Юридичне оформлення договору про спільну діяльність
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Правове регулювання відносин, що виникають під час здійснення спільної діяльності її учасниками, в основному передбачено ЦКУ (ст. 1130 — 1143).
ГКУ спеціальних положень щодо укладання та виконання договорів спільної діяльності не містить.
СТОРОНИ ТА СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ
ЦКУ не містить обмежень щодо кола суб'єктів — учасників спільної діяльності: ними можуть бути як фізичні особи, так і суб'єкти підприємницької діяльності. Учасниками спільної діяльності можуть бути також нерезиденти.
Договори про спільну діяльність можуть бути як двосторонніми, так і багатосторонніми, тобто без обмеження кількості учасників спільної діяльності.
Відповідно до ст. 1142 ЦКУ, договори про спільну діяльність залежно від строку дії поділяються на безстрокові, строкові, для досягнення мети, визначеної у договорі як скасувальна умова.
ФОРМИ ЗДІЙСНЕННЯ СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФОРМА ДОГОВОРУ
Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі (ст. 1131 ЦКУ).
Умови договору про спільну діяльність:
1) координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ;
2) правовий статус виділеного для спільної діяльності майна;
3) покриття витрат та збитків учасників;
4) участь учасників у результатах спільних дій;
5) інші умови, які сторони вважають істотними для таких договорів, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності, встановлюються сторонами у договорі за взаємною згодою.
Відповідно до ч. 2 ст. 1130 ЦКУ, спільна діяльність може провадитися у двох формах: шляхом об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів.
ВКЛАДИ УЧАСНИКІВ ПРОСТОГО ТОВАРИСТВА
Відповідно до ст. 1133 ЦКУ, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), у т. ч. кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички, вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.
Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає з договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.
Строки внесення вкладів обумовлюються сторонами безпосередньо у договорі. У разі створення простого товариства внесене майно є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1134 ЦКУ, спільне майно учасників включає:
1) майно, яким вони володіли на праві власності;
2) вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи.
Внесене учасником майно, яким він володів на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.
Використання майна учасниками у процесі дії договору про спільну діяльність здійснюється за їхньою спільною згодою. Якщо сторони не досягли згоди, то відповідно до ч. 3 ст. 1134 ЦКУ порядок користування таким майном встановлюється за рішенням суду.
ВЕДЕННЯ СПІЛЬНИХ СПРАВ ПРОСТОГО ТОВАРИСТВА
Під час дії договору про спільну діяльність кожен учасник має право діяти від імені решти, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.
У процесі дії договору про спільну діяльність кожен з її учасників без згоди інших сторін не має права розпоряджатися своєю часткою у спільній власності. З метою досягнення результатів спільної діяльності право розпорядження спільним майном, у т. ч. шляхом його відчуження, має особа, на яку покладено ведення спільних справ, за умови що це передбачено договором і дорученням.
Отже, укладаючи договір про спільну діяльність, сторони повинні вирішити питання про порядок ведення спільних справ, зокрема щодо:
1) ведення податкового та бухгалтерського обліку;
2) затвердження та внесення змін до договору про спільну діяльність;
3) визначення основних напрямів спільної діяльності;
4) планування характеру та розміру витрат;
5) розподілу прибутку1 залежно від внеску кожного учасника або відповідно до умов договору.
1 Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною (ст. 1139 ЦКУ).
Доручаючи ведення спільних справ одній зі сторін, учасники повинні наділити її конкретними повноваженнями, що може посвідчуватися таким документом, виданим сторонами договору для представництва перед третіми особами, як довіреність.
Загалом порядок визначення витрат визначається за домовленістю сторін. У разі відсутності такої вказівки у договорі кожен учасник несе витрати та збитки пропорційно до вартості його вкладу у спільне майно.
Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною (ст. 1137 ЦКУ).
Спільні витрати та збитки покриваються за рахунок майнових внесків, результату спільної діяльності (придбаного або створеного майна, іншого доходу) та отриманого від спільної діяльності прибутку.
