• Посилання скопійовано

Що нового

Затверджено порядок надання працедавцям компенсації сум сплаченого ЄСВ

! Працедавцям

Статтями 26 і 27 Закону України від 05.07.2012 р. №5067-VI «Про зайнятість населення» передбачено пільгу з ЄСВ для двох категорій працедавців.

Пільга перша: роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце громадян, зазначених у ч. 1 (крім п. 7) ст. 14 цього Закону та яким надано статус безробітних, за направленням центру зайнятості строком не менше ніж на 2 роки, щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі ЄСВ за відповідну особу за місяць, за який він сплачений. Компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування особи за рахунок коштів Фонду безробіття, Держбюджету України та Фонду соціального захисту інвалідів у визначеному КМУ порядку.

Пільга друга: суб'єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних строком не менше ніж на 2 роки за направленням центру зайнятості на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності, щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі ЄСВ за відповідну особу за місяць, за який він сплачений. Компенсація виплачується за рахунок коштів Фонду безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів протягом одного року з дня працевлаштування безробітного у порядку та за переліком пріоритетних видів економічної діяльності, визначених КМУ.

Хоча пільги діють з 01.01.2013 р., зазначені вище порядки і перелік було затверджено лише 15.04.2013 р., а набрали чинності вони лише з дати опублікування (04.06.2013 р. в «Офіційному віснику України» №39/2013).

Зверніть увагу: згідно з п. 8 Порядку надання компенсації ЄСВ, для її отримання працедавець має подати протягом двох місяців з дня працевлаштування до центру зайнятості заяву довільної форми, до якої додає довідку за формою згідно з додатком до Порядку. В разі якщо всі умови, встановлені статтею 26 або 27 Закону та передбачені у Порядку, виконано, то такий центр зайнятості перераховує до 30 числа наступного за звітним місяця кошти на рахунок роботодавця (п. 9 Порядку). Також п. 10 Порядку встановлено, що в разі зміни місцезнаходження роботодавця — юридичної особи або місця проживання роботодавця — фізособи-підприємця компенсацію виплачує той територіальний орган (центр зайнятості), який її розпочав.

Постанова Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 р. №347 чинна з 30.05.2013 р.


Допомога по вагітності та пологах обкладатиметься ЄСВ

! Працедавцям

ВРУ прийняла проект Закону України від 18.12.2012 р. №1117 «Про внесення змін до деяких законів України щодо призначення та індексації пенсії» (з 20.05.2013 р. цей документ перебуває на підписанні у Президента України).

Серед змін, які передбачаються цим проектом, є внесення до бази нарахування (та утримання) ЄСВ раніше не передбаченого виду доходу фізосіб — допомоги по вагітності та пологах. Відповідні зміни буде внесено до:

— Закону України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: осіб, які отримують цю допомогу, внесено до ст. 11 до переліку застрахованих осіб;

— Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: до платників ЄСВ статтею 4 віднесено як працедавців, які виплачують допомогу, так і працівниць, які її отримують; суму допомоги статтею 7 віднесено до бази нарахування ЄСВ, а статтею 8 встановлено розмір ставки ЄСВ: 2% з працівниць та 33,2% з працедавців.

Проект Закону України №1117 від 18.12.2012 р.


Затверджено порядок видачі дозволу на аутстафінг

! Працедавцям

Статтею 39 Закону України від 05.07.2012 р. №5067-VI «Про зайнятість населення» з 01.01.2013 р. було вперше офіційно затверджено такий вид діяльності СГД, як наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця. По суті, цей вид діяльності підпадає під термін «аутстафінг», який уже використовувався вітчизняними СГД, хоча і не мав законодавчої бази в Україні (див. «ДК» №19/2013).

Діяльність СГД-роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудових договорів, здійснюється на підставі дозволу, виданого Державною службою зайнятості. Форму такого дозволу і порядок його отримання затверджено Постановою КМУ від 20.05.2013 р. №359.

Але зверніть увагу: коли ця постанова набере чинності, ще не відомо.

Як зазначено в Постанові, для отримання дозволу СГД-роботодавець (уповноважена ним особа) має подати особисто чи надіслати рекомендованим листом з описом вкладення:

— заяву про видачу дозволу. Форму заяви не затверджено, отже, вона може бути довільної форми;

— копію установчого документа, засвідчену в установленому порядку (для юросіб);

— паспорт громадянина України (для фізособи-підприємця, що є громадянином України); паспортний документ іноземця (особи без громадянства) (для фізособи-іноземця або особи без громадянства). В разі якщо документи подаються через уповноважену особу або надсилаються поштою, подаються копії зазначених документів;

— проект трудового договору, який містить положення щодо можливості виконання працівником роботи в іншого роботодавця та виплати працівникові заробітної плати в розмірі, не меншому за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом, та заробітної плати, яку отримує працівник в іншого роботодавця за виконання такої ж роботи;

— копію документа, який підтверджує право уповноваженої особи представляти інтереси суб'єкта господарювання — роботодавця (в разі подання через уповноважену особу).

