До редакції «ДК» надходять запитання, що стосуються декретних відпусток жінок, які є суб'єктами підприємницької діяльності. Розгляньмо, як отримати допомогу з вагітності та пологів, якщо підприємниця — платник ЄП не має договору про добровільне страхування. Чи має право жінка-підприємець на отримання допомоги для догляду за дитиною до трьох років? Чи потрібно під час декретної відпустки сплачувати єдиний податок та ЄСВ?
Допомога з вагітності та пологів
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 4 Закону №22401 фізичні особи — підприємці, які сплачують єдиний податок, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги від Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (далі — Фонд з ТВП) у порядку, встановленому цим Законом. Матеріальне забезпечення, зокрема допомога з вагітності та пологів, надається за умови сплати страхових внесків (це частина коштів, що надходять від суми єдиного соціального внеску) не менше повних шести календарних місяців протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку. Аналогічна вимога щодо сплати страхових внесків до Фонду з ТВП для отримання допомоги з вагітності та пологів передбачена у ч. 3 ст. 6 Закону №2240.
ФОП — платник ЄП є платником єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) за нормою п. 4 ч.1 ст. 4 Закону про ЄСВ2. Розмір щомісячного ЄСВ, що сплачує платник ЄП, не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску. Ця сума ЄСВ визначається розрахунково та залежить від мінімального розміру заробітної плати, встановленого у місяці, за який сплачується ЄСВ. Наприклад, з 01.10.2012 р. мінімальна сума ЄСВ становить 1118,00 грн х 34,7% = 387,95 грн. Утім, ФОП — платник ЄП визначає суму ЄСВ до сплати самостійно. Обмежений він лише тим, що є максимальна величина доходу, на яку нараховуються внески, — вона дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом. Наприклад, з 01.10.2012 р. максимальна сума ЄСВ, яку може сплатити ФОП — платник ЄП, становить 1118,00 х 17 х 34,7% = 6595,08 грн.
1 Закон України від 18.01.2001р. №2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
2 Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
У разі бажання платника ЄП робити відрахування на добровільних засадах до Фонду з ТВП ЄСВ встановлюється у розмірі 36,6% від бази нарахування (ч. 11 ст. 8 Закону про ЄСВ). У разі сплати мінімального страхового внеску — від суми мінімального розміру заробітної плати, встановленого у місяці, за який сплачується ЄСВ. Наприклад, з 01.10.2012 р. така сума сягає 1118,00 х 36,6% = 409,19 грн. Підтвердженням того, що підприємець добровільно застрахований у ФСС з ТВП, є договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Але зверніть увагу: строк такого договору повинен бути не меншим від одного року (ст. 10 Закону про ЄСВ). Якщо ЄСВ у зазначеному розмірі не сплачується, сплати страхових внесків до Фонду з ТВП немає. Отже, і права на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду з ТВП немає (додатково див. лист Мінсоцполітики від 22.07.2011 р. №7475/0/14-11/18, наш коментар у «ДК» №36/2011).
Але згідно з нормами ст. 7 Закону №28111 право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають вагітні жінки, не застраховані у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зокрема і жінки, які є суб'єктами підприємницької діяльності, які не сплачують страхових внесків до Фонду з ТВП. У цьому разі звертатися за матеріальним забезпеченням треба не до Фонду з ТВП, а до органів соціального забезпечення за місцем проживання.
Порядок подання документів для отримання допомоги за Законом №2811 передбачено п. 4 Порядку №17512. Крім довідки встановленого зразка, виданої лікувально-профілактичним закладом3, заяви матері, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, жінка-підприємець подає довідку з ПФУ про те, що вона є підприємцем, перебуває на обліку і не бере участі на добровільних засадах у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з ТВП. Для отримання такої довідки підприємниця звертається до ПФУ, де вона перебуває на обліку, з проханням-заявою на отримання вищезазначеної довідки (заява складається у довільній формі).
Допомога від органу соціального забезпечення призначається за період відпустки, яка становить 70 календарних днів до пологів і 56 після. Розмір такої допомоги становить 25% розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, з розрахунку на місяць (пп. 5 п. 7 Порядку №1751). Тобто розмір допомоги з 01.10.2012 р. сягає 279,50 грн на місяць, з 01.12.2012 р. — 283,50 грн.
Допомога при народженні дитини
Відповідно до Закону №2811, допомога при народженні дитини — це одноразова допомога, яка надається одному з батьків дитини (опікуну). Призначається на підставі свідоцтва про народження дитини4 (за умови що звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини). Розмір такої допомоги встановлено ст. 12 згаданого закону. Надається вона у сумі:
1) кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму (розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, установленого на день народження дитини), — на першу дитину;
2) кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, — на другу дитину;
3) кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, — на третю і кожну наступну дитину.
Виплачують допомогу одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом наступних 24 місяців, на другу дитину — 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину — 72 місяців рівними частинами.
