У попередніх статтях1 ми розглядали організацію та облік торгівлі алкогольними напоями у юросіб. Зараз розглянемо особливості, які притаманні торгівлі фізосіб алкогольними напоями2.
Торгівлею алкогольними напоями може займатися будь-яка юрособа, якщо це не заборонено законом та її засновницькими документами. А от фізособа може торгувати алкогольними напоями тільки після отримання підприємницького статусу (з урахуванням заборон, які залежать від обраної системи оподаткування, про що далі).
1 Див. «ДК» №29/2014 і №31/2014.
2 Законом України від 31.07.2014 р. №1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» внесено певні зміни до оподаткування операцій з алкогольними напоями.
Навіть на території ринків продавати алкогольні напої можна тільки в спеціалізованих торговельних підприємствах (магазинах) і в спеціалізованих відділах (секціях) підприємств (магазинів) з універсальним асортиментом продовольчих товарів.
При цьому у підприємця має бути місце торгівлі, що відповідає визначенню згідно із ст. 1 Закону №481: місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для алкогольних напоїв — торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане ЕККА (незалежно від їх кількості), якщо фізособа на загальній системі оподаткування. Продавати алкогольні напої, пиво, столові вина з рук, тобто за межами місць торгівлі, статтею 15-3 Закону №481 заборонено.
Чи потрібна ліцензія?
Ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на імпорт, експорт, внутрішню торгівлю алкогольними напоями. Тобто видається ліцензія лише суб'єктам господарювання, а без ліцензії здійснювати зазначені операції не дозволяється (статті 1, 15 Закону №481).
При цьому слід зважати на те, що за преамбулою Закону №481 його дія не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, виробництво і торгівлю пивом, крім випадків, передбачених цим Законом, а також на виробництво вин виноградних і плодово-ягідних, наливок і настоянок, виготовлених громадянами в домашніх умовах для власного споживання.
Отже, без ліцензії фізособі можна:
— виробляти вино, наливки та настоянки вдома (для себе, а не на продаж);
— торгувати пивом;
— торгувати уроздріб столовими винами.
Також за ст. 15 Закону №481, СГ, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, мають право продавати сидр та перрі (без додання спирту) без отримання окремої ліцензії на право роздрібної торгівлі цими алкогольними напоями. Але навіть при продажу пива і столових вин слід враховувати обмеження, встановлені ст. 15-3 Закону №481 (щодо продажу неповнолітнім, з рук, у навчальних закладах тощо).
Нагадаємо, що під поняттям «роздрібна торгівля алкогольними напоями» розуміють діяльність із продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.
Порядок отримання ліцензій для алкогольних напоїв і розмір річної плати за них залежно від виду наведено в «ДК» №29/2014.
Чи потрібні РРО і торговий патент?
Якщо розрахунок за пиво, алкогольні напої відбувається за готівку, підприємець на загальній системі оподаткування має подбати про проведення таких розрахунків через РРО, а також відповідно до вимог ст. 267 ПКУ придбати торговий патент. Згідно зі ст. 15-3 Закону №481, продаж вин столових здійснюється без застосування РРО, але з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. Однак оскільки ця норма суперечить вимогам Закону про РРО, у преамбулі якого сказано, що встановлення норм щодо незастосування РРО в інших законах, крім ПКУ, не допускається, то підприємці на загальній системі її не застосовують. Натомість роздрібна торгівля пивом у пляшках і бляшанках, за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів, може здійснюватися без РРО, але з використанням РК та КОРО згідно з п. 1 Переліку №13361.
Підприємцям на ЄП слід враховувати обмеження, встановлене п. 3 пп. 291.5.1 ПКУ. Не можуть бути платниками ЄП підприємці, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів. А як ми знаємо, алкогольні напої є підакцизними товарами. Отже, більшість платників ЄП не можуть торгувати алкогольними напоями, а винятком для них є роздрібний продаж пива та столових вин.
Також слід зважати на норми ст. 9 Закону про РРО, у п. 6 якої сказано, що РРО та РК не застосовуються при продажу товарів фізособами-підприємцями, які сплачують ЄП. Згідно з пп. 5 п. 297.1 ПКУ, платників ЄП звільнено від сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Отже, і торговий патент їм придбавати не треба.
Відповідальність за порушення
СГ сфери роздрібної торгівлі алкогольними напоями керуються Правилами №854. Ці правила визначають основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим. Слід зазначити, що підприємці, які здійснюють продаж алкоголю на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства, також зобов'язані дотримуватися Правил №854.
