Причини виникнення податкових боргів завжди є різними, але податкові конструкції, за допомогою яких передбачено можливість співпраці бізнесу та контролюючого органу щодо боргів, зводяться до трьох: відстрочення, розстрочення податкового боргу та адмінарешт. У цій статті поговоримо про те, що в умовах дефіциту обігових коштів на підприємстві та в країні загалом виглядає не таким уже далеким та чужим — відстрочення та розстрочення податкових боргів.
Що таке податковий борг
Податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений чинним законодавством строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 ПКУ).
Поняття «грошове зобов'язання» та «податковий борг» на перший погляд можуть здатися ідентичними за своєю суттю. Так, ці категорії близькі, проте зовсім не ідентичні. За своєю правовою суттю поняття податкового боргу є вужчим та потребує дотримання низки умов. Зокрема, для набуття податковим зобов'язанням статусу податкового боргу необхідні:
— чітко визначена сума, обчислена платником податків або контролюючим органом під час перевірки;
— така сума має бути не сплачена у визначений законодавством строк.
Зверніть увагу: для сплати податкових зобов'язань та штрафів передбачено зовсім різні строки. Але грошове зобов'язання набуде статусу податкового боргу лише тоді, коли строк сплати податкового зобов'язання мине, а сума до бюджету сплачена не буде. Ось на цьому етапі і виникає поняття «податкового боргу». До речі, грошове зобов'язання включає в себе тільки суму податкового зобов'язання та штрафу. Податковий борг, крім цих двох сум, містить у собі і суму пені.
І ще одна деталь категорійного апарату цих двох понять: податкове зобов'язання має бути сплачене платником податків до бюджету самостійно, а податковий борг погашається зазвичай примусово.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи та державні виконавці у межах своїх повноважень (пп. 19-1.1.22 ПКУ, додатково див. лист ВАСУ від 24.10.2013 р. №1484/12/13-13, «ДК» №46/2013). Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (п. 41.2 ПКУ).
Стягнення за податковим боргом здійснюється в порядку звернення контролюючого органу до адміністративного суду за правилами ч. 1 ст. 183-3 КАСУ. Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності після закінчення 60 календарних днів з моменту надсилання податкової вимоги. Нормами п. 59.1 ПКУ передбачено, що порядок надіслання платникові податків податкової вимоги фактично є тотожним порядку надіслання ППР. Відповідно до п. 42.2 ПКУ, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення. У разі використання поштового способу інформування право на внесення подання про стягнення податкового боргу виникає у податкового органу наступного дня після закінчення 60-денного строку з дня відправлення платнику податків податкової вимоги рекомендованим листом із повідомленням про вручення, незалежно від дати фактичного отримання цієї податкової вимоги платником податків, зазначеної в повідомленні про вручення (додатково див. лист ВАСУ від 09.04.2012 р. №1017/11/13-12, лист ДПСУ від 05.07.2012 р. №18223/7/19-5017). Не забувайте, що адміністративне оскарження «заморожує» суму податкового зобов'язання, визначену ППР, — цим можна досить ефективно користатися для відстрочення виведення обігових коштів з підприємства.
Джерела погашення податкового боргу
Джерелами самостійної сплати податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти (зокрема, отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел), а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (п. 87.1 ПКУ).
Причому погашення сумами переплат відбувається автоматично без будь-яких додаткових заяв: програмне забезпечення податкового органу за особовим рахунком має фіксувати переплату, і за наявності податкового боргу відбувається згортання (зменшення) таких сум (абз. 2 п. 87.1 ПКУ). Але на практиці незалежно від того, чи один і той самий податок, чи різні податки, податкова вимагає заяви (якщо один податок, то заява може бути подана разом з УР).
Вичерпний перелік обмежень на використання певного майна для погашення податкового боргу визначено п. 87.3 ПКУ. Загалом до цього переліку належить майно, що перебуває в заставі, майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває лише у володінні або користуванні платника податків.
У питанні погашення податкового боргу неабияку роль відіграє встановлена черговість платежів. На цей вибір платник податків жодним чином не може впливати.
При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що їх сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання, в наступну чергу — у рахунок погашення штрафів, в останню чергу — в рахунок пені. У разі коли сам боржник такої черговості платежів не дотримує або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно розподіляє платежі (п. 87.9 та п. 131.2 ПКУ).
Забороняється платнику податків спрямовувати кошти на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу, але ця заборона не стосується випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (абз. 2 п. 87.9 ПКУ) — ці категорії мають пріоритет.
Робота з податковим боргом
Порядок відстрочення (розстрочення) грошових зобов'язань та податкового боргу платників податків регламентовано статтею 100 ПКУ, а також виданим на її виконання Порядком №5741.
1 Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затверджений наказом Міндоходів від 10.10.2013 р. №574.
У чому основна суть відстрочення/розстрочення зобов'язань перед бюджетом? Адже, як ми говоритимемо далі, ця процедура — справа не одного дня. З дати укладення (підписання) договору до закінчення строку його дії на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня і штрафи не нараховуються (додатково див. лист Міндоходів від 17.07.2013 р. №7202/6/99-99-11-02-01-15). Цей факт є основним важелем прийняття рішення про початок процедури відстрочення/розстрочення зобов'язань перед бюджетом. Розстрочення, відстрочення податкового боргу не звільняють майно платника податків з податкової застави.
Для цього платник податків повинен подати до контролюючого органу заяву, якою, по суті, узгоджує суму податкового боргу. У ній зазначають суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. До заяви додають економічне обґрунтування, яке складається з кількох документів:
— переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, та доказів існування таких обставин;
— аналізу фінансового становища;
— графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум;
— розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.
Постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1235 затверджено виключний перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин. Жодні інші обставини, не перелічені в цьому переліку як підстава для розстрочення/відстрочення, не діятимуть.
Зверніть увагу: деякі непередбачувані ситуації, що мають місце незалежно від волі та бажання заявника (війна, блокада, страйк, аварія), є підставами для відстрочення податкового боргу.
Підкреслимо, що наявність уже одного рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) та договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) жодним чином не обмежує права платника на отримання наступного розстрочення (відстрочення). За кожним зверненням платника податків податковий орган або приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), або відмовляє йому.
Розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком:
Міністерство доходів і зборів України — без обмежень суми;
головні управління Міндоходів в областях, місті Києві та Міжрегіональне головне управління Міндоходів — Центральний офіс з обслуговування великих платників — на суму не більше 3 млн гривень;
державні податкові інспекції, спеціалізовані державні податкові інспекції — на суму не більше 300 тис. гривень.
Строк на прийняття рішення — 30 календарних днів. Не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття або отримання рішення податковий орган за місцем обліку платника податків (або за місцем обліку його грошового зобов'язання, податкового боргу) укладає з цим платником договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу).
Розстрочені суми погашаються рівними частками починаючи з місяця, наступного за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення (п. 100.6 ПКУ). Відстрочені суми погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов'язання або податкового боргу або одноразово в повному обсязі (п. 100.7 ПКУ).
Слід пам'ятати, що визначений договором графік сплати грошового зобов'язання (податкового боргу) не є чимось чітко усталеним і таким, що не може бути зміненим. Платник має право порушувати перед податковим органом питання про перенесення строків сплати частки розстроченої (відстроченої) суми в межах строку дії договору про розстрочення (відстрочення) у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з причин, що не залежать від нього. Крім того, за можливості сплатити відстрочені/розстрочені суми можна достроково.
Але зверніть увагу: несплата цих коштів до закінчення договору загрожуватиме або адмінарештом рахунків, або стягненням податкового боргу в порядку, встановленому КАС України.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор «Дебету-Кредиту»