У разі недостатності спільного майна для покриття витрат та збитків, що виникли у результаті спільної діяльності, покриття здійснюється виходячи з розмірів фактично зроблених сторонами внесків. Сторони також можуть обумовити, що ризики від спільної діяльності розподіляються пропорційно до часток в отриманому сторонами прибутку за договором спільної діяльності або іншим способом, узгодженим сторонами.
Кожен учасник договору простого товариства має право ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ учасників. Відмова від цього права або його обмеження, у т.ч. за погодженням учасників, є нікчемною (ст. 1136 ЦКУ).
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ УЧАСНИКІВ ПРОСТОГО ТОВАРИСТВА
Учасники простого товариства несуть таку відповідальність за спільними зобов'язаннями:
1) часткову — кожен учасник відповідає за спільними договірними зобов'язаннями пропорційно до вартості його вкладу, якщо договір простого товариства не пов'язаний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності;
2) солідарну — за спільними зобов'язаннями, що виникли не з договору, а також за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення, якщо договір простого товариства пов'язаний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності (ст. 1138 ЦКУ).
З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб (ч. 3 ст. 1141 ЦКУ).
Відповідно до ст. 525 ЦКУ, одностороння відмова від виконання зобов'язання й одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом. Щодо договору про спільну діяльність чинне законодавство таких випадків не передбачає. Отже, кожен з учасників договору про спільну діяльність має право ставити питання про дострокове розірвання цього договору (вихід з числа учасників спільної діяльності) на загальних підставах з додержанням вимог, передбачених ст. 11 ГПКУ.
ЗМІНИ ТА РОЗІРВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ
Підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.
Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства й організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.
Правом відмовитися від договору спільної діяльності може скористатися учасник безстрокового договору простого товариства. Учасник договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, в якому досягнення мети визначено як скасувальна умова, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реальних збитків, завданих розірванням договору (ч. 2 ст. 1142 ЦКУ).
Але: «Якщо договір простого товариства не був припинений за заявою учасника про відмову від подальшої у ньому участі або у разі розірвання договору на вимогу одного з учасників, учасник, участь якого в договорі припинилася, відповідає перед третіми особами за спільними зобов'язаннями, які виникли в період його участі в договорі простого товариства як учасника договору» (ст. 1143 ЦКУ).
ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ ПРОСТОГО ТОВАРИСТВА ТА ПОДІЛ МАЙНА
Договір простого товариства (ст. 1141 ЦКУ) припиняється у разі:
1) визнання учасника недієздатним, безвісти відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
2) оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
3) смерті фізичної особи — учасника або ліквідації юридичної особи — учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками);
4) відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
5) закінчення строку договору простого товариства;
6) виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
7) досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.
Відповідно до ч. 2 ст. 1141 ЦКУ, «у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін».
Розподіл майна, що перебуває у спільній власності учасників, та загальних вимог права вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку розподілу спільної власності за ст. 367 ЦКУ (за домовленістю сторін). При цьому учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.
ПОДІЛ МАЙНА, ЩО ПЕРЕБУВАЄ У СПІЛЬНІЙ ЧАСТКОВІЙ ВЛАСНОСТІ
1. Майно, що перебуває у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
2. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
3. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Бухгалтерський та податковий облік операцій за договором спільної діяльності
Спільна діяльність без створення юридичної особи здійснюється її учасниками на основі договору шляхом об'єднання майна і зусиль для досягнення загальної господарської або іншої мети. Відповідно до ст. 1130 ЦКУ за договором про спільну діяльність (далі — СД) «сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові». СД може здійснюватися або шляхом об'єднання вкладів учасників (просте товариство), або без об'єднання вкладів.
Відповідно до п. 3 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» «спільна діяльність — це господарська діяльність зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними».
Відповідно до ст. 356 ЦКУ грошові (майнові) внески учасників, а також майно, створене або придбане в результаті їхньої спільної діяльності, є їхньою загальною пайовою власністю.
