Нерідко підприємства потребують разових послуг фізичних осіб або разового виконання будь-яких робіт. У таких випадках укладання трудового договору згідно з КЗпП буває недоцільним. Замість трудового договору з фізособою можна укласти цивільно-правовий договір підряду чи послуг. Відмінностям між цими двома видами договорів присвячено цю статтю.
Загальні положення
Кожен громадянин України має право на працю згідно зі ст. 43 Конституції. Найчастіше це право реалізується шляхом довготривалих систематичних відносин між громадянами (фізичними особами) і працедавцями (юридичними особами і приватними підприємцями), тобто трудових відносин. Трудові відносини є предметом окремого розділу права — трудового права і регулюються КЗпП. Проте в деяких випадках відносини між працедавцями і фізичними особами передбачають разове виконання певної роботи або разове надання певної послуги. У таких випадках укладання трудового договору є недоцільним і не завжди прийнятним для сторін. На допомогу приходить цивільно-правовий договір (далі — ЦПД).
ЦПД — це загальний вид договору, який регулюється цивільним правом і укладається згідно з нормами ЦКУ. Зокрема, ті ЦПД, які укладаються між замовниками і підрядниками/виконавцями на виконання робіт або надання послуг, регулюються нормами ЦКУ, а саме главами 61 «Договір підряду» і 63 «Послуги. Загальні положення». У цих договорах замовник і підрядник/виконавець (фізична особа) виступають рівноправними учасниками цивільних правовідносин, мають рівні права й обов'язки згідно із законом, а також права й обов'язки, встановлені ними у договорі. Саме такі ЦПД ми і розглядатимемо у цій статті, тож під терміном «ЦПД» у контексті статті слід розуміти договір підряду або договір на надання послуг. ЦПД укладається у тому випадку, коли замовникові потрібно отримати конкретний результат: виконану роботу або надану послугу. Так, згідно з ч. 1 ст. 837 ЦКУ підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується цю роботу прийняти й оплатити. У частині 2 ст. 837 ЦКУ є більш конкретне визначення предмета договору підряду: це може бути виготовлення, обробка, переробка, ремонт якоїсь речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Згідно зі ст. 901 ЦКУ виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити цю послугу, якщо інше не встановлене договором.
Підприємство-замовник може потребувати надання послуг або виконання таких робіт, які не можуть виконати наймані працівники, або для їх виконання недоцільно збільшувати штат найманих працівників. Головне у разі укладання ЦПД — це спрямованість на конкретний результат, і саме вимоги до результату регламентуються умовами ЦПД. Трудовий договір регулює сам процес праці, а не лише його результат. Наприклад, праця секретаря, менеджера або працівників основного виробництва, як правило, не може регулюватися нормами цивільного законодавства.
Отже, підпорядкування відносин між фізособою і СПД нормам КЗпП або ЦКУ є головною відмінністю ЦПД від трудового договору.
Розподіл ризиків і відповідальності
Підрядник/виконавець ЦПД (далі — виконавець ЦПД) виконує роботи або надає послуги тільки на власний ризик, якщо інше не передбачено умовами договору. Так, виконавець самостійно вирішує питання про своє робоче місце й умови своєї праці, може за власний кошт придбавати матеріали і знаряддя праці для виконання робіт тощо. Замовник не зобов'язаний забезпечувати виконавця всім цим, якщо інше не передбачено договором. Виконавець ЦПД несе всі ризики невиконання договору, пов'язані із псуванням чи втратою матеріалів або вже виробленого продукту, результатів робіт. Якщо з його вини було зіпсовано матеріали для виконання роботи, то виконавець ЦПД за власні кошти повинен придбати нові, для того щоб виконати взяті на себе зобов'язання за договором. При цьому роботу має бути виконано (послугу надано) до призначеного терміну. Зрозуміло, деякі ризики підприємство-замовник може взяти і на себе, і це має бути обумовлено в договорі. Також сторони можуть змінити умови договору через будь-які непередбачені обставини. Зверніть увагу: всі ці домовленості між виконавцем і замовником регулюються лише на добровільній основі, тоді як у трудових відносинах такого не відбувається: більшу частину ризиків, пов'язаних з роботою найманого персоналу, закон покладає на працедавця.
