У попередній статті у «ДК» №43/2012 ми розглядали основні засади щодо застосування давності за законодавством України. Сьогодні поговоримо про особливості застосування позовної давності у цивільних, у т. ч. господарських правовідносинах: початок перебігу строків давності, їх закінчення, а також можливі переривання та зупинення.
Початок перебігу строку
Відповідно до ст. 261 ЦКУ, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила. Для правильного встановлення цього моменту наведемо положення ст. 76 ЦК УРСР 1963 р., що діяв до 2004 р.: за ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починався з дня виникнення права на позов — з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Початок перебігу позовної давності
1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. <...>
3. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. <...>
5. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. <...>
7. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.
Стаття 261 ЦКУ
Так, згідно зі ст. 15 ЦКУ, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому зі змісту цивільного законодавства випливає, що особа, яка дізналася або могла дізнатися про порушення свого права, повинна звернутися за його захистом до суду в межах строку давності.
Зазначимо також, що строк звернення до адміністративного суду, про який ішлося у попередній статті, також обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суб'єктивний момент
Варто окремо наголосити, що початок перебігу строку давності пов'язується законом не лише з об'єктивним моментом — порушенням права, а й із суб'єктивним — із тим, коли сторона, права якої порушено, дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. Закон чітко не визначає, що таке «могла дізнатися». На практиці це означає, що цей момент може бути предметом розгляду під час вирішення спору в суді.
Вбачається, однак, що запізнення з моментом, коли сторона дізналася про порушення її прав, не може бути наслідком її недбалості. У такому разі перебіг строку давності розпочинається з моменту, коли сторона могла дізнатися про порушення її права, але не дізналася внаслідок своєї недбалості. Наприклад, внаслідок неналежної організації обліку, обробки і зберігання документів і т. д.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦКУ, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.
З огляду на таке у господарських відносинах найчастіше початком перебігу строків давності є саме дата порушення права (невиконання обов'язку, зокрема нездійснення поставки у строк, нездійснення оплати у строк тощо). Оскільки сторона має вільний доступ до своєї бухгалтерської документації (складських та банківських документів), вона може дізнатися про порушення її права у момент його порушення.
Необхідність поновлення строку
Коли позивач у цивільному чи господарському процесі звертається до суду після спливу строку давності (якщо б він обчислювався з дня порушення права), він повинен обґрунтувати момент початку перебігу цього строку. При цьому прийнято, обґрунтовуючи початок перебігу строку більш пізньою датою, звертатися до суду з клопотанням про поновлення цього строку. Слід бути готовим, що відповідач буде заперечувати це і вказувати на те, що позивач міг дізнатися або навіть дізнався про порушення його прав раніше.
Зауважимо також, що на практиці у відносинах із державним елементом (в усіх відносинах, до яких залучено державне майно чи майно, яке колись було державним) нерідко практикується пред'явлення позову прокурором в інтересах держави після спливу строку давності. У таких випадках прокурор зазначає, що датою, коли сторона (держава) могла дізнатися про порушення її прав, є дата прокурорської перевірки. Суди у таких випадках, як правило, поновлюють строк позовної давності. А при поданні відповідних заперечень на твердження прокуратури слід доводити, що уповноважений державний орган чи організація (який був учасником відповідних відносин) знав про порушення його права, а тому підстав для продовження строку давності немає.
Чи знищувати документи?
Строк позовної давності, як ми вже з'ясували вище, пов'язаний із необхідністю збереження документів, які можуть бути доказами у справі. При цьому відомо, що кожен вид документів має різний термін зберігання. Питання зберігання та знищення документів господарської діяльності ми розглянули у «ДК» №44/2011.
У тих випадках, коли у документах, пов'язаних із певною операцією, підприємство вбачає потенційну загрозу виникнення спору, а також за операціями, судові провадження у справі за якими остаточно не завершено, звичайно, що документи знищувати не варто.
