Те, що наші законодавці постійно борються за здоров'я нації, — нас, громадян, має тільки тішити. Особливий прогрес спостерігається у темі, пов'язаній з курінням. Тож розглянемо, як на практиці має виглядати облаштування спеціальних місць для куріння, закупівля та облік необхідних об'єктів для них, а також з'ясуємо питання відповідальності СГД за відсутність таких місць.1
Місця для куріння — заборони та законодавчі вимоги
Насамперед звернемо увагу читачів на те, що півроку тому набрали чинності істотні зміни до Закону №28992, які значно розширили перелік місць, де не можна курити, та посилили відповідальність за правопорушення у цій сфері. Отже, відповідно до зміненої ст. 13 Закону №2899 забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів, зокрема3:
1) у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності4;
2) у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян;
3) у приміщеннях гуртожитків;
4) в аеропортах та на вокзалах.
Тож майже всі приміщення СГД різних форм власності потрапили до переліку місць, де курити суворо заборонено (наскільки суворо, читач може переконатися у розділі «Відповідальність СГД»).
Крім заборони куріння, Закон №2899 встановлює низку додаткових вимог, пов'язаних із цим, які повинні виконати СГД. Серед них, зокрема:
1) у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається з графічного знака про заборону куріння і тексту «Куріння заборонено!»5;
1 Див. також коментар до нещодавнього листа Мін'юсту від 07.05.2013 р. №218-0-2-13/8.1 на цю тему у «ДК» №27/2013.
2 Закон України від 22.09.2005 р. №2899-IV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення». Зміни до Закону №2899 були внесені Законом від 24.05.2012 р. №4844-VI та набрали чинності з 17.12.2012 р.
3 Повний та детальний перелік місць, де заборонено куріння, наведено у ст. 13 Закону №2899.
4 Хоча тут не згадані фізичні особи — підприємці, проте навряд чи законодавці передбачали винятки та поблажки для такої категорії СПД. Тож не рекомендуємо фізособам-СПД нехтувати законодавчими заборонами щодо куріння та свідомо наражатися на штрафні санкції.
5 Зверніть увагу: знак «Куріння заборонено» повинен справді бути графічним знаком про заборону куріння і текстом. Тобто обидва пункти. Знаки лише з написом без графічного знака не відповідають законодавчим вимогам. Про це наголошується у судових постановах, зокрема постанові Херсонського окружного адміністративного суду від 10.01.2011 р. №2-а-4935/10/2170 та постанові Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 р. №2а/2570/2574/2011.
2) власник або орендарі відповідних споруд чи окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, сумарна площа яких не має перевищувати 10 відсотків загальної площі відповідної споруди чи приміщення, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму;
3) у спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається з відповідного графічного знака і тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».
Отже, з наведених нами законодавчих вимог можна зробити такий висновок: для СГД дотримання заборони щодо куріння у приміщеннях — це лише півсправи, важливо також обладнати спеціальні місця для куріння. Про них і поговоримо далі.
Обладнання спеціальних місць для куріння
Насамперед з'ясуймо, що таке ці спеціальні місця для куріння, чи треба їх розташувати саме у приміщенні, а чи все-таки можна обладнати на вулиці? Відповідь спробуємо знайти у листах держорганів. Так, зокрема, у листі МОЗУ від 11.04.2013 р. №05.01-14-А-3344/3601-зв зазначається: «У разі відсутності можливості відведення спеціального місця для паління у приміщенні Міністерство рекомендує обладнати місце для паління за межами приміщень у будь-якій невеликій споруді, якою може бути, наприклад, навіс біля будинку і т. п. У таких місцях для паління має бути розміщено графічний знак відповідно до Закону».
Проте слід звернути увагу, що згідно з ч. 7 ст. 13 Закону №2899 місця для куріння повинні бути обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму (про що далі). А такі об'єкти не завжди можна встановити на вулиці. Водночас Законом №2899 не заборонено відводити такі місця на вулиці, а особливі вимоги щодо обладнання витяжною вентиляцією стосуються лише приміщень. Тож для уникнення непорозумінь з контролюючими органами рекомендуємо тим СГД, які не мають можливості відвести місце для куріння у приміщенні, звернутися за докладною консультацією до органу Держспоживінспекції України. Саме цей контролюючий орган згідно зі ст. 20 Закону №2899 має право застосовувати штрафні санкції за необладнання місць для куріння.