За порушення правил такої торгівлі запроваджено, зокрема, адміністративну відповідальність. Так, за ст. 156 КУпАП, передбачено відповідальність за:
— роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії або без марок акцизного збору чи з підробленими марками цього збору — накладається штраф від 50 до 200 н. м. д. г. (тобто 850 — 3400 грн) із конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі;
— порушення правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, а саме: торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де така роздрібна торгівля заборонена, а так само торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, — накладається штраф від 30 до 100 н. м. д. г. (510 — 1700 грн);
— торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями з рук — накладається штраф від 30 до 50 н. м. д. г. (510 — 850 грн) з конфіскацією предметів торгівлі.
А якщо зазначені порушення будуть вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, їй загрожує штраф від 150 до 250 н. м. д. г. (2550 — 4250 грн) з обов'язковою конфіскацією предметів торгівлі.
Про таку відповідальність нещодавно нагадало Мінекономрозвитку в листі від 11.06.2014 р. №3503-06/19380-07 (див. «ДК» №32/2014). Воно також зазначило, що на ринках забороняється продаж алкогольних напоїв фізособами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності. Тобто, навіть стоячи на ринку, де нині торгівля відбувається найбільш неформально, фізособа, яка не має відповідних дозвільних документів, ризикує потрапити і під адмінштраф, і під конфіскацію як алкогольних напоїв, так і виручки від їх реалізації.
Крім того, продавцям алкогольних напоїв слід пам'ятати про штрафні санкції, встановлені ст. 17 Закону №481.
Документальне оформлення
Згідно із Законом про бухоблік, бухгалтерського обліку ФОП не ведуть. Але оформляти певні первинні документи і вести свій спрощений варіант обліку вони все-таки повинні.
По-перше, підприємці мають надавати покупцям, які купують товари за готівку, певні розрахункові документи: касовий чек, товарний чек, розрахункову квитанцію тощо (ст. 2 Закону про РРО). Такий обов'язок передбачено ст. 3 Закону про РРО. І цей обов'язок поширюється навіть на платників ЄП (звісно, фіскального касового чека вони не нададуть, оскільки не використовують РРО, але на вимогу споживача повинні надати товарний чек або розрахункову квитанцію тощо).
При цьому підприємці касової книги не ведуть (п. 4.2 Положення №637), але повинні відображати отриману виручку у Книзі обліку доходів або Книзі обліку доходів та витрат.
По-друге, підприємцям варто мати підтвердні документи про придбання товарів. Це правило стосується як тих підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування (тобто ведуть облік не тільки доходів, а й витрат), так і «спрощенців»1 (у яких витрати не впливають на об'єкт оподаткування, а отже, начебто й немає потреби мати такі документи). Але податківці вже котрий рік наполягають на необхідності для платників ЄП мати та зберігати такі документи. Наразі вони ґрунтують свої вимоги на пунктах 44.1, 44.3 ПКУ. Ці норми вимагають, зокрема, складання податкової звітності тільки на підставі відповідних первинних документів і зберігання таких документів протягом 3 років з дати подання податкової звітності.
1 Див., наприклад, лист ДПА в Дніпропетровській області від 20.01.2012 р. №1820/10/31-242. Натомість Мінфін у листі від 05.03.2012 р. №31-08410-07/23-1595/1186 вважає, що такої потреби «єдинники», які ведуть Книгу обліку доходів, не мають. Тобто роз'яснення щодо необхідності фізособам — платникам ЄП мати документи для підтвердження придбання товарів є суперечливими.
Отже, підприємці на загальній системі оподаткування і платники ЄП, які ведуть Книгу обліку доходів і витрат, зобов'язані їх мати, оскільки повинні вести облік власних витрат. Платники ЄП — платники ПДВ ведуть у Книзі облік не тільки доходів, а й витрат. Отже, вони повинні ці витрати документально підтверджувати.
Платники ЄП 1 — 2 груп та 3-ї групи і 5-ї, які не є платниками ПДВ, можуть таких документів і не зберігати (оскільки не зобов'язані вести облік витрат), але через це під час податкової перевірки матимуть проблеми, що можуть призвести до штрафів або до суду.
Також СГ мають обов'язок (установлений, зокрема, п. 6 Правил №854) надавати покупцям інформацію про товар, яким вони торгують, про його якість, наявність сертифікатів відповідності, виробника тощо. У документах, згідно з якими до торговельної мережі надійшли алкогольні напої, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності (п. 5 Правил №854).
Якщо ж таких документів немає або в інших випадках, визначених законами, постановами, розпорядженнями (наприклад, при реалізації пива з цистерн), треба отримати висновок (дозвіл) державної санітарно-епідеміологічної служби (постанова Головного державного санітарного лікаря України від 23.05.2007 р. №15).