Що є порушенням права
Цивільні правовідносини — це врегульовані правом відносини суб'єктів, в яких одна зі сторін має певні права (суб'єктивні права), а інша — пов'язані з цими правами обов'язки (цивільні обов'язки).
Згідно зі ст. 509 ЦКУ, «зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку». Саме у зв'язку з порушенням таких цивільних прав виникає найбільше спорів, що потребують судового розгляду.
Господарські договірні правовідносини, як правило, є двосторонніми. Це означає, що кожна зі сторін договору має як певні права, так і певні обов'язки, тобто кожна зі сторін є водночас і боржником, і кредитором (див., наприклад, схему 1 та схему 2). А оскільки кожна сторона є боржником і кредитором, то кожна зі сторін має відповідне право, яке може бути порушене іншою стороною.
Схема 1
Схема зобов'язань, що випливають із договору купівлі-продажу*
|
Сторони
|
Продавець
|
Покупець
|
| Обов'язки | Передати у встановлений строк товар у власність покупцю (у цій частині продавець вважається боржником покупця) | Прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (у цій частині покупець вважається боржником продавця) |
| Права | Вимагати, щоб покупець виконав свої обов'язки: прийняв товар** та сплатив за нього (у цій частині продавець вважається кредитором покупця) | Вимагати, щоб продавець передав у власність товар у встановлений строк (у цій частині покупець вважається кредитором продавця) |
|
Що буде порушенням права
|
||
|
—
|
Порушенням прав продавця буде, зокрема: — неприйняття або неповне прийняття товару покупцем**; — неоплата або неповна оплата поставленого товару |
Порушенням прав покупця буде, зокрема: — непередання товару або передання його не у встановлений строк; — передання товару неналежної якості, неповне, некомплектне тощо |
| * У схемі наведено основні права й обов'язки; при цьому договором передбачаються кількість, якість, асортимент товару, гарантійне зобов'язання та інші передбачені законом або домовленістю сторін права й обов'язки. I відповідна сторона має виконувати своє зобов'язання саме таким чином, як це передбачено договором, за кожною передбаченою ним умовою. ** Закон передбачає можливість укладення «реального» договору купівлі-продажу, який, на відміну від «консенсуального», набирає чинності тільки після передачі товару. |
||
Схема 2
Схема зобов'язань, що випливають із договору підряду*
|
Сторони
|
Підрядник
|
Замовник
|
| Обов'язки | Виконати за завданням замовника певну роботу (у цій частині продавець вважається боржником замовника) | Прийняти й оплатити виконану роботу (у цій частині покупець вважається боржником підрядника) |
| Права | Вимагати, щоб замовник виконав свої обов'язки: прийняв виконану роботу й оплатив її (у цій частині підрядник вважається кредитором замовника) | Вимагати, щоб підрядник виконав роботу (у цій частині замовник вважається кредитором підрядника) |
|
Що буде порушенням права
|
||
|
—
|
Порушенням прав підрядника буде, зокрема: — неприйняття або неналежне (наприклад несвоєчасне) прийняття роботи замовником; — неоплата або неповна оплата виконаної роботи |
Порушенням прав замовника буде, зокрема: — невиконання або неналежне виконання роботи (неякісно, не у повному обсязі, з недотриманням домовленостей щодо строків, етапів робіт тощо |
| * У схемі наведено основні права й обов'язки; при цьому договором передбачаються порядок видачі завдання на виконання роботи, складання кошторису, якість, строк, етапи робіт та інші передбачені законом або домовленістю сторін права й обов'язки. I відповідна сторона також має виконувати своє зобов'язання саме таким чином, як це передбачено договором, за кожною передбаченою ним умовою. | ||
Відповідно невиконання або неналежне виконання зобов'язання є його порушенням, що тягне за собою порушення цивільних прав.
Як видно зі схем, порушенням прав однієї сторони буде невиконання або неналежне виконання зобов'язання, що може бути допущено другою стороною. I з того моменту, коли одна сторона дізналася або могла дізнатися про порушення її права, — починається за загальним правилом перебіг строку давності.