Учасник договору про спільну діяльність не має права розпоряджатися часткою у спільному майні без згоди решти учасників, за винятком тієї частини доходів від цієї діяльності, яка надходить у розпорядження кожного з учасників за договором. Майно, об'єднане учасниками спільної діяльності, обліковується на окремому балансі у того учасника, якому доручено ведення спільних справ за договором (за дорученням). Ведення спільних справ, а також бухгалтерського і податкового обліку спільного майна покладається на одного з учасників. Тож особа, уповноважена на ведення обліку спільної діяльності, повинна вести облік результатів спільної діяльності одночасно із власним бухгалтерським і податковим обліком. Щоправда, окремо від власної господарської діяльності.
Таким чином, договори про СД повинні мати такі відмінності:
— від установчих договорів про створення юридичної особи — результатом СД не може бути створення юридичної особи (можливе лише створення окремих структур без прав юридичної особи);
— від договорів купівлі-продажу, поставки, бартеру — СД не передбачає передачу права власності на майно від одного її учасника іншому, можливе лише створення спільної часткової власності на результати СД або внески учасників;
— від договорів оренди — при здійсненні СД її учасник не може отримувати i використовувати майно іншого учасника у власній господарській діяльності, що не пов'язана з їхньою спільною діяльністю.
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК
Відповідно до п. 19 П(С)БО 12 кожен учасник такої спільної діяльності відображає на окремих рахунках бухгалтерського обліку й у фінансовій звітності:
а) активи, задіяні у спільній діяльності, які він контролює, або свою частку у спільно контрольованих активах;
б) зобов'язання, які він бере для ведення спільної діяльності;
в) свою частку в будь-яких зобов'язаннях, взятих разом з іншими учасниками щодо цієї діяльності;
г) дохід або витрати, набуті у процесі спільної діяльності.
Зверніть увагу: «Активи, задіяні у спільній діяльності без створення юридичної особи, не відображаються фінансовими інвестиціями учасників такої діяльності». Немає потреби у веденні окремого балансу щодо спільної діяльності.
У бухобліку учасників розрахунки за СД відображаються на субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», проте якщо СД провадитиметься тривалий період, то для її обліку може бути застосований субрахунок 183 «Інша дебіторська заборгованість». Для виділення в обліку таких внесків доцільно застосовувати окремі субрахунки (наприклад, з позначкою «СД»).
Якщо як внесок передаються матеріальні активи, то вони обліковуються у СД-обліку. У випадку передачі права користуванням активами такі активи продовжують обліковуватися на балансі того учасника, який зробив цей внесок. В обліку кожного учасника відображаються взяті ним зобов'язання за договором та здійснені внески. Доходи та витрати за СД відображаються в обліку кожного учасника пропорційно до внесеного розміру його частки.
ОБЛІК У СПІЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Внески, що надійшли до СД, показують на:
— 551 «Довгострокові вклади до спільної діяльності» (якщо договір СД укладено на строк більш ніж один рік або безстроково);
— 6851 «Вклади до спільної діяльності» (якщо договір СД укладено на строк менш ніж один рік).
Тож при надходженні внесків оператор (уповноважена на ведення обліку особа) СД показуватиме їх в обліку за СД проведеннями: Д-т 10,12, 20, 28, 311 (та ін.) К-т 551 (6851).
Загалом усі інші правила ведення бухгалтерського обліку в СД є типовими і не мають особливостей.
Приклад
ТОВ «А» (неплатник ПДВ) разом із ТОВ «Ц» уклало договір про спільну діяльність строком на 3 роки.
За договором про СД ТОВ «А» вносить обладнання (ОЗ) вартістю 100000 грн (без ПДВ), а ТОВ «Ц» — кошти в сумі 100000 грн.
Ведення податкового та бухгалтерського обліку покладено на ТОВ «Ц».
Типові проведення див. у таблиці 1.
