Наше підприємство 01.11.2000 р. прийняло на роботу водія легкового автомобіля. З 01.11.2011 р. водієві було присвоєно кваліфікацію II класу. При цьому колективним договором передбачено, що водії II класу мають право на надбавку за класність у розмірі 10% за фактично відпрацьований час. Протягом місяця водій перебуває на робочому місці, але керує авто лише за завданням керівника підприємства, що буває не щодня. Бухгалтерія нараховувала водієві надбавку за класність за час, у який водій безпосередньо керував авто. У листопаді 2012 р. водій звернувся до бухгалтерії з вимогою донарахувати надбавку за весь відпрацьований ним час (а не лише за керування авто). Чи має водій рацію? Якщо так, то як виправити таку помилку?
Згідно зі ст. 15 Закону про оплату праці, підприємства у колективному договорі самостійно встановлюють форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови впровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винагород, інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат. При цьому підприємства повинні дотримуватися норм і гарантій, передбачених законодавством, а також генеральними і галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до ст. 14 Закону про оплату праці, підприємствам дозволяється у разі фінансових труднощів, на період їх подолання, але не більше ніж на 6 місяців, застосовувати норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче за норми, встановлені Генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче за державні норми і гарантії в оплаті праці. I навпаки, відповідно до ст. 7 Закону про колдоговори, підприємство, за наявності у нього фінансових можливостей, може передбачити у колективному договорі додаткові (більші) гарантії і соціально-побутові пільги порівняно з чинним законодавством та угодами.
У Генеральній угоді між КМУ, всеукраїнськими об'єднаннями організацій працедавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2010 — 2012 рр. встановлено надбавку за класність водіям легкових і вантажних авто, автобусів у таких розмірах: водіям другого класу — 10%, першого — 25% встановленої тарифної ставки за фактично відпрацьований водієм час. Такий розмір надбавки зазначається в додатку 3 до цієї Генеральної угоди.
Зверніть увагу, що класність водієві встановлює кваліфікаційна комісія підприємства. Втім, керівник підприємства на свій розсуд може зберегти клас водія, встановлений йому на попередньому місці роботи.
Присвоєння класності водіям
... у процесі роботи суб'єкт господарювання може присвоїти водієві кваліфікацію II або I класу. ... присвоєння водіям I і II класів... оформляється наказом по підприємству зі встановленням доплати за класність.
Класність водіям присвоюється кваліфікаційною комісією на підприємстві під час кваліфікаційної атестації.
Чинними нормативно-правовими актами України не передбачено норми щодо збереження класності водіям, присвоєної працедавцем на попередньому місці роботи. Прийняття рішення з цього питання є компетенцією керівника підприємства.
Згідно з Iнструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників..., у графі 3 «Відомості про роботу» трудової книжки зазначається конкретне найменування цеху, відділу, підрозділу, ділянки, виробництва, в який прийнято працівника, а також робота, професія або посада і присвоєний розряд. Запису про назву роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, здійснюються відповідно до професійних назв робіт, зазначених у Класифікаторі професій.
Згідно із Загальними положеннями Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХП), що містяться в розділі 2 «Професії робітників» Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» ДКХП, затвердженого наказом Мінпраці України від 29.12.2004 р. №336, у всіх записах про виконувані роботи (штатному розписі, записах до трудових книжок тощо) слід зазначати повну назву професії відповідно до Довідника і кваліфікаційний розряд (категорію).
Враховуючи згадане вище, у трудових книжках працівників запис про назву професії виконується із зазначенням кваліфікаційній категорії, розряду, класу, наприклад, «Водій автотранспортних засобів I класу», оскільки I і II класи водіїв є рівнем кваліфікації працівника.
Лист Мінсоцполітики від 07.09.2012 р. №197/10/137-12 (витяг)
Кваліфікаційні характеристики для водіїв I і II класів до 06.07.2012 р.1 було встановлено Випуском 69 «Автомобільний транспорт» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (наказ Міністерства транспорту і зв'язку України від 14.02.2006 р. №136). Зверніть увагу, що для присвоєння II класу у посвідченні водія мав бути дозвіл на керування транспортними засобами категорій «B», «C», «E» або «D», або «D» і «E», а також безперервний стаж роботи водієм III класу на підприємстві не менше 3 років.