Що є порушенням зобов'язання
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 610 ЦКУ
Приклад 1 Виконавець за актом наданих послуг від 10.09.2012 р. надав замовнику послугу на підставі договору про надання послуг. За договором послуга мала бути оплачена протягом 2-х робочих днів з дня підписання акта (тобто не пізніше 11.09.2012 р.). Проте послуга оплачена не була. Термін позовної давності розпочинає перебіг з 12.09.2012 р. і становить 3 роки. Це означає, що позов має бути пред'явлено не пізніше 11.09.2015 р.
Приклад 2 Покупець за договором поставки вніс аванс за постачання товару 05.09.2012 р. За договором товар мав бути поставлений до 1 жовтня 2012 р. Проте товар поставлений не був. Перебіг строку позовної давності розпочинається 01.10.2012 р. Це означає, що позов має бути пред'явлено не пізніше 30.09.2015 р.
Приклад 3 Підприємство 1 на підставі договору позики 03.10.2010 р. надало Підприємству 2 безвідсоткову позику (»поворотну фінансову допомогу») з терміном повернення до 01.01.2012 р. Проте позика повернута не була. Перебіг строку позовної давності обчислюється з 01.01.2012 р.
Строк давності за вимогами без визначення строку
Досить часто на практиці постають запитання щодо моменту початку перебігу строку позовної давності за зобов'язаннями, щодо яких неможливо чітко встановити момент порушення права. Йдеться насамперед про зобов'язання, для яких договором або законом не визначено строк виконання.
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦКУ, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначено або визначено моментом вимоги, перебіг позовної давності починається з дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Проте, у разі якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається лише зі спливом цього строку.
Частина 2 ст. 530 ЦКУ передбачає, що у випадку коли строк виконання боржником обов'язку не встановлено або визначено моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; при цьому боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства. За таких умов на практиці прийнято вважати, що строк давності слід обчислювати лише після спливу 7-денного строку після пред'явлення вимоги про сплату (наприклад, після надіслання претензії чи іншої письмової вимоги).
Водночас якщо, наприклад, ідеться про купівлю-продаж, то, згідно з ч. 1 ст. 692 ЦКУ, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором чи актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.
З посиланням на відповідну судову практику ВГСУ в інформаційному листі від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 зазначає, що перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч. 2 статті 530 ЦКУ до відповідних правовідносин не застосовується. Проте судова практика з цього питання є неоднозначною. У тому самому інформаційному листі нижче наведено посилання на постанову того самого ВГСУ від 21.04.2011 р. у справі №9/252-10, в якому зазначається інший варіант: «Оскільки сторони не обумовили строк оплати поставленої продукції, обов'язок Відповідача з її оплати має обраховуватися відповідно до приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, після направлення Позивачем вимоги №5 від 28.04.2009 р., та мав бути виконаний у строк до 06.05.2009 р.».
Отже, важко однозначно сказати, з якого моменту слід обчислювати перебіг строку давності за такими угодами купівлі-продажу, за якими строк виконання зобов'язання не визначено. Як бачимо, варіантів тут два (приклад 4):
1) з моменту отримання товару (підписання покупцем видаткової накладної за довіреністю чи на інших підставах);
2) після спливу семи днів з дня пред'явлення вимоги про оплату.
З огляду на таке, для відповідних ситуацій, коли строк оплати письмово не визначено, варто скористатися такою практичною порадою: звертатися до покупця з вимогою про оплату слід завчасу у межах 3-річного строку з дня відвантаження товару з тим, щоб мати можливість при невиконанні вимоги звернутися до суду в межах цього самого трирічного строку. Обґрунтуванням такої поради є граничний строк зберігання відповідних бухгалтерських документів. Звичайно, боржник не зобов'язаний зберігати абсолютно всі документи госпдіяльності вічно, на випадок, що якомусь контрагенту згадається про давній борг. Йдеться, наприклад, про те, що боржник не може безконечно довго зберігати банківські документи, які свідчать про сплату ним боргу в строк, — існує строк зберігання таких документів.