Виплачують таку допомогу органи соціального забезпечення за зверненнями громадян. Перелік документів для отримання допомоги при народженні дитини встановлено у п. 11 Порядку №1751. Наголошуємо: ця допомога є державною допомогою сім'ям з дітьми і не залежить від сплати страхових внесків або податків. Тому жінка-підприємець має право на цей вид виплати на загальних підставах.
Отримання допомоги для догляду за дитиною до трьох років
Право на допомогу для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за Законом №2811 має особа (один із батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Аналогічно до попереднього матеріального забезпечення, така виплата є державною допомогою сім'ям з дітьми і не залежить від сплати страхових внесків або податків. Допомогу при народженні дитини та допомогу для догляду за дитиною до трьох років призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем реєстрації батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника)5. Перелік документів для отримання такої допомоги встановлено у п. 20 Порядку №1751.
1 Закон України від 21.11.92 р. №2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
2 Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою КМУ від 27.12.2001 р. №1751.
3 Форма затверджена Наказом Мінпраці від 03.11.2004 р. №532/274/136-ос/1406 «Про затвердження зразка, технічного опису листка непрацездатності та Iнструкції про порядок заповнення листка непрацездатності».
4 Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки, ст. 11 Закону №2811.
5 За місцем фактичного проживання допомога для догляду може бути призначена, тільки якщо заявник надасть довідку про те, що він не отримує цей вид допомоги за місцем реєстрації.
Відповідно до ст. 12 Закону №2811, така державна допомога виплачується щомісяця з дня призначення допомоги для догляду за дитиною до дня досягнення дитиною трирічного віку включно. Для підприємців допомога призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня, наступного після закінчення періоду вагітності та пологів, зазначеного у листку непрацездатності (на відміну від найманих працівників, яким така допомога надається не раніше дня, коли настане відпустка для догляду за дитиною). Розмір допомоги встановлено у ст. 15 Закону №2811 і залежить від сукупного доходу сім'ї. Отже, допомога для догляду за дитиною надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, установленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130,00 грн1.
Зверніть увагу: абз. 2 п. 21 Порядку №1751 передбачено, що особам, які доглядають дітей віком до трьох років і одночасно провадять підприємницьку діяльність, допомога виплачується у повному розмірі. Тобто підприємець не втрачає права на отримання допомоги для догляду за дитиною до трьох років, навіть якщо у цьому періоді провадить підприємницьку діяльність.
Сплата єдиного податку
Платник ЄП першої або другої групи сплачує фіксовану ставку єдиного податку, яка встановлена з розрахунку на календарний місяць. Відповідно розмір єдиного податку платників ЄП зазначених груп не залежить від наявності чи відсутності доходу підприємця. Тому, навіть якщо жінка-підприємець не здійснюватиме підприємницьку діяльність, але не відмовиться від застосування спрощеної системи оподаткування, їй доведеться щомісяця сплачувати єдиний податок. Отже, задля уникнення додаткових витрат рекомендуємо у цій ситуації за нормами ст. 298 ПКУ перейти на загальну систему оподаткування — тоді об'єктом оподаткування буде чистий оподатковуваний дохід підприємця (п. 177.2 ПКУ). Відповідно, за відсутності такого доходу підприємець не сплачуватиме податку на доходи фізичних осіб.
Сплата ЄСВ
Порядок сплати ЄСВ підприємцями (незалежно від системи оподаткування) визначено Законом про ЄСВ та Iнструкцією №21-52. Щодо сплати ЄСВ, то підприємець — платник ЄП є платником страхових внесків за себе і за членів своєї сім'ї, які беруть участь у його підприємницькій діяльності (п. 4 ч.1 ст. 4 Закону про ЄСВ). Ставка нарахування ЄСВ для підприємця-«спрощенця» становить 34,7% від бази нарахування внеску, яку підприємець визначає самостійно. До речі, база нарахування не може бути меншою за мінімальний страховий внесок і не може бути більшою за максимальний страховий внесок. Вище ми зазначали, що сума ЄСВ щомісяця не може бути меншою за 34,7% від мінімальної заробітної плати, встановленої у місяці, за який сплачується ЄСВ, та не може бути більшою за 34,7% від максимального розміру бази нарахування ЄСВ (17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Отже, відсутність підприємницької діяльності на сплату ЄСВ не впливає.
1 Допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, для догляду за якими надається допомога (ст. 15 Закону №2811).
2 Iнструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління ПФУ від 27.09.2010 р. №21-5.
Тому порада підприємниці перейти на час декретної відпустки на загальну систему оподаткування є доречною і в цьому випадку. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ, базою нарахування для підприємців, які застосовують загальну систему оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їхньої діяльності, що підлягає обкладенню ПДФО, а також сума доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізосіб-підприємців, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Таким чином, підприємці на загальній системі оподаткування повинні сплачувати ЄСВ лише за наявності чистого оподатковуваного доходу (прибутку).
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»