Законом України №48341 з 01.01.2013 р. будуть внесені зміни до порядку сплати екоподатку суб'єктами господарювання, які розміщують відходи, зокрема вторсировину.
Як сплачували екоподаток з розміщення відходів до 31.12.2012 р.
На кінець 2011 року більшість питань, пов'язаних із розміщенням СГД відходів, вже було розв'язано.
1 Закон України від 24.05.2012 р. №4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення деяких податкових норм».
ДПСУ видала на цю тему узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом від 16.12.2011 р. №258 (далі — УПК №258). У ній було зазначено, що платниками екоподатку за розміщення побутових відходів є тільки ті СГД, які розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях або об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони довкілля чи його територіальних органів. До органів, що видають такі дозволи, належать територіальні органи Міністерства екології та природних ресурсів України.
Проте в листі від 15.05.2012 р. №13743/7/15-2117 ДПСУ пояснила:
— УПК №258 стосується тільки побутових відходів;
— якщо СГД раніше (до появи УПК №258) сплатив екоподаток за розміщення побутових відходів, не маючи на руках на таке розміщення дозволу від Мінекології, він має право подати уточнюючі податкові декларації та зменшити свій об'єкт оподаткування;
— суму надміру сплаченого екоподатку СГД може повернути в порядку, встановленому ст. 43 ПКУ, на підставі заяви в довільній формі;
— якщо СХД отримував податкові повідомлення-рішення про те, що зобов'язаний доплатити до бюджету екоподаток за побутові відходи, розміщені без дозволу від Мінекології України на таке розміщення, такі повідомлення-рішення повинні бути скасовані за процедурою оскарження в адміністративному або судовому порядку.
Що стосується решти відходів, розміщених у спеціально відведених місцях, то з об'єкта оподаткування було вилучено лише відходи у вигляді вторинної сировини (пп. 242.1.3 ПКУ). Та й то лише ті, які розміщуються на власних територіях (об'єктах) СГД, що мають ліцензію на збір і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і здійснюють статутну діяльність щодо збору і заготівлі таких відходів.
Чи є комунальне підприємство платником єдиного податку?
Чи є платником екологічного податку до бюджету комунальне підприємство (спеціалізоване підприємство), яке виконує послуги в частині збирання та вивезення побутових відходів (за умови що не має власних об'єктів розміщення відходів) та у подальшому за договором передає їх для розміщення іншим власникам відходів, які здійснюють діяльність щодо видалення та утилізації відходів, мають орендовані, власні звалища (полігони)?
У разі коли комунальне підприємство (спеціалізоване підприємство) виконує послуги щодо збирання та вивезення побутових відходів (за умови що не має власних об'єктів розміщення відходів) та у подальшому за договором передає їх для розміщення іншим власникам відходів, які здійснюють діяльність щодо видалення та утилізації відходів, мають орендовані, власні звалища (полігони), воно не є платником екологічного податку до бюджету. Хоча Податковим кодексом України не визначено, що ця група осіб не є платником податку. В цьому разі платниками екологічного податку є суб'єкт господарювання, який безпосередньо здійснює розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах (у т. ч. орендованих, власних звалищах (полігонах) тощо).
Виняток становлять лише суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність зі збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах).
Єдина база податкових знань
(консультація відповідно до ПКУ до 01.01.2013 р.)
Нагадаємо, що відходами у вигляді вторинної сировини є відходи, які можна не тільки утилізувати, але й переробляти. Більше того, це відходи, для переробки яких в Україні є відповідні технології та виробничо-технологічні й економічні умови (ст. 1 Закону №1871). До вторсировини, наприклад, належать: полімерні та гумові відходи (у тому числі зношені шини), макулатура, металобрухт, бій скла, матеріали текстильні вторинні.
Втім, на думку автора, до 31.12.2012 р. включно під сплату екоподатку за розміщення відходів у вигляді вторсировини не потрапляла й решта СГД, які не мали відповідної ліцензії. Таке право їм дає норма пп. 240.1.3 ПКУ, яка говорить, що платниками екоподатку є СГД, які розміщують відходи у спеціально відведених для цього місцях або на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.
Що змінилося з 01.01.2013 р.?
Згідно з оновленими нормами пп. 240.1.3 і пп. 14.1.223 ПКУ, екоподаток за розміщення відходів з 01.01.2013 р. повинні сплачувати лише ті СГД, які здійснюють «постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів». Отже, ті СГД, які здійснюють лише тимчасове зберігання відходів, платниками екоподатку вже не є.
Що ж до розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, то сплата екоподатку за їх розміщення має свої особливості. Підпунктом 242.1.3 ПКУ з об'єкта оподаткування, як і раніше, вилучено обсяги та види (класи) відходів як вторинної сировини, які розміщуються на власних територіях (об'єктах) СГД.
Що ж вважати власними територіями СГД? ПКУ, як і раніше, не містить відповіді на це запитання, а ми все ще чекаємо офіційного роз'яснення від податківців. З точки ж зору автора, йдеться про ті території, які належать такому СГД, є його власністю згідно з правоустановчими документами. Отже, розміщення вторсировини на орендованій території призведе до сплати екоподатку з таких відходів на загальних підставах.
Крім того, з 01.01.2013 р. і до кінця 2013 р. ставки екоподатку, встановлені ст. 2462 ПКУ, застосовуються вже в розмірі не 50%, а 75% (п. 2 підрозділу 5 розділу ХХ ПКУ). Збільшуються з 01.01.2013 р. і самі ставки, встановлені ст. 246 ПКУ, завдяки змінам, які передбачається внести до ПКУ законом, проект якого (від 03.07.2012 р. №10687) на час підготовки номера до друку перебуває на підписі у Президента. У частині ставок екоподатку, які передбачається застосовувати до обсягів (кількості) розміщених відходів, зміни відображено в таблиці нижче.
1 Закон України від 05.03.98 р. №187/98-ВР «Про відходи».
2 А також статтями 243 — 245 ПКУ, якими встановлено ставки екоподатку, що застосовуються до інших об'єктів оподаткування цим податком, які не розглядаються в цій статті.
Таблиця
Зміни щодо ставок, установлених п. 246.2 ПКУ, які вносяться проектом Закону України №10687
|
Клас небезпеки відходів
|
Рівень небезпеки відходів
|
Ставка податку, гривень за 1 тонну
|
|
|
До 31.12.2012 р.
|
З 01.01.2013 р.
|
||
|
I
|
Надзвичайно небезпечні |
762,30
|
822,52
|
|
II
|
Високонебезпечні |
27,77
|
29,96
|
|
III
|
Помірно небезпечні |
6,97
|
7,52
|
|
IV
|
Малонебезпечні |
2,72
|
2,93
|
| Малонебезпечні нетоксичні відходи гірської промисловості |
0,27
|
0,29
|
|
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»