (ф. №ФКЧ-21) та передається покупцю, який повертає товар;
1 Форма №ФКЧ-2 наведена у додатку 2 до Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. №614.
2) повернення коштів за допомогою операції «Службова видача». Такий варіант потрібно використовувати у випадках, коли РРО не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків. I тут слід видати покупцю фіскальний чек, яким оформлено операцію.
Заборонено реєструвати через РРО від'ємні суми з використанням операції «сторно» (п. 7 розділу ІІІ Порядку реєстрації РРО).
Якщо сума коштів, виданих при поверненні товару, перевищує 100 грн, то матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, складає акт про видачу коштів. На сьогодні немає затвердженої форми такого документа, але треба врахувати вимоги щодо складання акта, передбачені у п. 8 розділу ІІІ Порядку реєстрації РРО. В акті зазначають дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар, відомості про товар, суму виданих коштів, номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (див. зразок 2).
Зразок 2
Акт про видачу коштів
Додатково згадаємо про заповнення Книги обліку розрахункових операцій під час повернення коштів за товари. Так, у графі 8 р. 2 «Видано при поверненні товару» КОРО показують суму, видану покупцю. А у графі 4 р. 2 «Службова видача» суму повернення коштів проставляють тільки у разі, коли під час видачі грошей було використано варіант з оформленням цієї видачі операцією «Службова видача». Та якщо фіскальний звітний чек містить дані про операції службового внесення і видачі, графи 3 і 4 р. 2 можна не заповнювати (ч. 8 п. 4 розділу ІІ Порядку реєстрації та ведення КОРО). При цьому суми повернених коштів (графа 8 р. 2) у КОРО не зменшують загальної суми виручки, а тому до графи 5 р. 2 потрапить загальна сума готівки, отриманої від реалізації за день. I ще не треба відповідно зменшувати показники у графах 6 та 7 р. 2 КОРО.
Доволі часто на практиці постає запитання: чи має право СГ повернути готівку через РРО, якщо оплата за цей товар була здійснена у безготівковій формі (із застосуванням POS-термінала)? У п. 2.9 глави 2 розділу IX Правил національної системи масових електронних платежів (затверджені Постановою НБУ від 10.12.2004 р. №620) сказано: «Придбані із застосуванням платіжної картки товари можуть бути повернені особі, яка їх продала, згідно з правилами, установленими відповідними нормативно-правовими актами України. Повернення коштів за повернений товар, неотриману (неякісну) послугу торговець здійснює готівкою або за згодою сторін у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок завантаження клієнта позасистемними засобами» (правила розроблені згідно із Законом про платіжні системи). На погляд Міндоходів (рубрика ЄБПЗ 109.02), «у випадку використання банківської платіжної картки без видачі готівкових коштів, тобто на розрахунковий рахунок покупця, відкритого у банку».
Якщо кошти повертаються у безготівковій формі, то складають платіжне доручення.
У податковому обліку підприємство має право на підставі абз. 1 п. 140.2 ПКУ зменшити відображені раніше доходи (витрати) у звітному періоді, в якому відбулося таке повернення.
А от що стосується ПДВ, то підприємству слід звернутися до норм абз. 2 п. 192.2 ПКУ, в якому зазначається: зменшення податкових зобов'язань з ПДВ дозволяється лише за умови повернення повної грошової компенсації покупцю та при поверненні покупцем раніше придбаних товарів продавцю.
Продавець — платник ПДВ на дату повернення коштів зобов'язаний скласти Розрахунок коригування (додаток 2 до ПН, форма якого затверджена наказом Мінфіну від 14.01.2014 р. №10), відобразити таке коригування у Реєстрі отриманих та виданих ПН і показати таке виправлення зі знаком «-» у рядку 8, 8.1 декларації з ПДВ з обов'язковим поданням додатка 1 до неї.
Зверніть увагу: якщо на час пред'явлення вимоги щодо повернення коштів ціна на товар збільшена, покупцю буде повернуто більшу суму коштів, ніж він заплатив під час придбання цього товару. Виходячи зі змісту пп. 165.1.12 ПКУ, продавець у цьому разі виконуватиме роль податкового агента. І під оподаткування ПДФО підпадає різниця між сплаченою раніше та повернутою продавцем сумою, що є базою для оподаткування. Відповідно, споживач на руки отримує суму за мінусом зазначеного податку.
