Борітеся — поборете!1
На виконання рекомендацій експертів Європейської Комісії щодо удосконалення положень антикорупційного законодавства було прийнято Закон України від 13.05.2014 р. №1261-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» (далі — Закон №1261). Закон набрав чинності з 04.06.2014 р. Що нового він приніс?
Посилення кримінальної відповідальності
Юрисдикцію Кримінального кодексу України (далі — ККУ) поширено на іноземців або осіб без громадянства, які не проживають постійно в Україні, якщо вони за межами України вчинили у співучасті зі службовими особами, які є громадянами України, будь-який зі злочинів, передбачених у статтях 368, 368-3, 368-4, 369 і 369-2 ККУ, або якщо вони пропонували, обіцяли, надали неправомірну вигоду таким службовим особам (або прийняли таку пропозицію, обіцянку від цих службових осіб). Тож карне законодавство України, створене на основі радянського, а отже орієнтованого на покарання власних громадян, стає більш глобальним та готується до влиття в загальну європейську схему права.
Розширено підстави застосування спеціальної конфіскації майна новою редакцією ст. 96-1 ККУ, а також частин 3 — 5 ст. 96-2 ККУ. Змінено порядок визначення розміру штрафу, який застосовується за вчинення злочинів (зміни до ст. 96-7 ККУ). Тепер штраф застосовується виходячи з двократного розміру незаконно одержаної неправомірної вигоди, і тільки якщо цей розмір обчислити неможливо або вигода не була одержана, застосовуються фіксовані штрафи від 5000 до 75000 н. м. д. г.2 залежно від тяжкості злочину.
1 Т. Г. Шевченко. «Кавказ».
2 Розмір н. м. д. г. — 17 грн згідно з п. 5 підр. 1 розділу ХХ ПКУ.
Законом №1261 внесено також низку змін до норм розділів XV та XVII Особливої частини ККУ, якими посилено кримінальну відповідальність за корупційні злочини (зокрема, до ст. 354, 364, 364-1, 365, 365-2, 367, 368, 368-3, 368-4, 369 ККУ тощо) — встановлено жорсткіші види покарання як щодо фізичних, так і щодо юридичних осіб. Перелік підстав для виникнення кримінальної відповідальності осіб, які намагаються втягнути службових осіб до корупційного злочину, доповнено елементом «обіцянка». Відповідальність за активну та пасивну форми підкупу поширено на осіб, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях приватного сектору. Тобто фігурантами справ про корупцію можуть стати працівники підприємств, установ, організацій, особи, які надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, особи, які надають послуги експерта, арбітражного керуючого тощо, — під час виконання цих функцій), службові особи. Пропозиція, про яку йдеться у статтях 354, 368, 368-3 — 370 ККУ, означає висловлення наміру про надання неправомірної вигоди, а обіцянка — це висловлення такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди.
Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції
Змінами, внесеними Законом №1261 до Закону України від 07.04.2011 р. №3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі — Закон №3206), як і раніше, передбачається захист осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції (викривачів). Але у ст. 20 Закону №3206 сформульовано нове визначення такої особи — це особа, яка добросовісно (за відсутності корисливих мотивів, мотивів неприязних стосунків, помсти, інших особистих мотивів) повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою. Тобто на осіб, які повідомили про корупційний злочин, щоб помститися або нашкодити особисто неприємній людині, такий захист уже не поширюється! Але як довести відсутність особистих мотивів? Залишається одне: приховувати власні почуття до порушника і говорити, що ставлення до нього є нейтральним.
Утім, наразі передбачено створення умов для анонімного повідомлення про порушення вимог цього Закону (шляхом дзвінків на спеціальні телефонні лінії, веб-сайти, електронну пошту). Проте не будь-яка анонімка підлягає розгляду, а лише та, яка містить інформацію, що стосується конкретної особи, а також містить фактичні дані, які можуть бути перевірені. Отже, якщо у вас вимагають хабара, ви можете анонімно доповісти про це куди слід (перелік суб'єктів, до яких можна звернутися, наведено в ст. 5 Закону №3206).
Порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих
Ще одна новація — юридичним особам пропонується самостійно викорінювати у себе корупцію. Закон №3206 доповнено ст. 14-1, яка є досить лаконічною, але спричиняє дуже багато практичних запитань. Стаття звучить так: «Юридичні особи забезпечують розроблення та вжиття заходів із запобігання корупції, які є необхідними та обґрунтованими для запобігання корупції у діяльності юридичної особи та заохочення її працівників діяти відповідно до закону, нормативно-правових актів та встановлених підприємством правил та процедур щодо виявлення та запобігання корупції у діяльності юридичної особи». Тобто підприємствам пропонується самостійно зайнятися очищенням від впливу корупції зсередини. Яким чином?
Наприклад, це може бути встановлення внутрішніх правил щодо виявлення та запобігання корупції в діяльності підприємства, правил етичної поведінки, створення умов для конфіденційних повідомлень про корупційні явища; визначення осіб, відповідальних за дотримання цих правил; оцінка ефективності застосування правил; інформування державних органів, уповноважених на боротьбу з корупцією, та багато іншого. Усе це слід закріпити у відповідних наказах по підприємству, у посадових інструкціях працівників тощо. Звісно, для досягнення ефекту ці накази й інструкції потрібно неухильно виконувати. А з цим у нашій країні теж не все гаразд.
Посилено контроль щодо декларацій
Статтею 12 Закону №3206 передбачено, що особи, зазначені в п. 1, пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону №3206, зобов'язані подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. З 01.01.2015 р. такі декларації контролюватимуться не лише за місцем роботи суб'єкта декларування — їх перевірятиме ще й Державна фіскальна служба.
Також змінами до ст. 62 Закону України від 07.12.2000 р. №2121-III «Про банки і банківську діяльність» Державній фіскальній службі надано право одержувати у банків інформацію щодо зазначених у декларації відомостей під час їх перевірки. Так, інформацію про наявність у певної особи рахунка у банку податківці отримуватимуть на письмовий запит, а інформацію щодо відомостей, зазначених у деклараціях про майно, доходів, витрат і зобов'язань фінансового характеру, — за рішенням суду.
Також встановлено відповідальність за подання у деклараціях завідомо недостовірних відомостей — штраф від 150 до 300 н. м. д. г. (зміни до ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»