Заява та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого невідкладно видається (надсилається) заявникові з відміткою про дату та номер їх реєстрації. Рішення про видачу дозволу (відмову у його видачі) приймається Службою та оформляється наказом протягом 10 робочих днів з дати реєстрації заяви.

Про те, що рішення було позитивним, роботодавець дізнається зазвичай шляхом отримання такого дозволу. Про відмову у видачі дозволу роботодавцю надається відповідне повідомлення — особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та зазначенням підстави. Крім того, інформація про прийняте рішення (видачу, відмову у видачі або анулювання дозволу) розміщується на офіційному веб-сайті Служби.

Постанова КМУ від 20.05.2013 р. №359
набере чинності з дня опублікування (станом на 04.06.2013 р. не опублікована)


Затверджено новий Порядок надання допомоги з часткового безробіття

! Працедавцям

Крім Порядку надання допомоги з часткового безробіття, наказом скасовано встановлений раніше перелік причин тимчасового припинення виробництва, що призводять до часткового безробіття.

Перелічимо основні відмінності нового Порядку.

1. Страховим випадком, тобто частковим безробіттям вважається лише вимушене тимчасове скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) виробництва. Перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва вже страховим випадком не визнаються.

2. Зупиненням (скороченням) виробництва визнається таке, що триває не менше трьох місяців і не перевищує шести місяців (раніше право на допомогу виникало, у разі коли такий простій тривав не менше одного місяця та не перевищував шести місяців).

3. Допомога з часткового безробіття не надається, у разі коли зупинення (скорочення) виробництва має сезонний характер або виникає виключно з організаційно-виробничих причин; є можливість працевлаштування (тимчасового переведення) працівників на період зупинення (скорочення) виробництва на інших дільницях, у цехах.

4. Право на допомогу з часткового безробіття мають працівники, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почалося скорочення, працювали не менше 6 місяців, за яких сплачено ЄСВ у розмірі, не меншому за мінімальний, та у яких скорочення тривалості робочого часу на місяць становить 50% і більше. Право на зазначену допомогу також мають особи, які перебували у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і на день початку зупинення (скорочення) виробництва стали до роботи. Нагадуємо, що раніше право на отримання допомоги мали застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій, що спричинив часткове безробіття, працювали не менш ніж 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становили 20 і більше відсотків робочого часу.

Новим Порядком затверджено строки фінансування від Фонду безробіття (15 робочих днів після отримання від підприємства відомостей про відповідних працівників) та строки виплати допомоги підприємством (не більш ніж 3 робочі дні після їх надходження на рахунок підприємства). Встановлено, що копія відомості про виплату допомоги працівникам має надаватися підприємством Фонду безробіття не пізніше 10 календарних днів після виплати.

Наказ Мінсоцполітики України від 07.03.2013 р. №103
набере чинності з дня опублікування (станом на 04.06.2013 р. не опублікований)


Штатний розпис: пояснює Мінсоцполітики

! Працедавцям

Мінсоцполітики України у своєму листі звернувся до вічної теми для багатьох працедавців — теми необхідності та порядку складання штатного розпису. Цей лист, безумовно, слід мати під рукою в будь-якому відділі кадрів (або бухгалтеру, на якого покладено обов'язок ведення кадрового обліку).

Так, у цьому листі Мінсоцполітики України зазначає, що:

— хоча чинним законодавством не визначено, що таке «штатний розпис», складання його для підприємств є обов'язковим;

— хоча чинним законодавством не встановлено чіткої форми штатного розпису для небюджетних підприємств, вони можуть скористатися як зразком формою, затвердженою наказом Мінфіну України від 28.01.2002 р. №57;

— назви посад, зазначені у штатному розписі, мають відповідати Класифікатору професій. З чого можна дійти висновку, що у разі коли через зміни Класифікатора назви посад йому вже не відповідатимуть, слід вносити відповідні зміни і до штатного розпису;

— штатний розпис затверджується наказом керівника підприємства;

— відсутність штатного розпису на підприємстві є порушенням трудового законодавства з відповідними наслідками (відповідальністю винних осіб).

Крім того, у листі Мінсоцполітики України доходить висновку, що назва посади «бухгалтер-касир» не відповідає Класифікатору професій, затвердженому наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. №327, оскільки «бухгалтер» і «касир» є окремими професіями.

Лист Мінсоцполітики України від 25.04.2013 р. №336/13/155-13


Затверджено зміни до Iнструкції щодо заповнення звіту з праці

! Працедавцям

Двома наказами Держстату України внесено зміни до інструкцій щодо заповнення квартального та місячного звіту з праці (форма №1-ПВ). Нагадаємо, що перелік тих працедавців, які подають зазначені звіти, встановлюється самими територіальними органами (управліннями) Держстату України.