Наголосимо також, що при укладенні договорів доцільно звертати увагу на правильність оформлення документів, які свідчать про виконання обов'язку однією стороною та є підставою для відліку строку виконання іншою.
Приклад 4 Постійному покупцеві 15 квітня 2010 р. відвантажено товар за усним договором купівлі-продажу, на підставі довіреності товар одержано зі складу за накладною. Проте виписаний рахунок не сплачено. 22 червня 2010 р. покупцю надіслано вимогу про негайну сплату коштів. Проте кошти так і не сплачені. Відповідно до двох варіантів позовна давність має обчислюватися або з 15 квітня, або з 30 червня 2010 р. (після спливу 7-денного строку з дня пред'явлення вимоги).
Закінчення строку давності
Строк давності обчислюється відповідно до загальних правил обчислення строків. Згідно зі ст. 254 ЦКУ, строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку; строк, визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. I якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений згідно із законом у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Проте момент закінчення строку давності залежить не лише від дати початку перебігу строку — для з'ясування дати його закінчення слід визначити, чи не було фактів переривання або зупинення строку давності.
Зауважимо також, що відповідно до ст. 262 ЦКУ заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Тож незважаючи на можливі відступлення права вимоги, переведення боргу чи інші випадки заміни сторін у зобов'язанні, строк позовної давності не переривається та не зупиняється (якщо не було інших підстав для переривання чи зупинення строку).
Переривання та зупинення строку давності
Строк позовної давності може бути перервано або його перебіг може бути зупинено. Зупинення від переривання відрізняється тим, що при зупиненні перебіг строку продовжується після зникнення обставин, що обумовили таке зупинення. А при перериванні перебіг строку розпочинається з початку (час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується).
Підстави зупинення строку передбачено у ст. 263 ЦКУ (це в основному обставини непереборної сили — так званий форс-мажор). Підстави для його переривання визначено у ст. 264 ЦКУ.
Позовна давність переривається у двох випадках:
— при вчиненні особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку;
— у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Щодо вчинення особою дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу, то до таких дій може належати, зокрема, написання гарантійного листа чи відповіді на претензію, з якої видно, що боржник визнає борг і зобов'язується його погасити (але, наприклад, тимчасово не має коштів для цього). У судовій практиці як дії, що свідчать про визнання боргу, класифікуються, наприклад, підписання боржником додаткових угод, актів звіряння розрахунків (постанова ВГСУ від 01.04.2010 р. у справі №33/202-09), графіка погашення заборгованості (постанова ВГСУ від 26.03.2009 р. у справі №28/7), відповідних листів (постанови ВГСУ від 19.06.2008 р. у справі №42/180-26/13, від 16.02.2012 р. у справі №37/257). Див. приклад 6.
Щодо подання позову, то, як зазначав ВГСУ в постанові від 26.10.2010 р. у справі №16/216, пред'явлення позову перериває строк давності лише у разі, якщо воно здійснене в установленому порядку. Тобто випадки залишення позовної заяви без розгляду не переривають строку давності.
Приклад 5 Покупцю, який сплатив аванс 50% за договором поставки, поставлено товар 10 жовтня 2010 р., решта коштів за договором мали бути сплачені згідно з графіком рівними частинами повною мірою протягом року з дати поставки, тобто до 10 жовтня 2011 р. Проте повна сума коштів сплачена не була. Останній платіж за договором відбувся 15 квітня 2011 р. Перебіг строку давності обчислюється з 10 жовтня 2011 р.
Приклад 6 За умовами прикладу 6 у відповідь на надіслану претензію боржник 4 липня 2012 р. частково (але не повною мірою) погасив борг, зазначивши у платіжному дорученні номер договору та/або накладної чи рахунка до нього. Оскільки ця дія (часткова сплата боргу за договором) свідчить про визнання боргу, строк давності переривається, і його обчислення починається спочатку: з 5 липня 2012 р.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор