Саме під таким гаслом законодавець щоразу вносить зміни до ПКУ. Сьогодні маємо проект закону1, прийняття якого покликане повністю переформатувати систему нарахування та сплати податку на прибуток (розділ III ПКУ коментованими змінами пропонується викласти у новій редакції). Є висока ймовірність того, що саме ці зміни будуть введені в дію. Передбачається, що зміни наберуть чинності з 01.01.2014 р. У наступних номерах тижневика ми ще аналізуватимемо цей законопроект докладніше, адже такі масштабні та концептуальні зміни щодо оподаткування потребують їх завчасного відображення у бюджетах компаній, пропонуємо вашій увазі першу частину оглядового експрес-коментаря майбутніх змін.
Основні засоби
На сьогодні під визначення ОЗ підпадають будь-які матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у його господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). Проектом змін пропонується відмовитися від вартісного обмеження у 2500 грн.
1 Проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України» від 27.05.2013 р.
Запроваджується граничний рівень амортизації з метою оподаткування за звітний період — його формула наведена у зміненому відповідно до проекту п. 142.2 ПКУ. Як бачимо, граничний рівень амортизації чітко визначається рівнем БВ необоротних активів на початок звітного року, який, своєю чергою, визначається за правилами бухгалтерського обліку.
При значенні коефіцієнта норми амортизації від 1 до 0,7 норма амортизації становить 20%, при значенні від 0,69 до 0,5 норма амортизації — 15%, при значенні від 0,49 до 0,3 норма амортизації — 10%, а при значенні менше 0,3 — 7%.
Фінрезультат, податкові різниці
Зверніть увагу: докорінно змінено алгоритм визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток: тепер не буде вже звичного для нас підрахунку доходів та витрат. Об'єкт оподаткування визначатиметься як фінансовий результат за даними бухгалтерського обліку, збільшений/зменшений на суму податкових коригувань. Визначення податкових різниць пропонується видалити з ПКУ. Натомість має бути запроваджено поняття «податкового коригування», що за своїм змістом є дельтою між окремими чітко визначеними показниками податкового та бухгалтерського обліку:
— витрати, не пов'язані з веденням господарської діяльності, та суми витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з урахуванням обмежень, визначених ст. 139 ПКУ;
— доходи (витрати), фінансові результати (прибутки/збитки) за окремими операціями, визначені за ст. 140 ПКУ;
— суми від'ємного значення об'єкта оподаткування попередніх звітних років, визначені за ст. 141 ПКУ;
— суми амортизації, розраховані відповідно до ст. 142 ПКУ.
Фактично це суми, на які збільшується або зменшується фінансовий результат до оподаткування, визначений за правилами бухгалтерського обліку, з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток. По суті, законодавець пропонує за орієнтир брати саме бухгалтерський облік, а потім через трансформаційні проведення коригувати певні показники, аби привести їх до значення податкового обліку. До речі, за досить схожим механізмом працюють підприємства, що готують свою фінзвітність за МСФЗ, обираючи відображення у податковому обліку всіх операцій, а потім шляхом трансформаційних проведень у податковому обліку формування фінзвітності за МСФЗ.
Звичайні ціни ЦП
Коментованим законопроектом пропонується запровадити окремий метод визначення звичайної ціни для біржових ЦП: звичайна ціна ЦП визначатиметься на рівні біржового курсу, розрахованого у порядку, визначеному пп. 215-1.1.1 ПКУ.
Для позабіржових ЦП — свій метод визначення звичайної ціни.
Звітність з податку на прибуток
Чітко визначено, що платники податку на прибуток, які сплачують щомісячні авансові внески з цього податку, не подають податкової декларації за звітний (податковий) місяць, квартал, півріччя та три квартали — тільки за підсумками року.
Законодавець коментованим законопроектом чітко визначає: 10-мільйонний рівень обчислюється з урахуванням доходів від торгівлі ЦП та деривативами і від операцій особливого виду. Але тут потрібні додаткові роз'яснення законотворця, адже такі доходи мають оподатковуватися окремо. Частка 1/12 суми нарахованого податку обчислюється також враховуючи вищезазначені доходи, але крім суми податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам. Підприємства, щодо яких згідно з чинним законодавством розпочато процедуру банкрутства, позбавлені необхідності сплачувати авансові внески. Уточнено порядок подання квартальної податкової декларації. Крім цього, зверніть увагу, фінансова звітність увійшла до складу податкової звітності з податку на прибуток (п. 46.2 ПКУ).
Як відомо, платники податку, зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток виключно на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя та дев'ять місяців) та не сплачують авансового внеску. Але бюджет потрібно наповнювати. Тож законодавець запроваджує додаткову умову: якщо за підсумками будь-якого звітного періоду першого року роботи новоствореного СГ його дохід перевищить 10 млн грн, такий СГ зобов'язаний подати податкову декларацію за такий звітний (податковий) період та наступні звітні (податкові) періоди для нарахування і сплати податкових зобов'язань. Так, платити аванси такий СГ справді не повинен, але він муситиме платити ПЗ, визначені на підставі поданої ним декларації.
На суму сплачених у звітному місяці авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до оновленого п. 143.1 ПКУ буде можливість зменшити суму авансових внесків з податку на прибуток до сплати у такому місяці. У разі якщо сума авансового внеску при сплаті дивідендів перевищує суму авансових внесків до сплати за звітний місяць, сума перевищення зараховується на зменшення авансових внесків, у наступних звітних місяцях до повного її погашення. Сподіваємося, податківці на місцях не перекручуватимуть цю норму на свою користь і не ставитимуть додаткових умов платникам податків, наприклад, щодо подання заяв на таке зарахування1.
1 Подання заяви є обов'язковою умовою тільки при поверненні сум грошового зобов'язання (п. 43.3 ПКУ).
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор «Дебету-Кредиту»