Виконавець ЦПД самостійно організовує процес виконання договору, керуючись при цьому тільки умовами та вимогами договору щодо результату його роботи. Посадові особи підприємства-замовника не можуть видавати накази і розпорядження фізособі, яка працює на умовах ЦПД, тобто виконавець ЦПД їм не підпорядковується. У разі ж укладення трудового договору з фізособою підприємство-працедавець зобов'язане надати йому робоче місце, створити відповідні умови праці й надати знаряддя праці та матеріали для виконання роботи, а наймані працівники зобов'язані виконувати законні накази керівника підприємства і розпорядження свого безпосереднього керівництва.
Главою IX КЗпП встановлено деякі обмеження матеріальної відповідальності найманих працівників за шкоду, яку вони заподіяли працедавцеві. Крім того, працівники також несуть дисциплінарну відповідальність згідно зі ст. 147 КЗпП. Матеріальну і цивільно-правову відповідальність виконавця ЦПД нічим не обмежено, і регулюють її умови договору та норми ЦКУ, зокрема глави 29 і 51. До дисциплінарної і кримінальної відповідальності може бути притягнуто як найманих працівників, так і виконавців ЦПД на загальних підставах згідно з нормами КУпАП і ККУ.
Для ЦПД не діє поняття робочого часу, передбачене главою IV КЗпП (це особливість лише трудового договору). Відповідно присутність виконавця на території підприємства (на місці виконання робіт) може пояснюватися тільки робочою потребою і можливостями підприємства, що має бути передбачено договором. Наприклад, якщо роботи за ЦПД виконуються на території підприємства, яка після закінчення робочого дня зачиняється і передається під охорону, то і виконавець ЦПД повинен враховувати цю обставину. Проте при цьому має місце не підпорядкування виконавця внутрішньому трудовому розпорядку підприємства, а фізична неможливість бути на місці виконання робіт. Не обмежується також і максимальна тривалість часу на тиждень, який виконавець ЦПД може витратити на виконання робіт або надання послуг за договором, тоді як для найманих працівників є максимальна тривалість робочого часу на тиждень — 40 годин згідно зі ст. 50 КЗпП. На відміну від виконавця ЦПД, наймані працівники підпорядковуються внутрішньому трудовому розпорядку, вони повинні починати і закінчувати роботу у встановлений час, бути присутніми на робочому місці, як правило, незалежно від завантаженості роботою, вони мають право на оплату понаднормових робіт тощо.
Якщо виконання робіт або надання послуг з ЦПД передбачає поїздки до інших населених пунктів, то виконавець ЦПД організовує їх самостійно і за власні кошти, сам визначає мету і завдання поїздок, їх тривалість тощо. Витрати на такі поїздки можуть компенсуватися підприємством за умовами ЦПД, при цьому можуть враховуватися витрати на особисті потреби виконавця (аналог добових, які виплачуються найманим працівникам). Сума таких витрат не обмежується у податковому обліку1, оскільки не є добовими за своєю юридичною формою, а є винагородою виконавця за виконання ЦПД. Наймані працівники підприємства в таких випадках скеровуються у відрядження і мають право на гарантії, передбачені ст. 121 КЗпП. У загальному випадку за договором ЦПД замовник не зобов'язаний оплачувати жодних додаткових витрат виконавця, не зобов'язаний здійснювати йому жодних інших виплат, крім винагороди за виконані роботи або надані послуги. Усі витрати виконавця на матеріали, транспортні витрати, оплату послуг сторонніх осіб у загальному випадку включаються до його винагороди. Хоча, зрозуміло, сторони договору можуть внести до договору будь-які умови щодо форми і порядку компенсації витрат виконавця і виплати його винагороди.