У формі №1ДФ1 сума, яка була сплачена покупцем, відображається з ознакою доходу «138» (неоподатковуваний дохід), а різниця — сума, яка оподатковується ПДФО, з ознакою доходу «127»2.
1 Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), затверджений наказом Міндоходів від 21.01.2014 р. №49.
2 Як інші доходи відповідно до пп. 164.2.20 ПКУ; у довіднику ознак доходів фізичних осіб форми №1ДФ — технічна помилка, у зв'язку зі змінами до ПКУ до довідника не внесено зміни.
У бухгалтерському обліку повернення товару відображають шляхом зменшення доходу від реалізації. При цьому використовують проведення: дебет субрахунка 704 «Вирахування з доходу» в кореспонденції з кредитом субрахунка 301 «Каса в національній валюті» (або 311). Коригування собівартості реалізованих товарів при поверненні та коригування ПЗ з ПДВ здійснюють способом «сторно».
Заміна товару
Згідно з ч. 6 ст. 8 Закону №1023, вимога споживача про заміну товару виконується негайно. Вимога споживача щодо обміну товару також підтверджується складеною у довільній формі заявою, пред'явленням розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, — технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.
Якщо потрібно перевірити якість товару, вимогу виконують протягом 14-ти днів або за домовленістю сторін. За відсутності певного товару вимога підлягає задоволенню у 2-місячний термін з дня подання заяви від покупця. У разі невиконання висунутої вимоги у зазначений термін споживач має право на свій вибір переглянути вимоги, зокрема обрати можливість повернення сплачених за товар коштів.
Продавець зобов'язаний прийняти бракований товар та обміняти його на аналогічний належної якості або на товар іншої моделі. Саме від того, на який товар здійснюється обмін, залежатиме, чи треба робити перерахунок вартості. При заміні неякісного товару на аналогічний перерахунок вартості не здійснюється, адже покупець отримує таку саму річ.
А от при заміні неякісного товару на товар іншої моделі перерахунок вартості проводиться на дату обміну. Якщо обмін здійснюється на дорожчий товар, покупцю слід сплатити різницю в цінах. У разі заміни на дешевший товар продавець повинен відшкодувати різницю вартості товарів. Згідно з п. 2 ст. 710 ЦКУ, «у разі заміни товару неналежної якості на аналогічний, але інший за розміром, фасоном, сортом тощо товар належної якості відшкодуванню підлягає різниця між ціною заміненого товару і ціною товару належної якості, що діють на момент заміни товару або постановлення судом рішення про заміну товару».
Залежно від результату перерахунку вартості слід зробити і перерахунок доходів (витрат). Аналогічний перерахунок роблять і в обліку ПДВ.
Податковий облік з податку на прибуток ведеться методом нарахувань. Тож у звітному періоді, в якому сталася така заміна, згідно з п. 140.2 ПКУ сторнують визнані раніше доходи і витрати щодо бракованого товару. На дату переходу права власності до покупця на замінюваний товар (приміром, якщо така заміна відбувається у 2-місячний термін) визнають доходи та собівартість цього товару.
В обліку ПДВ дії продавця будуть іншими. Фактично відбувається повернення одного товару та відвантаження іншого. Тому, виходячи з вимог п. 192.2 ПКУ, при поверненні раніше поставленого бракованого товару у власність продавця і надання покупцю повної грошової компенсації його вартості (виходить, що у цьому разі слід провести таку операцію через РРО), продавець має право на коригування ПЗ з ПДВ, виписується Розрахунок коригування. А далі діє правило першої події (якщо на дату доплати обмінюваного товару ще немає). При заміні на дорожчий товар з доплатою складають податкову накладну.
Нормативна база
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон №1023 — Закон УРСР від 12.05.91 р. №1023-XII «Про захист прав споживачів».
- Закон №3390 — Закон України від 19.05.2011 р. №3390-VI «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції».
- Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
- Правила №104 — Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Мінекономіки від 19.04.2007 р. №104.
- Порядок реєстрації РРО — Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом Міндоходів від 28.08.2013 р. №417.
- Порядок реєстрації та ведення КОРО — Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затверджений наказом Міндоходів від 28.08.2013 р. №417.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»