1 До внесення змін наказом Міністерства інфраструктури України від 06.07.2012 р. №374.
Як зазначає Мінпраці в листі від 23.01.2009 р. №57/13/84-09 (див. «ДК» №11/2009), фактично відпрацьованим водієм часом вважаються години, проставлені у табелі обліку робочого часу. Якщо водій у робочий час не виїжджав, але був на роботі, йому здійснюється оплата за ці години.
У разі якщо колективний договір на підприємстві не укладено1, працедавець зобов'язаний погоджувати умови оплати праці працівників з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), який представляє інтереси більшості працівників, а за його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво органом. Крім того, умови оплати праці узгоджуються між працедавцем і працівником у трудовому договорі (контракті) або в наказі про прийняття на роботу.
1 Така ситуація не рідкість, оскільки за відсутність на підприємстві колективного договору чинне законодавство не передбачає штрафних санкцій.
Зверніть увагу, що Генеральна угода поширюється на юросіб будь-якої форми власності, але лише на тих, які перебувають у сфері дії сторін, що її підписали (ст. 9 Закону про колдоговори). Iнакше підприємство самостійно встановлює порядок сплати такої надбавки, а також її розмір. Тобто працедавець, який не підпадає під дію Генеральної угоди, може встановити надбавку за класність водія як у розмірі, встановленому Генеральною угодою, так і в більшому/меншому розмірі, а також встановити, що ця надбавка виплачується лише за час керування водієм транспортним засобом (а не за весь відпрацьований час).
Виходячи з викладеного вище, якщо ваше підприємство підпадає під дію Генеральної угоди або у трудовому договорі з працівником передбачено виплату надбавки за класність водієві за весь відпрацьований час, ваш працівник має право на виплату такої надбавки не лише за час фактичного керування авто. Якщо ви нараховували надбавку інакше, це буде помилкою, і ваш працівник має рацію, вимагаючи доплати.
У разі відмови з вашого боку доплатити йому суму такої надбавки працівник має право звернутися до комісії з трудових спорів (ст. 225 КЗпП), а якщо рішення такої комісії його не задовольнить, то і до суду (ст. 231 КЗпП). При цьому працівник на таке звернення має лише три місяці від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про порушення його прав (статті 225, 233 КЗпП). Але якщо комісія вирішить, що причина порушення строку звернення щодо такого спору є поважною, вона може проігнорувати таке порушення строку.
Як видно з питання, з дати останнього порушення три місяці ще не минуло — надбавка ще за жовтень 2012 р. виплачувалася неправильно. Таким чином, працівник має право на звернення до комісії (а після неї, за бажанням, і до суду).
Зверніть увагу, що статтею 238 КЗпП встановлено, що під час розгляду трудових спорів з питань про грошові вимоги (крім вимог про виплату працівникові середньої зарплати за час виконання нижче оплачуваної роботи) орган, що розглядає спір, має право прийняти рішення про виплату працівникові належних йому сум без обмеження будь-яким строком. I, як зазначає ВСУ, наприклад, у постанові від 24.12.99 р. №13, «правило ст. 238 КЗпП про право органу, що розглядає спір, постановити рішення про виплату працівникові належних йому сум (крім передбачених ст. 235 КЗпП виплат середнього заробітку...) без обмеження будь-яким строком застосовується за умови додержання строків звернення за вирішенням спору». Тобто якщо ваш водій протягом 3 місяців звернеться до комісії з трудових спорів або у подальшому до суду, він зможе отримати належну йому суму надбавки за весь період її недоплати (незважаючи на те, що за частиною такої недоплати з періоду її ненарахування вже минуло три місяці). Тож автор рекомендує вам як працедавцеві не чекати тяжб із працівником, а добровільно визнати свою помилку і виправити її.
