Боротьба з корупцією і тероризмом в Україні (як і в інших країнах світу) передбачає, зокрема, фінансові санкції. Але перш ніж запроваджувати фінансові санкції, потрібно здійснити фінансовий моніторинг підозрілих осіб. Розгляньмо докладніше, що це таке і як він відбувається.
Органи, що здійснюють контроль
Загальний контроль над тим, як здійснюється фінансовий моніторинг на всіх його рівнях, проводить Державна служба фінансового моніторингу України (далі — ДСФМУ). Керується вона при цьому Положенням №466.
За ст. 18 Закону №249 ДСФМУ має не лише право ініціативи зі створення законодавчих та нормативно-правових актів у сфері дії Закону №249, а й право збирати інформацію з суб'єктів господарювання про операції, які можуть бути пов'язані з легалізацією злочинних доходів або фінансуванням тероризму, шляхом подання запитів. Зверніть увагу, що суб'єкт господарювання повинен подати на запит не лише узагальнені відомості про такі операції, а й копії первинних документів, які свідчать про їх проведення (п. 2 ч. 2 ст. 18 Закону №249). Якщо ж ДСФМУ матиме достатньо підстав вважати, що отримана інформація свідчить про згадані правопорушення, вона подає зібрані матеріали до правоохоронних органів.
Також саме ДСФМУ має право приймати рішення про зупинення видаткових операцій за рахунками осіб на строк, установлений Законом №249, та продовжувати строк такого зупинення (п. 10 і 11 ч. 1 ст. 20 Закону №249).
Але локальний контроль за суб'єктами фінансового контролю здійснюють все ж таки відповідні контролюючі органи (ст. 14 Закону №249): за банками — НБУ, за особами, які провадять операції з цінними паперами, — Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, за нотаріусами, адвокатами та іншими особами, які надають юридичні послуги, — Мін'юст тощо.
Хто підпадає під первинний фінансовий моніторинг?
Під первинний фінансовий моніторинг підпадають (згідно з ч. 2 ст. 5 Закону №249) насамперед юрособи, які надають фінансові послуги (навіть якщо вони не є фінансовими установами).
Нагадаємо, що перелік фінансових послуг наведено, зокрема, у ст. 4 Закону про фінпослуги. До них належать банківські послуги (тобто послуги з відкриття рахунків, здійснення розрахункових операцій тощо), надання кредитів, випуск платіжних документів і карток, тобто операції, які властиві саме фінансовим установам. Але є серед них і операції з надання позик, фінансовий лізинг — а це вже операції, що здійснюють не тільки фінансові установи.
До речі, надання безпроцентних позик не є фінансовою послугою, бо позикодавець не отримує доходу (винагороди) за надання такої послуги. Отже, безпроцентні позики не є предметом первинного фінансового моніторингу. А ось фінансовий лізинг, безперечно, є фінансовою послугою, при наданні якої юрособи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, мають дотримуватися норм Положення №21. Безумовно, операції з фінансового лізингу є предметом первинного фінансового моніторингу.
Крім того, п. 8 ч. 2 ст. 5 Закону №249 виокремлює так званих спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу, які збирають і надають контролюючим органам інформацію не лише про власні операції та контрагентів, які в них брали участь, а й у деяких випадках (якщо були посередниками або консультували, вели облік таких операцій у сторонніх осіб) — щодо операцій, які провадять їхні клієнти (яких саме — див. нижче).
Спеціально визначені суб'єкти первинного фінмоніторингу:
— СПД, які надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна;
— СГД, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них, якщо сума фінансової операції дорівнює чи перевищує суму, визначену ч. 1 ст. 15 Закону №249;
— СГД, які проводять лотереї та азартні ігри, у т. ч. казино, електронне (віртуальне) казино;
— нотаріуси, адвокати, аудитори, аудиторські фірми, фізособи-підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку, суб'єкти господарювання, що надають юридичні послуги (за винятком осіб, які надають послуги у межах трудових правовідносин), у випадках, передбачених статтями 6 і 8 Закону №249;
— фізособи-підприємці та юридичні особи, які проводять фінансові операції з товарами (виконують роботи, надають послуги) за готівку, за умови що сума такої фінансової операції дорівнює чи перевищує суму, визначену ч. 1 ст. 15 Закону №249, у випадках, передбачених статтями 6 і 8 Закону №249.