1 Розмір добових для найманих працівників з метою оподаткування обмежено пп. 140.1.7 ПКУ.
Соціальні гарантії та інші моменти
Виконавець ЦПД не має права на жодні соціальні гарантії і пільги, якими користуються наймані працівники згідно з КЗпП, — право на відпустку, на соціальне страхування з тимчасової непрацездатності, інші гарантії, передбачені главою VIII КЗпП. Він отримує тільки обумовлену винагороду за виконані зобов'язання за ЦПД, і нічого більше. Строки розрахунків за ЦПД регулюються ЦКУ, а також можуть обумовлюватися у самому договорі. Виконавець не може в односторонньому порядку вимагати здійснити розрахунок у день розірвання ЦПД, як це передбачено у разі звільнення найманих працівників зі ст. 116 КЗпП. Проте це можна передбачити у тексті ЦПД за добровільною згодою сторін.
Якщо підприємство-виконавець порушує умови ЦПД і не оплачує виконані роботи або надані послуги, то позовна давність за такою заборгованістю обчислюється згідно зі ст. 257 ЦКУ — загальна позовна давність тривалістю три роки. Проте щодо виплати заробітної плати немає позовної давності згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП.
Документальне оформлення ЦПД
Найчастіше ЦПД укладається у простій письмовій формі згідно з пп. 2 ч. 1 ст. 208 ЦКУ з урахуванням норм ст. 207 ЦКУ. Усна форма ЦПД є можливою на підставі ст. 206 ЦКУ, якщо договір повністю виконується сторонами у момент його укладання. Наприклад, фізична особа надає замовникові усну консультацію з питань оподаткування і тут же отримує за неї оплату. Нотаріальне посвідчення ЦПД може здійснюватися за бажанням сторін або хоча б однієї з них на підставі ч. 4 ст. 209 ЦКУ.
Згідно зі ст. 853 ЦКУ замовник зобов'язаний прийняти виконану роботу й оглянути її на предмет виявлення недоліків, щоб негайно повідомити про них виконавця. Як правило, ця дія замовника оформляється актом приймання-передачі робіт. У цьому акті фіксується факт приймання роботи замовником, наявність чи відсутність недоліків, у чому розписується кожна зі сторін договору. Зокрема, можливість укладання ЦПД підряду у спрощеній формі шляхом оформлення акта приймання-передачі виконаних робіт зазначає ВГСУ у п. 1 оглядового листа від 18.02.2013 р. №01-06/374/2013. Найчастіше такий акт оформляється один раз — під час передачі виконавцем результатів робіт замовникові. Можливе і поетапне здавання окремих виконаних робіт. При цьому акт оформляється на кожне таке здавання.
Щодо ЦПД на надання послуг, то потрібно врахувати, що послуга споживається у процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити цю послугу (ст. 901 ЦКУ). Через це ЦКУ не вимагає обов'язкового оформлення акта на підтвердження надання послуг. Хоча на практиці майже завжди виникає потреба у складанні акта про надання послуг, який підтверджує зміст наданої послуги, сам факт її надання і приймання замовником, оскільки це потрібно з метою оподаткування і дозволяє уникнути питань з боку податкових органів. Так, ДПАУ в листі від 27.12.2004 р. №14170/5/14-3216 (див. «ДК» №29/2007) зазначає про доцільність у такому акті конкретного переліку послуг, що надаються, місця і дати надання, а також зазначення того, у чому полягає результат наданих послуг. Проте якщо в договорі всі ці умови вже обумовлено, то навіть за відсутності акта надання послуг контролюючі органи не мають права ставити під сумнів факт виконання такого ЦПД.