Виправити помилку потрібно так, як виправляються помилки за не нарахованою в минулих періодах (і тому виплаченою невчасно) зарплатою1:
— донарахувати за кожен місяць окремо суму не нарахованої вчасно надбавки відповідно до нарахованої працівникові цього місяця зарплати за відпрацьований час і розміру встановленої надбавки. Зверніть увагу, що, відповідно до п. 5 ст. 1 Закону про бухоблік, господарські операції мають бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Крім того, пп. 1.6.2 Iнструкції №5 передбачено, що якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, вони відображаються у складі фонду оплати праці того місяця, в якому були здійснені нарахування. Дають роз'яснення щодо відображення таких сум і податківці. Так, в Єдиній базі податкових знань ДПСУ повідомляє: «у випадках коли проводяться донарахування і виплати сум за попередні податкові періоди (місяці), ... то такі суми донарахувань... слід віднести до відповідних податкових періодів, за які проводяться донарахування»;
— нарахувати за кожною донарахованою сумою надбавки, за якою затримка у виплаті працівникові становила один календарний місяць і більше, компенсацію за невчасно виплачену зарплату (відповідно до ст. 2 Закону №2050) у порядку, встановленому постановою КМУ від 20.12.97 р. №1427;
— відобразити у звітності суму донарахованої зарплати. Це обов'язково потрібно зробити у звіті до ПФУ2 та у звіті з ПДФО3. Можна це зробити і в декларації з податку на прибуток, — у разі якщо підприємство матиме намір скористатися донарахованими витратами у вигляді зарплати і ЄСВ як податковими витратами;
1 Оскільки надбавка за класність є складовою фонду оплати праці (пп. 2.2.1 Iнструкції №5).
2 Форму звіту затверджено додатком 4 до Порядку формування і подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на обов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою ПФУ від 08.10.2010 р. №22-2.
3 Форму звіту №1ДФ — податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків, і сплаченого з них податку, затверджено наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. №1020.
— сплатити штрафні санкції до бюджету (з ПДФО) і до ПФУ (з ЄСВ).
Штрафні санкції з ПДФО
Виправлення помилок, пов'язаних з донарахуванням ПДФО, відбувається в порядку, встановленому ст. 50 ПКУ (оскільки форма №1ДФ, відповідно до п. 46.1 ПКУ, є податковою декларацією, а ст. 50 ПКУ встановлює порядок виправлення самостійно виявлених помилок у податкових деклараціях минулих звітних періодів). До статті 50 ПКУ під час виправлення помилок у ф. №1ДФ відсилає нас і п. 2.1 Порядку №1020.
Слід врахувати, що хоча п. 50.1 ПКУ і передбачає два способи самостійного виправлення помилок минулих податкових періодів, поточна форма звіту №1ДФ дозволяє це зробити лише одним способом — через уточнюючий розрахунок.
Отже, до штрафних санкцій, які потрібно сплатити до бюджету не пізніше дати подання уточнюючого розрахунку за кожен період (квартал), в якому виправляється помилка, входитимуть штраф у розмірі 3% суми донарахованого ПДФО і пеня, розрахована в порядку, встановленому ст. 129 ПКУ.
Зверніть увагу, що при самостійному виправленні показників звіту за ф. №1ДФ у частині донарахування податкового зобов'язання в порядку, встановленому ст. 50 ПКУ, підприємству не повинні загрожувати додаткові штрафи, передбачені п. 119.2 ПКУ (що прямо передбачено абз. 3 п. 120.2 ПКУ). Проте на практиці працедавцеві потрібно бути готовим до того, що ДПС намагатиметься застосувати штраф, встановлений п. 119.2 ПКУ, до виправлення будь-яких помилок у ф. №1ДФ, у т. ч. і пов'язаних з донарахуванням податкового зобов'язання з ПДФО. ДПСУ в Єдиній базі податкових знань надає у цьому випадку іноді суперечливі, а іноді і відверто неправильні, з погляду автора, рекомендації, загалом підтримуючи позицію територіальних ДПС. А штраф за п. 119.2 ПКУ немаленький: за перше протягом року порушення — 510 грн, а за кожне подальше (якщо штраф за попереднє таке саме порушення вже було накладено) — 1020 грн. Тож підприємству потрібно бути готовим до обстоювання своїх інтересів у суді (пп. 17.1.7, ст. 56 ПКУ).