Деякі зміни щодо звіту №1-ПВ (квартальна):

1) з Iнструкції вилучено опис заповнення рядка 4030, якого в чинній формі звіту, затвердженій наказом Держстату України від 16.08.2012 р. №355, вже немає;

2) щодо заповнення рядка 4050, в якому відображається кількість людино-годин щорічних відпусток працівників, додано пояснення стосовно відображення у цьому рядку відпусток працівників, які працюють неповний день або більш ніж на одній ставці. Кількість людино-годин відпусток таких працівників розраховується пропорційно до встановленої для них тривалості робочого дня, але не більше норм, встановлених на підприємстві;

3) у рядку 4080 тепер наводяться відомості тільки щодо інших відпусток без збереження зарплати;

4) уточнено, що до заробітної плати, суми якої зазначаються в рядках 6020 — 6110, входять тільки ті виплати, які зазначені в пунктах 2.1 — 2.3 Iнструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. №5;

5) у рядку 6130 дозволено наводити тих працівників, які працюють за підсумованим обліком робочого часу і відпрацювали норму робочого часу за своїм графіком роботи у звітному періоді.

Деякі зміни щодо звіту №1-ПВ (місячна):

1) до рядка 1020 тепер вносяться і відомості щодо фонду оплати працівників, звільнених та поновлених на посаді за рішенням суду. Фонд оплати праці за такими працівниками тепер наводиться і в рядку 1070;

2) у рядку 2040 тепер відображаються, крім заборгованості за лікарняними, суми заборгованості з допомоги у зв'язку із вагітністю та пологами, а також допомоги на поховання станом на кінець звітного періоду (місяця).

Накази Держстату України від 27.02.2013 р. №67, №68 чинні з 04.06.2013 р.


Про відмову у прийнятті податкової звітності мають письмово повідомити

! Платникам податків

Міндоходів України вкотре заспокоїв платників податків щодо захисту їхніх інтересів у разі відмови у прийнятті податкової звітності. Процитувавши норми ст. 49 ПКУ, які стосуються порядку подання податкової звітності, контролюючий орган підкреслив, що:

— посадова особа територіального органу Міндоходів України не може відмовитися прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених ст. 49 ПКУ;

— у разі відмови прийняти податкову декларацію територіальний орган Міндоходів України зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про таку відмову із наведенням її підстав.

Нагадаємо, що згідно із пп. 49.9.2 ПКУ в разі, якщо територіальний орган Міндоходів України не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або не надсилає його платнику податків у встановлений ст. 49 ПКУ строк, податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою. А згідно з п. 49.13 ПКУ, у разі якщо буде встановлено факт неправомірної відмови територіальним органом Міндоходів України (посадовою особою) прийняти податкову декларацію, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Єдине питання, на яке немає відповіді ані в ПКУ, ані в роз'ясненнях контролюючих органів — як довести факт подання податкової декларації у разі, якщо вона подавалася в паперовій формі. Адже відмова у прийнятті в такому разі часто відбувається без будь-якої реєстрації декларації. Виходить, що довести факт подання податкової декларації, щоб висувати будь-які претензії в разі неправомірної відмови у прийнятті, зможуть лише ті платники податків, які подали податкову декларацію або поштою (із повідомленням про вручення і описом вкладення), або в електронному вигляді (які мають квитанцію про відправлення).

Лист Міндоходів України від 30.04.2013 р. №938/Т/99-99-17-02-01-14


Як визначити розмір компенсації за невикористану відпустку

! Працедавцям

Мінсоцполітики України видало роз'яснення щодо порядку розрахунку компенсації за невикористану відпустку. На жаль, таємницею для громадськості залишився приклад розрахунку середньоденної заробітної плати у разі, якщо вона обчислюється виходячи із посадового окладу (тарифної ставки) працівника (згідно з п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. №100).

На щастя, відповідь на друге запитання в листі наведено повністю, і навіть із прикладом розрахунку. Це питання стосується порядку визначення кількості днів заробленої працівником щорічної основної відпустки. Такі докладні роз'яснення з боку контролюючого органу особливо актуальні саме тому, що відповіді на це запитання у чинному законодавстві немає, — про це Мінсоцполітики України зазначає у самому листі. Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відпустки» тривалість відпусток, незалежно від режимів і графіків роботи, розраховується у календарних днях пропорційно до відпрацьованого часу, під час підрахунку днів заробленої щорічної відпустки, на думку Мінсоцполітики України, доцільно робити прив'язку розрахунку днів відпустки до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.

Особливо добре, що у цьому листі Мінсоцполітики України визначило порядок округлення розрахованого показника (кількості днів відпустки) — очікувано з урахуванням математичних правил. Тобто якщо у розрахунку виходить, наприклад, 0,5 і більше десятих, — це число округлюється до більшого цілого числа, тобто до одного календарного дня.

Лист Мінсоцполітики України від 27.03.2013 р. № 321/13/84-13

Новини підготувала Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»

До змісту номеру