Операції, які підлягають первинному фінансовому моніторингу, поділяють на ті, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу (ст. 15 Закону №249) та внутрішньому фінансовому моніторингу (ст. 16 Закону №249). Різниця між ними в тому, що за операціями, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, суб'єкти первинного фінансового моніторингу повинні подавати звітність. Внутрішній моніторинг передбачає надання контролюючому органу лише інформації про певні операції, і то на запит такого контролюючого органу.
Що підлягає обов'язковому моніторингу?
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону №249, фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, у разі якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150000 грн (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, — 13000 грн) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150000 грн1 (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, — 13000 грн), та має одну або більше таких ознак:
1) переказ коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон та надходження коштів з анонімного (номерного) рахунка з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена КМУ до переліку офшорних зон (див. постанову КМУ від 23.02.2011 р. №143-р);
1 Перерахунок проводиться за курсом НБУ на дату здійснення операції.
2) купівля-продаж чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку;
3) зарахування або переказ коштів, надання або отримання кредиту (позики), проведення інших фінансових операцій, у разі якщо хоча б одна зі сторін — учасників фінансової операції є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в країні (на території), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, що здійснюють діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, або однією зі сторін є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (на території). Перелік таких країн (територій) визначається відповідно до порядку, встановленого КМУ, на основі висновків міжнародних, міжурядових організацій, діяльність яких спрямована на протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, і підлягає опублікуванню (див. постанову КМУ від 25.08.2010 р. №765 і наказ Державної служби фінансового моніторингу України від 01.10.2012 р. №139);
4) зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі;
5) зарахування коштів на поточний рахунок юридичної або фізичної особи — підприємця чи списання коштів з поточного рахунка юридичної або фізичної особи — підприємця, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня реєстрації, або зарахування коштів на поточний рахунок чи списання готівки з поточного рахунка юридичної або фізичної особи — підприємця, у разі якщо операції на зазначеному рахунку не здійснювалися з дня його відкриття;
6) переказ особою коштів за кордон за відсутності зовнішньоекономічного договору (контракту);
7) обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу;
8) проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред'явника, не депонованими в депозитарних установах;
9) проведення фінансових операцій з векселями з бланковим індосаментом або індосаментом на пред'явника;
10) здійснення розрахунку за фінансовою операцією у готівковій формі;
11) проведення фінансових операцій за правочинами, форма розрахунків за якими не визначена;
12) одержання (сплата, переказ) страхового (перестрахового) платежу (страхового внеску, страхової премії);
13) проведення страхової виплати або страхового відшкодування;
14) виплата (передача) особі виграшу в лотерею, придбання фішок, жетонів, внесення в інший спосіб плати за право участі в азартній грі, виплата (передача) виграшу суб'єктом господарювання, який проводить азартні ігри;
15) здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, що не передбачає фактичного постачання на митну територію України товарів, робіт і послуг;
16) надання кредитних коштів особі, яка є членом небанківської кредитної установи, в один і той самий день декілька разів, за умови що загальна сума фінансових операцій дорівнює чи перевищує суму, визначену частиною першою цієї статті.
Згідно зі ст. 8 Закону №249, виконання обов'язків суб'єкта первинного фінансового моніторингу забезпечується:
1) адвокатами, нотаріусами, особами, які надають юридичні послуги, аудиторами, аудиторськими фірмами, фізособами-підприємцями, які надають послуги з бухгалтерського обліку, якщо вони беруть участь у підготовці та здійсненні правочину щодо:
— купівлі-продажу нерухомості;
— управління активами клієнта;
— управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах;
— залучення коштів для утворення юросіб, забезпечення їх діяльності та управління ними;
— утворення юросіб, забезпечення їх діяльності чи управління ними, купівлі-продажу юросіб;
2) СПД, які надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, при підготовці та здійсненні правочинів щодо купівлі-продажу нерухомості, за умови що сума такої операції дорівнює чи перевищує 400000 грн або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 400000 грн.
Але: адвокати, особи, які надають юридичні послуги, аудитори, аудиторські фірми, фізособи-підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку, не повідомляють ДСФМУ про свої підозри щодо фінансових операцій, у разі якщо відповідна інформація стала їм відома за обставин, що є предметом їх адвокатської таємниці та професійної таємниці, коли вони виконують свої обов'язки щодо захисту клієнта, представництва його інтересів у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів.