Штрафні санкції з ЄСВ
Пункт 3 ч. 11 статті 25 Закону про ЄСВ передбачає відповідальність у разі самостійного донарахування сум ЄСВ самим страхувальником у розмірі 5% донарахованої суми ЄСВ за кожен повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше 50% від суми донарахованого ЄСВ.
Згідно з п. 7.7 Iнструкції №21-5, рішення про застосування фінансових санкції приймає начальник Пенсійного фонду в районі, місті, районі в місті або його заступник за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення — за встановленою формою у двох примірниках. Перший примірник рішення протягом 3 робочих днів з дня його винесення надсилається платникові в порядку, встановленому для направлення вимог, або вручається під підпис керівникові або головному бухгалтерові платника, а другий залишається у структурному підрозділі органу ПФУ, що відповідає за організацію контролю за надходженням сум ЄСВ. Штрафи і пеня мають бути сплачені платником єдиного соціального внеску протягом 10 робочих днів після надходження відповідного рішення (п. 7.8 Iнструкції №21-5).
Приклад Розглянемо, як виправити таку помилку за умовний період I квартал 2012 р. у звітності (ф. №1ДФ і додаток 4 до ПФУ). Виправлення робляться в листопаді 2012 р. Нехай сума донарахованої надбавки становила по 500,00 грн на місяць, разом за квартал — 1500,00 грн. Припустимо, що дохід водія за місяць не перевищував 10730 грн. Отже, сума доутриманого ПДФО становить 1500,00 х 15% = 225,00 грн. В уточнюючому розрахунку за I квартал 2012 р., поданому у IV кварталі 2012 р., ці суми будуть відображені так (див. зразок 1). При цьому суми виплаченого доходу і сплаченого з них податку будуть відображені у ф. №1ДФ за IV квартал 2012 р. (за фактом сплати).
Сума ЄСВ, яку потрібно доплатити у ПФУ, поділяється на два види:
— за рахунок працедавця (умовна ставка 40%) : 500,00 х 40% = 200,00 грн за місяць, 600,00 грн за I квартал 2012 г.;
— за рахунок працівника (ставка 3,6%) : 500 х 3,6% = 18,00 грн за місяць, 54,00 грн за I квартал 2012 р.
Суми донарахованої у листопаді 2012 р. зарплати за I квартал 2012 р. відображаються у звіті за листопад до ПФУ (додаток 4). При цьому сума 1500,00 грн (донарахована надбавка за I квартал 2012 р.) відображається однією сумою в рядку 6.4 таблиці 1. Сума донарахованого ЄСВ за рахунок працедавця (600 грн) відображається в рядку 6.1.1 і 6.1 таблиці 1. А сума доутриманого ЄСВ за рахунок працівника (54,00 грн) відображається в рядку 6.3.1 і 6.3 таблиці 1.
Зразок 1
Відображення донарахованої надбавки за класність водія в уточнюючому розрахунку до форми №1ДФ за I квартал 2012 р. (фрагмент)
У таблиці 6 додатка 4 суми утриманого ЄСВ мають відображатися окремо — в розрізі місяців, з доходів яких їх було утримано (див. зразок 2).
Зразок 2
Відображення донарахованої надбавки за класність водія в таблиці 6 додатка 4 за листопад 2012 р. (фрагмент)
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
- Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
- Закон про колдоговори — Закон України «Про колективні договори та угоди» від 01.07.93 р. №3356-ХII.
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на обов'язкове державне соціальне страхування».
- Закон №2050 — Закон України від 19.10.2000 р. №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
- Iнструкція №5 — Iнструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Мінстату України від 13.01.2004 р. №5.
- Iнструкція №21-5 — Iнструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на обов'язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою ПФУ від 27.09.2010 р. №21-5.
- Порядок №1020 — Порядок заповнення і подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. №1020.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»