Підприємцю, який здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями, забороняється приймати для продажу та зберігання алкогольні напої від юридичних і фізичних осіб, які не мають ліцензії на виробництво або на право імпорту чи оптової торгівлі алкогольними напоями (п. 8 Правил №854). А отже, щоб підтвердити, що це правило не було порушено, підприємцю варто мати копію такої ліцензії, завірену постачальником.
Крім того, якщо підприємці є платниками ПДВ, вони мають оформляти і зберігати у загальному порядку податкові накладні — як виписані, так і отримані. І вести облік акцизних марок, якщо вони є імпортерами та/або виробниками алкогольних напоїв (у порядку, зазначеному нами у попередніх статтях).
Податковий облік
Що стосується ПДВ, акцизного податку і ПДФО, якихось особливостей щодо обліку операцій з придбання, виготовлення та продажу алкогольних напоїв немає. Щодо акцизного податку нагадаємо: продавці алкогольних напоїв, які не є їх виробниками або імпортерами, цього податку не сплачують. Однак за п. 12 Правил №854 зберігання та реалізація алкогольних напоїв, крім алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць, вироблених в Україні, дозволяються тільки за наявності марки акцизного податку на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством.
Щодо вибору системи оподаткування, підприємцю треба звернути увагу на обмеження для «єдинників», зазначене вище.
Є і ще одна особливість: платники ЄП звільнені від обов'язку сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (п. 6 п. 297.1 ПКУ). Нагадуємо, що наразі (до 01.01.2018 р.) сплата цього збору регулюється п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ. Платниками збору є СГ, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво. Отже, підприємці на загальній системі оподаткування повинні сплачувати цей збір.
Зауважимо, підприємці на загальній системі оподаткування, які є виробниками алкогольних напоїв та пива, є платниками збору лише за умови реалізації ними цієї продукції в роздрібній торгівлі безпосередньо споживачам. У разі постачання такої продукції суб'єктам оптової та роздрібної торгівлі власного виробництва вони не є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
У разі реалізації алкогольних напоїв та пива за договорами комісії (консигнації) платниками збору є СПД (крім виробників-комітентів у разі здійснення ними оптової торгівлі алкогольними напоями та пивом), які отримують на свій рахунок кошти або інші види компенсації за продаж цієї продукції.
Об'єктом оподаткування збором є одержана виручка, у тому числі товарооборот за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі. Ставка збору становить 1,5% від об'єкта оподаткування.
Платники збору подають щомісяця протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця, Розрахунок суми збору1. Він подається до ДПІ за місцем обліку платника збору. Збір сплачується щомісяця у строки, визначені ПКУ для місячного звітного періоду (тобто протягом 30 календарних днів після звітного місяця).
1 Форму розрахунку і досі не приведено у відповідність до ПКУ, вона затверджена ще наказом ДПАУ від 01.12.2009 р. №671. Однак ця форма і наказ є чинними. Зокрема, Міндоходів у роз'ясненні від 24.04.2014 р. посилалося саме на цей наказ.
Витрати на придбання/виготовлення реалізованих алкогольних напоїв, пива тощо, на сплату такого збору підприємці на загальній системі оподаткування відносять до складу витрат (відповідно до пунктів 177.4 і 138.1 ПКУ). При цьому витрати на придбання/виготовлення реалізованого товару підприємці визнають у звітному періоді, в якому отримали дохід (виручку) від такої реалізації (за пунктами 177.4, 138.4, 138.6 ПКУ). Витрати у сумі збору підприємці визнають за датою його сплати (за п. 177.4 та пп. «в» пп. 138.10.4 ПКУ). Право підприємця відносити на витрати вартість оплаченої ліцензії податківці категорично заперечують, оскільки за розділом ІІІ ПКУ такі витрати не належать до складу операційних (згідно з пп. «ж» пп. 138.10.6 ПКУ).
А от сума витрат на сплату за торговий патент, хоча і не враховується у складі податкових витрат підприємця, але зменшує суму ПДФО до сплати за підсумками звітного року (пп. 177.5.3 ПКУ). Здійснюється це шляхом зменшення додатної суми ПДФО, розрахованої за такий рік за наслідками підприємницької діяльності, на суму сплаченого збору за такий торговий патент (за наявності документів про таку сплату).
Нормативна база
- Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
- Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
- Закон №481 — Закон України від 19.12.95 р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
- Правила №854 — Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджені постановою КМУ від 30.07.96 р. №854.
- Положення №637 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»