Процедура фінансового моніторингу
Спочатку інформація про операції, визначені ст. 15 Закону №249, збирається особами — суб'єктами моніторингу. Це інформація про власні операції, а у разі якщо ці особи є посередниками або надають послуги з засвідчення, обліку, аналізу операцій, які є предметом моніторингу, — то й інформація про такі операції, здійснені клієнтами, і про самих клієнтів. Для збору цієї інформації та спілкування з контролюючими органами щодо неї юрособи призначають одного з працівників особою, відповідальною за фінансовий моніторинг. Такий працівник отримує спеціальний правовий статус, визначений ст. 7 Закону №249 (він отримує право незалежно та самостійно здійснювати зазначений фінансовий моніторинг і приймати рішення в межах такого моніторингу) та внутрішніми документами юрособи. Фізособи-СПД, які провадять свою діяльність одноособово, самі здійснюють такий моніторинг.
Обов'язки суб'єкта первинного фінансового моніторингу
За ч. 2 ст. 6 Закону №249, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, зокрема:
— стати на облік в органах ДСФМУ за операціями, які підлягають фінансовому моніторингу, а в разі припинення своєї діяльності повідомити їх про це у порядку, визначеному Постановою №747;
— здійснювати ідентифікацію та вивчення клієнтів і контрагентів (згідно зі ст. 9 Закону №249). Зібрана інформація має зберігатися не менш ніж 5 років з дати здійснення операцій. Зверніть увагу: ідентифікація клієнтів та контрагентів є настільки важливою, що, за ст. 10 Закону №249, якщо її проведення є неможливим, у більшості випадків СПД або СГД має відмовитися від проведення фінансової операції чи встановлення ділових відносин;
— забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та їх реєстрацію в органах ДСФМУ не пізніше наступного робочого дня з дати їх виявлення у порядку, встановленому Постановою №747;
— повідомляти органи ДСФМУ про операції, що підлягають фінансовому моніторингу, — протягом строків, встановлених ст. 6 Закону №249, у порядку, встановленому ст. 12 Закону №249;
— надавати відповідь на запити ДСФМУ щодо таких операцій.
Наведений вище лист ДСФМУ від 02.08.2013 р. №3028/0340-07-3 цікавий ще й тим, що у відповіді на третє запитання контролюючий орган наводить перелік операцій, які потребують взяття на облік суб'єктів первинного фінансового моніторингу. Утім, вони відповідають п. 13 Постанови №747. А ось у відповіді на четверте запитання ДСФМУ зазначає, що ідентифікація контрагентів, клієнтів тощо здійснюється на підставі поданих офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій. Що ж буде підтвердженням такої ідентифікації? ДСФМУ вважає, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу самостійно обирає, яким чином зберігатиме документи щодо ідентифікації клієнтів — залишивши копії документів чи зберігаючи анкету клієнта.
Також ДСФМУ, посилаючись на Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, затверджені власним наказом від 03.08.2010 р. №126, наполягає на тому, щоб при ідентифікації клієнтів суб'єкти первинного моніторингу поділяли їх за ступенями ризику: високий, середній, низький. Також слід вивчати наявність тенденції до зростання такого ризику, і якщо вона є (наприклад, клієнт перейшов зі середнього ступеню до високого), він вважається клієнтом із підвищеним ризиком, і треба збирати інформацію про такого клієнта особливо ретельно.
Якщо клієнт належить до підвищеного ступеня ризику
Заходи, що застосовуються до клієнтів із підвищеним ризиком, можуть включати, зокрема:
— детальну перевірку наданих клієнтом ідентифікаційних даних;
— запровадження вимог щодо подання клієнтом ширшого переліку документів для встановлення ділових відносин, зокрема щодо фінансового встановлення складу засновників та справжніх власників юридичної особи;
— перевірку відповідності фінансової операції звичайній діяльності клієнта;
— встановлення пов'язаних осіб;
— встановлення джерела походження і способів переказу (внесення) коштів, що використовуються у фінансовій операції.
Перелік необхідних заходів для додаткового вивчення клієнтів, які характеризуються підвищеним ступенем ризику, може бути доповнений суб'єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням специфіки його діяльності.