Щодо обладнання місць для куріння витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму цікавою буде позиція Мінбуду, наведена у листі від 15.04.2013 р. №7/14-5918. У ньому фахівці міністерства зазначають, що «тлумачення терміна «витяжна вентиляція» й «інші засоби видалення тютюнового диму» державними будівельними нормами не визначено. У той же час вимогами СНіП 2.04.05-91 «Опалення, вентиляція і кондиціонування» нормовано, що у приміщеннях необхідно передбачати вентиляцію для забезпечення допустимих параметрів внутрішнього середовища і чистоти повітря (пункт 4.1 розділу 4 «Вентиляція, кондиціонування і повітряне опалювання»), де вентиляція — обмін повітря у приміщенні для видалення надлишків теплоти, вологи, шкідливих і інших речовин з метою забезпечення допустимих параметрів внутрішнього середовища і чистоти повітря (додаток 24 «Терміни і їх визначення»)».
Отже, вважаємо, такими засобами можуть бути будь-які вентиляційні системи. Головне — щоб вони мали властивість очищувати повітря, особливо мудрувати з цього приводу не варто.
На практиці також виникає запитання, чи може бути покладений обов'язок відвести спеціальне місце для куріння лише на власника приміщення, щоб орендар надалі не мав із цим мороки? Враховуючи норми Закону №2899, слід наголосити, що облаштування місць для куріння є обов'язком будь-якої особи незалежно від її статусу: власник чи орендар. Але водночас стаття 13 Закону №2899 прямо не зазначає, на кого саме покладається обов'язок обладнати спеціальні місця для куріння — на власника, уповноважену ним особу чи орендаря.
Важливим є те, що такі місця повинні бути обладнані у принципі, а тому обладнати їх може як власник, так і орендар. Для уникнення непорозумінь під час майбутніх перевірок радимо у договорі оренди передбачити умову про облаштування, приміром, власником, місця для куріння та надання орендарю доступу до цього місця (особливо якщо орендар орендує частину будівлі, а то й взагалі один кабінет). Тоді, на нашу думку, обов'язок орендаря щодо облаштування місця для куріння буде виконано. Можна діяти і навпаки — передбачити у договорі обладнання таких місць орендарем. Адже, орендуючи, приміром, будівлю на штат працівників кількістю 500 осіб, орендар сам може подбати про спеціальні місця для куріння свого персоналу та їх територіальне розміщення.
Також нерідко на практиці СГД може володіти (або орендувати) кількома приміщеннями, розташованими поруч. Як у такому разі облаштувати спеціальні місця для куріння? Якщо приміщення розташовані поруч, чи слід облаштовувати кожне спеціальним місцем для куріння, чи можна, наприклад, для таких приміщень створити одне? На жаль, на це запитання законодавство не дає прямої відповіді. Проте виходячи з того, що обов'язок відведення спеціального місця для куріння покладається на власників, уповноважених осіб або орендарів споруд чи окремих приміщень, то ймовірно, що спеціальне місце для куріння потрібно облаштовувати для кожної споруди. Але при цьому, вважаємо, слід враховувати специфіку діяльності самого підприємства. Приміром, якщо підприємство має склади, де зберігаються легкозаймисті об'єкти, то чи варто взагалі говорити про місця для куріння у таких приміщеннях? Радимо у таких випадках звертатися за докладною консультацією до органів Держспоживінспекції України.