Таблиця 1
Облік спільної діяльності
№
з/п |
Зміст господарської операції
|
Кореспонденція рахунків
|
Сума, грн
|
||
Д-т
|
К-т
|
ТОВ «А»
|
ТОВ «Ц»
|
||
І.
|
Здійснено внески згідно з договором про СД | ||||
ТОВ«А» |
377/сд (183/сд)
|
104
|
100000
|
—
|
|
ТОВ «Ц» |
377/сд (183/сд)
|
311
|
—
|
100000
|
|
ІІ.
|
Облік СД | ||||
1.
|
Отримано внесок від ТОВ «А» |
104
|
551
|
100000
|
—
|
2.
|
Отримано внесок від ТОВ «Ц» |
311
|
551
|
100000
|
—
|
ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК
ПОДАТОК НА ПРИБУТОК
За своєю суттю спільна діяльність — це коли сторони (учасники) договору про спільну діяльність зобов'язуються спільно діяти (без створення юридичної особи) для досягнення певної мети, що не суперечить чинному законодавству.
Загалом податковий облік операцій, які здійснюються під час спільної діяльності (без створення юрособи), нічим не відрізняється від звичного податкового обліку, з яким стикаються пересічні бухгалтери в своєму житті. Але є і певні особливості: оподаткування такої діяльності віднесено до оподаткування операцій особливого виду.
Спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність (див. пп. 153.14.1 ПКУ). Отже, обов'язковою умовою для виникнення права на особливий порядок оподаткування є наявність договору.
Облік результатів спільної діяльності веде уповноважена сторона договору про спільну діяльність. При цьому всі результати спільної діяльності показують окремо від обліку господарської діяльності уповноваженої особи (пп. 153.14.2 ПКУ). Згідно з п. 1.7 Порядку №1588, уповноважена особа — учасник договору (контракту) про спільну діяльність (юридична особа, зареєстрована в Україні відповідно до Закону про держреєстрацію, або її відокремлений підрозділ), який є платником податку на прибуток і уповноважений вести облік результатів спільної діяльності іншими сторонами згідно з умовами договору (контракту) про спільну діяльність.
Відповідно до п. 64.6 ПКУ, договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку, повинні перебувати на обліку в контролюючих органах. Якщо ж на операції зі спільної діяльності не поширюються особливості податкового обліку, договори про спільну діяльність не підлягають обліку в контролюючих органах. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку в контролюючих органах та виконує обов'язки платника податків самостійно.
Для взяття на облік договору про спільну діяльність уповноважена особа повинна протягом 10 календарних днів після реєстрації договору1 або після набрання ним чинності подати до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку такі документи (п. 4.6 Порядку №1588):
— заяву за формою №1-ОПП (додаток 6 Порядку №1588);
1 У разі спільної діяльності з нерезидентом відповідний договір реєструється в Мінекономрозвитку або в уповноваженому ним органі (див. п. 3 Положення №112).
— копію договору (контракту) про спільну діяльність.
При взятті на облік договору уповноваженим особам надається реєстраційний (обліковий) номер платника податків. Якщо платник податку є уповноваженою особою за кількома договорами про спільну діяльність, податковий номер видається на кожен договір при взятті на облік (п. 2.7 Порядку №1588). У разі взяття на облік договору про спільну діяльність контролюючий орган за основним місцем обліку формує довідку про взяття на облік платника податків за формою №4-ОПП (додаток 2 до Порядку №1588).
Крім того, до цих документів додаються:
1) інформаційна картка договору з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію договору, якщо до складу учасників договору про спільну діяльність входить іноземний інвестор;
2) копії документів, які підтверджують погодження договору уповноваженим органом управління відповідно до законодавства, засвідчені в установленому законодавством порядку, якщо договором передбачено використання нерухомого майна державної власності, що перебуває у господарському віданні чи оперативному управлінні учасника договору про спільну діяльність;
3) копії спеціальних дозволів на користування надрами, якщо договором передбачено використання надр.
Якщо договір про спільну діяльність укладено з нерезидентом, то для взяття його на облік спочатку слід провести його державну реєстрацію в Міністерстві економіки АРК, обласних, Київському або Севастопольському міських управліннях зовнішньоекономічних зв'язків. Правила державної реєстрації встановлено Положенням про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затвердженим постановою КМУ від 30.01.97 р. №112.