Звичайно, надавати і збирати такий обсяг інформації подобається далеко не всім. Ще неприємніше, коли тебе самого починають ретельно вивчати через операції інших, але пов'язаних осіб, операції з іншими контрагентами тощо. Тож потрібно відстежувати інформацію, яку поширюють ДСФМУ та інші контролюючі органи, щодо суб'єктів первинного фінансового моніторингу з високим ступенем ризику або таких, щодо яких застосовано санкції. Прикладами таких повідомлень можуть бути листи НБУ від 19.09.2012 р. №48-204/2061-9068, від 20.07.2012 р. №48-204/1556-7300 тощо.
Звітність і перевірки
Як було зазначено вище, суб'єкти первинного фінансового моніторингу складають звітність щодо операцій, які підлягають обов'язковому моніторингу. Форми таких звітів можуть бути різними і встановлюються органами, які здійснюють контроль за фінансовим моніторингом.
Так, наприклад, за перше півріччя 2014 року Головне управління юстиції м. Києва вимагає від нотаріусів подати інформацію щодо правочинів, при посвідченні яких нотаріуси виконували обов'язки суб'єктів первинного фінансового моніторингу, за формою, розміщеною на сайті http://www.justicekyiv.gov.ua/show/4369.
А ось пунктом 18 розділу ІІ Положення про здійснення фінансового моніторингу професійними учасниками ринку цінних паперів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.07.2012 р. №995, передбачається, що звіт має складати відповідальний працівник такого учасника не рідше одного разу на місяць у довільній формі.
Порядок проведення перевірок стану фінансового моніторингу затверджується теж кожним контролюючим органом окремо. Так, щодо СГ, які проводять лотереї або будь-які інші азартні ігри; СГ, які здійснюють торгівлю дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них; аудиторів, аудиторських фірм, СПД, які надають послуги з бухгалтерського обліку, перевірки здійснення фінансового моніторингу проводить Мінфін за Порядком №463.
За Порядком №463, перевірки фінансового моніторингу поділяються на планові та позапланові, безвиїзні та виїзні. У такій перевірці можуть брати участь фахівці як Мінфіну, так і ДСФМУ. Планова перевірка суб'єкта та/або його відокремленого підрозділу проводиться не частіше одного разу на рік на підставі наказу Мінфіну (про що його письмово попереджують за 10 днів). Причини проведення позапланової перевірки наведено в п. 2.7 розділу ІІ Порядку №463, проте нічого незнайомого серед них немає — це виявлені порушення, заяви та перевірки інших осіб, судові рішення та вимоги правоохоронних органів тощо. Але: повторна перевірка питань, які перевірялися раніше, здійснюється лише за рішенням суду або за постановою слідчого в межах кримінального провадження.
Перевірка призначається на строк, необхідний для забезпечення своєчасного та в повному обсязі її проведення, але не більш ніж на 20 (планова) або 10 (позапланова) робочих днів. За результатами перевірки перевіряльники складають у двох примірниках акт за формою згідно з додатком 5 до Порядку №463. І, звісно ж, особа, яка перевіряється (її керівник або відповідальна особа) має право не підписувати цей акт або підписувати його із зауваженнями, оскаржувати рішення, винесені за наслідками перевірки, в адміністративному або судовому порядку.
Відповідальність
Звісно, що тероризм та злочинні доходи — це сфера дії інших законодавчих актів, зокрема КУпАП і ККУ. Саме ними встановлюється кримінальна та адміністративна відповідальність правопорушників і злочинців, міра якої визначається судом.
Але до тих осіб, які підлягають первинному фінансовому моніторингу і які порушують вимоги Закону №249 або інших нормативних актів його сфери, застосовують істотні штрафи, визначені ст. 23 Закону №249. Розраховуються вони від ста до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 17 грн). А повторне порушення тягне за собою накладення штрафу у розмірі до 3000 н. м. д. г., тобто 51000 грн (для СПД — у розмірі до 200 н. м. д. г., тобто 3400 грн).
Нормативна база
- Закон №249 — Закон України від 28.11.2002 р. №249-IV «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».
- Закон про фінпослуги — Закон України від 12.07.2001 р. №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
- Положення №21 — Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами — суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.01.2004 р. №21.
- Положення №466 — Положення про Державну службу фінансового моніторингу України, затверджене Указом Президента України від 13.04.2011 р. №466/2011.
- Постанова №747 — Постанова КМУ від 25.08.2010 р. №747 «Деякі питання організації фінансового моніторингу».
- Порядок №463 — Порядок проведення перевірок Міністерством фінансів України суб'єктів первинного фінансового моніторингу, затверджений наказом Мінфіну України від 04.04.2011 р. №463.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»