Неврегульованим залишається питання щодо того, яким чином розміщувати графічні знаки з написами «Куріння заборонено!» та «Місце для куріння. Куріння шкодить вашому здоров'ю», а головне — скільки має бути таких знаків. Стаття 13 Закону №2899 зазначає, що у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається з графічного знака про заборону куріння і тексту «Куріння заборонено!». Тобто обов'язок є, проте не сказано, де саме розміщується така інформація. А тому на практиці тривають спори з контролюючими органами щодо того, чи достатньо розмістити одну табличку «Куріння заборонено!» на вході до будівлі, чи така табличка має бути, скажімо, на кожному поверсі? Позиції судових інстанцій також не з'ясовують це питання. Оскільки:
1) є позиція судів, що табличка про заборону куріння може розміщуватися перед входом до приміщення (наприклад, постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.02.2011 р. у справі №2-а-7532/10/2270);
2) проте деякі суди все-таки не погоджуються з можливістю розміщення єдиної таблички на вході до будівлі.
Саме тому дуже обережним СГД порадимо з метою уникнення штрафних санкцій розміщувати інформацію, яка складається з графічного знака про заборону куріння і тексту «Куріння заборонено!» на кожному поверсі будинку.
До речі, вимог до графічного знака (малюнка) Закон №2899 теж не наводить, але такий знак має бути разом із текстом «Куріння заборонено!».
Також невідомо, що саме має бути зображено біля тексту «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!». Приміром, це може бути графічний знак круглої форми з червоним обідком, на білому тлі якого зображено перекреслену сигарету з димом. Хоча обов'язок щодо розміщення інформації з текстами «Куріння заборонено!» та «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю» буде виконаний, якщо власник або орендар розмістить із цими текстами будь-яке графічне зображення, зі змісту якого можна зрозуміти про заборону або дозвіл куріння.
Податковий та бухгалтерський облік понесених витрат
У податковому обліку підприємства відображення будь-яких витрат можливе лише за умови, що їх здійснення пов'язане з провадженням господарської діяльності і такі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами1. Зв'язок із господарською діяльністю при облаштуванні місць для куріння — очевидний, адже обов'язок облаштувати такі місця передбачено законодавством та, облаштовуючи їх, підприємство вчиняє дії, необхідні для провадження самої діяльності.
Відображення у податковому обліку понесених витрат залежить від їх суті. Наприклад, якщо витрати, понесені на обладнання спеціальних місць для куріння, є такими, що належать до капітальних поліпшень об'єкта ОЗ (а це може бути система вентиляції, витяжки, які після їх встановлення стануть невід'ємною частиною будівлі), то зазначені витрати можуть збільшувати балансову вартість будівлі групи 3 ОЗ у порядку, встановленому ст. 146 ПКУ, або створювати окремий умовний об'єкт групи 3 ОЗ, якщо вентиляційні системи монтуються в орендованому приміщенні (див. п. 146.19 ПКУ).
Пам'ятайте: витрати, пов'язані з ремонтом та поліпшенням об'єктів ОЗ, у т. ч. орендованих (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що зумовлює зростання майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єктів, можна відносити до складу поточних податкових витрат у межах 10% ремонтного ліміту, передбаченого п. 146.11 ПКУ2, а решту суми, що перевищує такий ліміт, віднести до балансової вартості відповідного об'єкта3.
1 Про вимоги до первинних документів та особливості документального підтвердження податкових витрат у податковому обліку див. у «ДК» №15/2013.
2 Докладніше про це див. у «ДК» №7/2013.
3 Див. ст. В. Рората «Ремонт орендованих ОЗ в орендаря»у «ДК» №28/2013.
Якщо підприємство має справу з окремими об'єктами (знаки про куріння, спеціальні смітники тощо), то такі об'єкти можуть або бути віднесені до об'єктів ОЗ (якщо відповідають критеріям, наведеним у пп. 14.1.138 ПКУ), або бути МНМА. Згідно з п. 145.1 ПКУ:
1) деякі об'єкти, що класифікуються як ОЗ, проте не підходять до жодної групи ОЗ, можна віднести до групи 9 «Iнші основні засоби» з мінімально допустимим строком корисного використання 12 років;
2) а МНМА слід включити до групи 11 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», для якої не встановлено мінімально допустимого строку корисного використання.