Правила обліку господарських операцій у спільній діяльності регулюються Порядком №810. Його застосовують особи, які уповноважені іншими сторонами згідно з умовами договору про спільну діяльність вести облік результатів спільної діяльності. Порядок №810 застосовується до тих договорів про спільну діяльність, за якими провадиться господарська діяльність на території України або метою яких є отримання доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до розділу III ПКУ.
Трапляється, що договір про спільну діяльність укладено між платником (платниками) податку на прибуток та особою, що не є платником податку на прибуток. У такому разі уповноваженим платником щодо ведення обліку має бути лише особа, яка є платником податку на прибуток (п. 3 Порядку №810).
Згідно з пп. 136.1.3 ПКУ, не включаються до доходу від спільної діяльності грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи. У майбутньому, коли договір про спільну діяльність буде припинено й учасникам спільної діяльності будуть повернуті їхні внески (кошти або майно), вартість цих внесків не потрапить до доходу учасника спільної діяльності. Але тільки за умови, що вартість повернутих активів (коштів чи майна) не перевищить вартості вкладу (див. пп. 136.1.14 ПКУ). Суму перевищення слід буде включити до доходу (як інші доходи) в періоді отримання такого активу.
Такий дохід у декларації з податку на прибуток1 показують у рядку 03.30 «Інші доходи» додатка ІД. Надалі показник згаданого рядка знайде своє місце в рядку 03 основної частини декларації.
1 Податкова декларація з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом Міндоходів України від 30.12.2013 р. №872.
Якщо ОЗ учасника спільної діяльності (платника податку на прибуток) використовуються як у власній госпдіяльності, так і у спільній діяльності, частину амортизаційних відрахувань за цими ОЗ показують у результатах спільної діяльності в сумі, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду за цими засобами, як сума доходів, отриманих від спільної діяльності, відноситься до загальної суми таких доходів (п. 5 Порядку №810). Такі самі правила розподілу застосовуються і в разі, коли витрати учасника спільної діяльності пов'язані як з його власною господарською діяльністю, так і зі спільною діяльністю (п. 6 Порядку №810).
Виплата (нарахування) частини прибутку, отриманого учасниками спільної діяльності, оподатковується за ставкою, встановленою п. 151.1 ПКУ, особою, уповноваженою вести облік результатів спільної діяльності, до/або під час такої виплати (пп. 153.14.3 ПКУ).
Постає запитання: чи треба включати до доходу учасника договору отриманий від спільної діяльності прибуток? Відповідь на нього надали податківці в УПК №582. У ній вони, зокрема, зазначають, що прибуток від спільної діяльності оподатковується до або під час його виплати учасникам такої спільної діяльності. Тож повторно оподатковувати його не треба. А отже, суми такого прибутку не включають до доходів учасників спільної діяльності та, відповідно, не показують у звітності з податку на прибуток.
Якщо протягом звітного періоду діяльності витрати за спільною діяльністю перевищують доходи, то збитки, що виникли, переносять на зменшення доходів майбутніх податкових періодів спільної діяльності (у межах строків, визначених, зокрема, в ст. 150 ПКУ) (пп. 153.14.4 ПКУ).
Відповідно до пп. 153.14.5 ПКУ, для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Тож відносини між учасниками договору про спільну діяльність, які відбуваються поза межами такого договору, не впливатимуть на результати спільної діяльності. А отже, такі операції загалом підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
Якщо учасником договору про спільну діяльність є нерезидент, а уповноважена на ведення обліку особа виплачує на користь такого нерезидента дохід від здійснення спільної діяльності на території України, то на уповноважену особу покладається обов'язок утримувати податок з таких доходів (п. 4 Порядку №810).
Правила оподаткування таких доходів нерезидента прописано в ст. 160 ПКУ. Так, згідно з пп. «є» п. 160.1 ПКУ, до доходів, що виплачуються нерезиденту і підлягають оподаткуванню, належать і доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України. Резидент повинен утримати за рахунок нерезидента податок у розмірі 15% від суми доходу до виплати. Такий податок з доходу нерезидента слід перерахувати до державного бюджету одночасно з виплатою доходу нерезиденту (п. 160.2 ПКУ). До витрат платника податку сплата такого податку не відноситься (пп. 139.1.6 ПКУ).