Iнші питання застосування ЦПД
Як бачимо, трудові відносини підприємств із фізичними особами кардинально відрізняються від цивільно-правових. Завдання сторін договору полягає в тому, щоби спочатку правильно класифікувати майбутні взаємовідносини на предмет того, під юрисдикцію якого розділу права вони потрапляють, а потім укласти відповідний договір — трудовий або цивільно-правовий. На практиці учасники тих чи інших правовідносин часто здійснюють помилки у визначенні виду договору, який вони хочуть укласти або вже уклали. Нерідко цивільно-правовий договір укладається за фактичної наявності ознак трудових відносин. Особливо слід згадати про так звані «трудові угоди». Укладаючи трудову угоду (тобто оформляючи документ з такою назвою), нерідко сторони такої угоди помилково вважають, що вони уклали цивільно-правовий договір. Насправді слово «угода» є синонімом слова «договір», і фактично така назва договору, як «трудова угода», означає саме трудовий договір, а не цивільно-правовий. Щоб уникнути цієї помилки, слід називати цивільно-правовий договір договором підряду або договором про надання послуг (за аналогією з формулюваннями статей 837 і 901 ЦКУ). Зауважимо, що КЗпП оперує поняттям трудового договору, а не угоди. Тому в нашому законодавстві немає такого терміна, як «трудова угода».
ЦПД має істотні переваги для працедавця порівняно з трудовими договорами, адже вимоги ЦКУ щодо ЦПД є набагато м'якшими, ніж вимоги КЗпП до трудових договорів. Під час укладання ЦПД не потрібно створювати штатну одиницю і робоче місце, забезпечувати виконавця знаряддями праці, оплачувати виконавцеві відпустку і дні тимчасової непрацездатності, виплачувати йому вихідну допомогу, оплачувати час простою, відрядження тощо, і можна у будь-який момент розірвати такий договір, як правило, без будь-яких штрафних санкцій. Оподаткування ЦПД є дещо простішим, ніж оподаткування заробітної плати, а також для ЦПД передбачено нижчу ставку єдиного соціального внеску. Позовна давність щодо невиплати винагороди за ЦПД становить лише три роки, тоді як право найманого працівника на витребування невиплачених сум заробітної плати зберігається за ним навіки. Це теж є додатковим аргументом на користь укладання ЦПД замість трудових договорів, за якими потрібно дотримуватися всіх норм КЗпП. Усе це стало причиною того, що чимало працедавців намагаються укладати ЦПД при тому, що фактичний характер взаємовідносин з фізособами явно свідчить про те, що це трудові взаємовідносини. Тому контролюючі органи, а також суди за останні роки розробили практику розмежування цих двох видів договорів за змістовним критерієм і, відповідно, застосування санкцій у тому випадку, якщо за фактичної наявності трудових відносин було помилково укладено цивільно-правовий договір.
Судова практика з питань застосування ЦПД
- Ухвала ВАСУ від 11.12.2007 р. №К-9665/06.
- Ухвала ВАСУ від 07.02.2012 р. №К-19381/10.
- Постанова ВАСУ від 28.09.2010 р. №К-22868/10.
- Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду. Справа №2а-1670/1267/12 від 4 липня 2012 р.
- Постанова Луганського адміністративного суду від 15.07.2010 р. №2а-4798/10/1270.
Для фізичних осіб цивільно-правовий договір теж має деякі привабливі моменти: виконавець ЦПД має більшу свободу при виконанні роботи, ніж найманий працівник (він не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, посадовим особам підприємства, має можливість самостійно планувати процес своєї роботи), іноді він може використовувати результати своєї роботи за ЦПД у майбутньому для інших своїх проектів. Але на цьому всі переваги ЦПД для виконавця закінчуються. У решті аспектів він є у гіршому становищі і менше захищений законом, ніж найманий працівник.
Якщо у підприємства виникає потреба залучити фізосіб для виконання певних робіт (будівельні, роботи з прибирання та інші), надання послуг (юридичних, інформаційних тощо), йому слід проаналізувати всі умови майбутньої співпраці і вирішити, до якого типу належатимуть ці відносини. Залежно від цього й оформляється відповідний договір — трудовий або цивільно-правовий.
Нормативна база
- Конституція — Конституція України від 28.06.96 р. №254к/96-ВР.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-X.
- ККУ — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. №2341-III.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»