У бухобліку витрати на облаштування місць для куріння, які мають капітальний характер (поліпшення ОЗ), як-от: встановлення спеціальних вентиляційних систем, можуть також відноситися до об'єкта ОЗ «Будівля» бухгалтерським проведенням Д-т 15 К-т 63, 66, 65 тощо, а потім Д-т 103 К-т 15.
А ось коли на підприємство купуються окремі об'єкти (смітники, знаки про заборону куріння тощо), то вони будуть окремими об'єктами обліку. Кожен із цих об'єктів слід оцінити щодо відповідності критеріям визнання ОЗ чи МНМА (згідно з обліковою політикою підприємства). I за отриманим результатом оцінювання на підставі первинних документів кожен об'єкт відображають відповідним чином в обліку.1
1 Докладно про облік ОЗ та МНМА див. у «ДК» №7/2013.
Приклад Підприємство «Альфа» вирішило обладнати маленьку кімнату в орендованому приміщенні для куріння. У зв'язку з цим воно має такі витрати:
1) облаштування вентиляційної системи — 6000 грн (у т. ч. ПДВ — 1000 грн);
2) закупівля металічних попільничок для куріння 5 шт. на загальну суму 420 грн (у т. ч. ПДВ — 70 грн);
3) придбання 2-х смітників декоративних загальною вартістю 1200 грн (у т. ч. ПДВ — 200 грн);
4) придбання знака з графічним зображенням та написом «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!» вартістю 720 грн (у т. ч. ПДВ — 120 грн).
Усі витрати підтверджено належним чином оформленими документами та податковими накладними. На величину витрат з облаштування вентиляційної системи створюється окремий умовний об'єкт ОЗ групи 3 (бо такі витрати вже не потраплять прямо до податкових: 10-відсотковий ліміт підприємство використало). Відображення відповідних операцій в обліку див. у таблиці.
Таблиця
Відображення в обліку витрат на спеціальні місця для куріння
|
№
з/п |
Зміст господарської операції
|
Бухгалтерський облік
|
Сума, грн
|
Податковий облік
|
||
|
Д-т
|
К-т
|
Доходи
|
Витрати
|
|||
|
1.
|
Придбано вентиляційну систему |
153
|
631
|
5000
|
—
|
—
|
|
2.
|
Відображено податковий кредит з ПДВ |
641/ПДВ
|
631
|
1000
|
—
|
—
|
|
3.
|
Оплачено вентиляційну систему |
631
|
311
|
6000
|
—
|
—
|
|
4.
|
Перераховано плату за замовлений графічний знак, попільнички та смітники |
371
|
311
|
2340
|
—
|
—
|
|
5.
|
Відображено податковий кредит з ПДВ |
641/ПДВ
|
644
|
390
|
—
|
—
|
|
6.
|
Отримано графічний знак, попільнички, смітники |
153
|
631
|
1950
|
—
|
—
|
|
7.
|
Відображено ПДВ |
644
|
631
|
390
|
—
|
—
|
|
8.
|
Зарахована передоплата |
631
|
371
|
2340
|
—
|
—
|
|
9.
|
Введено в експлуатацію вентиляційну систему |
117
|
153
|
5000
|
—
|
—
|
|
10.
|
Оприбутковано як МНМА інші елементи спеціального місця для куріння (350 + 1000 + 600) |
112
|
153
|
1950
|
—
|
—
|
|
11.
|
Нараховано знос МНМА 100% у першому місяці використання |
91
|
132
|
1950
|
—
|
1950
|
Відповідальність СГД за необлаштування місць для куріння
Відповідальність за ігнорування вимог Закону №2899 досить істотна. Відповідно до ст. 20 цього Закону, за невідведення спеціальних місць для куріння, необладнання їх витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, нерозміщення інформації, передбаченої ч. 5 ст. 13 цього Закону, накладається штраф у розмірі від 1000 до 10000 грн.
Фінансові санкції за порушення вимог ст. 13 Закону №2899, відповідно до ст. 20 цього Закону, застосовують органи Держспоживінспекції.
Мар'яна КОНДЗЕЛКА, «Дебет-Кредит»