Якщо дохід нерезиденту виплачується в інвалюті, то податок, який утримується згідно зі ст. 160 ПКУ, слід перевести в гривневий еквівалент за курсом НБУ на дату виплати доходу нерезиденту. Звільнення від оподаткування або застосування меншої ставки податку можливе, якщо це передбачено міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування з країною походження нерезидента (пункти 3.2, 160.2 та 103.1 ПКУ).
Особи, які уповноважені вести облік спільної діяльності, повинні пам'ятати, що їм слід подавати спеціальну звітність — податкову декларацію про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, форма якої затверджена наказом Міндоходів України від 16.12.2013 р. №810.
ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
Відповідно до пп. 4 п. 180.1 ПКУ, платниками ПДВ, зокрема, є й особи, які ведуть облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи. При цьому слід враховувати норми ст. 181 та ст. 182 ПКУ. А згідно з п. 181.1 ПКУ обов'язковій реєстрації підлягають особи в разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування ПДВ). А от ст. 182 ПКУ передбачає добровільну реєстрацію платником ПДВ. Тож тут слід враховувати норми як пп. 4 п. 180.1 ПКУ, так і статей 181, 182 ПКУ.
Реєстрація платником ПДВ діє до дати анулювання, а це відбувається, якщо припинено дію договору про спільну діяльність (див. п. 184.1 ПКУ). Анулювання реєстрації здійснюється на дату припинення дії договору про спільну діяльність.
Відповідно до пп. «г» пп. 14.1.191 ПКУ, постачанням товарів, зокрема, вважаються передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення.
Таким чином, передача товарів (робіт, послуг) на окремий баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається постачанням таких товарів (робіт, послуг). Отже, при такому постачанні треба нарахувати ПЗ з ПДВ (пп. 196.1.7 ПКУ).
Відповідно до п. 188.1 ПКУ, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій — не нижче від звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. Договірна вартість активів буде зазначена в договорі про спільну діяльність.
При отриманні на баланс уповноваженої особи, яка зареєструвалася платником ПДВ, згідно з п. 198.1 ПКУ, виникає право на ПК з ПДВ. Решта правил податкового обліку ПДВ при здійсненні спільної діяльності такі самі, як і в інших випадках.
Таблиця 2
Зведена інформація про сильні та слабкі сторони договору про спільну діяльність у податковому обліку
Характеристики договору про спільну діяльність
|
ПДВ
|
Податок на прибуток
|
||
ПЗ
|
ПК
|
Доходи
|
Витрати
|
|
Сильні сторони
|
||||
Доходи і витрати | Не треба створювати нову юрособу | |||
Не враховується до доходу спільної діяльності сума коштів та майно, отримані за договором про спільну діяльність від другої сторони (пп. 136.1.3 ПКУ) | ||||
Не включаються до доходу кошти і майно, які повертаються після припинення, розірвання договору про спільну діяльність (пп. 136.1.14 ПКУ) | ||||
З метою оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів (пп. 153.14.5 ПКУ) | ||||
Нарахування ПДВ | Не обов'язково відразу реєструватися платником ПДВ (пп. 4 п. 180.1, ст. 181 та ст. 182 ПКУ) | |||
Слабкі сторони
|
||||
Доходи і витрати | При виплаті або нарахуванні прибутку учасникам спільної діяльності його оподатковують за загальними правилами (п. 151.1 та пп. 153.14.3 ПКУ) | |||
Оператором спільної діяльності може бути лише платник податку на прибуток (п. 153.14 ПКУ) | ||||
Нарахування ПДВ | Вважається постачанням товарів передача їх для провадження спільної діяльності, тож у такому разі слід буде нарахувати ПЗ з ПДВ (пп. 196.1.7 ПКУ) | |||
При поверненні товарів після закриття спільної діяльності слід буде нарахувати ПЗ з ПДВ (пп. «г» п. 14.1.191 ПКУ) |