Нерідко керівництво підприємства, аби підтримати працівника, приймає рішення про надання безпроцентних позик. Але в умовах дефіциту платіжних засобів, як-от нині маємо в Україні, працівник просто не може повернути підприємству гроші, хоча б тому, що і заробітну плату отримує невчасно та не в повному обсязі. Керівництво може прийняти рішення про прощення такого боргу.
Характеристики договору позики
Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (кредитор) передає у власність іншій стороні (позичальникові) кошти. Договір позики у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми, має бути укладений у письмовій формі.
Відповідно до норм ст. 1049 ЦКУ, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, які визначені конкретними умовами договору. Якщо договором не встановлено строку повернення позики або цей строк визначено моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів з дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця. Зверніть увагу: тут має місце чітка прив'язка до банківського рахунка. Чи означає це, що до каси підприємства повертати не можна або ж не слід? На нашу думку, ні. У частині 1 цієї самої статті йдеться про те, що позичальник повинен повернути позику в строк та в порядку, передбаченому договором. Тому якщо в договорі передбачено повернення до каси, то повернути позику слід саме до каси. Прямої заборони законодавство не містить.
Відповідно до ст. 257 ЦКУ, загальний термін позовної давності становить 3 роки. У разі коли боржник перестає виконувати свої зобов'язання з погашення позики, термін позовної давності починає обчислюватися з дня, коли у кредитора виникає право вимагати від боржника повернення позики (ст. 261 ЦКУ). Цей день визначатиметься за умовами договору позики.
Бухгалтерський облік
Видача позики відображається в бухобліку проведенням Д-т 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» К-т 301 «Готівкові кошти в національній валюті», 311 «Поточні рахунки в національній валюті». Погашення позики супроводжується зворотним проведенням: Д-т 301, 311 К-т 377. Якщо ж договором передбачено, що позика погашається зі сум, що утримуються із заробітної плати, то маємо проведення Д-т 661 «Розрахунки по заробітній платі» К-т 377. У разі коли керівництво приймає рішення списати всю або певну непогашену частину позики — проведення Д-т 944 «Сумнівні і безнадійні борги» К-т 377 датою прийняття рішення про списання.
Податковий облік
Операції з видачі та погашення позики не відображають у податковому обліку позикодавця: у момент видачі позики працівникові видана сума не показується у складі податкових витрат, а отже, і не визнаються доходи у момент списання непогашеної заборгованості працівника.
Норми пп. 159.1.1 ПКУ говорять про необхідність відображення у складі доходів суми списаної дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги. Надання безвідсоткової позики під це визначення не підпадає, а отже, ця норма тут не застосовуватиметься.
Питання оподаткування ПДВ для цих операцій не є актуальним, адже ні видача, ні погашення позики, ні її списання не відповідають визначенню операції поставки, тож не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Приклад Підприємство видало працівнику позику 12000 грн. Частину позики 2000 грн працівник погасив на рахунок підприємства, 1200 грн було утримано із заробітної плати на погашення заборгованості з позики. Залишок суми керівництво вирішило працівнику списати. Бухгалтерський та податковий облік операцій видачі, погашення та списання позики працівникові див. у таблиці.
Таблиця
Облік операцій з видачі, погашення та списання позики працівникові
|
№
з/п |
Зміст госпоперації
|
Бухгалтерський облік
|
Сума, грн
|
Податковий облік
|
||
|
Д-т
|
К-т
|
Доходи
|
Витрати
|
|||
|
1.
|
Видано позику працівнику |
377
|
311
|
12000
|
—
|
—
|
|
2.
|
Часткове погашення позики |
311
|
377
|
2000
|
—
|
—
|
|
3.
|
Часткове погашення позики через утримання із заробітної плати |
661
|
377
|
1500
|
—
|
—
|
|
4.
|
Списано заборгованість з позики |
944
|
377
|
8500
|
—
|
—
|
Відповідно до норм пп. 165.1.31 ПКУ, основна сума поворотної фінансової допомоги, що її отримує платник податку, не включається до суми оподатковуваного місячного доходу. Але суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням без прив'язки до процедури банкрутства, до закінчення строку позовної давності включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівника (ч. «д» пп. 164.2.17 ПКУ). Не слід забувати і про «натуральний» коефіцієнт (п. 164.5 ПКУ), адже в цій ситуації маємо справу з додатковим благом у вигляді прощення боргу працівнику.
Приклад (продовження). За умовами нашого прикладу працівнику прощається борг 8500 грн. Збільшивши цю суму на натуральний коефіцієнт, маємо: 8500 х (100 : (100 - 15)) х 0,15 = 1500 грн — сума податку до сплати. Отже, підприємство прощає працівнику борг у розмірі 8500 грн, натомість працівник повинен подати річну декларацію та сплатити за її підсумками ПДФО у розмірі 1500 грн.
Крім того, кредитор має письмово повідомити працівника про те, що його борг списується, включити цю суму до форми №1ДФ1 з ознакою доходу 126 (графи 3 та 3а), а працівник — сплатити ПДФО2 та подати до 1 травня року, наступного за звітним, декларацію про майновий стан3.
1 Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), затверджений наказом Міндоходів від 21.01.2014 р. №49.
2 Строк сплати — до 1 серпня року, наступного за звітним.
3 Податкова декларація про майновий стан та доходи, затверджена наказом Міндоходів від 11.12.2013 р. №793.
Суму прощеного боргу зазначають у графі 3 рядка 01.07 розділу II декларації, а в графі 5 цього самого рядка — суму ПДФО з урахуванням «натурального» коефіцієнта (додаткове благо — прощення боргу). А далі ці показники включають до розрахунку показників граф 3 і 5 рядка 01 цього самого розділу. Крім того, суму прощеного боргу і суму ПДФО показують у рядках 08 і 09 розділу V декларації. Якщо сума ПДФО з такого доходу вже була сплачена фізособою на дату подання декларації, то її треба вписати до рядка 10 розділу V декларації. І, нарешті, суму ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету за даними декларації як різниця показників рядків 09 і 10 цього самого розділу, якщо вона додатна, відображають у рядку 13.01 розділу V декларації.
За неподання цієї декларації передбачено штраф 170 грн (1020 грн — за повторне протягом року порушення) (п. 120.1 ПКУ). А у разі несвоєчасної сплати ПДФО настає відповідальність за ст. 126 ПКУ: це штраф у розмірі 10% суми ПДФО за прострочення до 30 к. д. і 20% сум ПДФО — при простроченні понад 30 к. д. Джерелом отримання податківцями інформації про ці порушення стануть дані поданої роботодавцем звітності за формою №1ДФ.
У разі коли буде прийнято рішення включити прощений борг до складу не річного, а місячного оподатковуваного доходу, то акценти будуть трохи іншими. ПДФО сплачується, як і в першому випадку, за рахунок боржника, але в цьому разі грошового доходу немає, тому слід сплатити з будь-якого іншого грошового доходу, отримуваного працівником. Суму боргу — відобразити, як і в першому випадку, в №1ДФ за кодом 126 окремо від будь-якого іншого доходу. У графах 3 і 3а — суму прощеного боргу (без збільшення на «натуральний» коефіцієнт), у графах 4 і 4а — суму ПДФО, нараховану на суму такого боргу. Графи 6, 7, 8 і 9 не заповнюють.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор «Дебету-Кредиту»