Одна з вимог, яку висуває законодавство до суб'єктів підприємницької діяльності, які бажають співпрацювати із закордонними контрагентами, — декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами. Розглянемо, як ця вимога стосується платників єдиного податку (далі — ЄП).
Єдиний податок і ЗЕД
Деякі «єдиноподатники» взагалі не впевнені, чи мають вони право займатися зовнішньоекономічною діяльністю (далі — ЗЕД). Зокрема, деякі податківці повністю заперечують можливість ЗЕД для платників ЄП, пояснюючи тим, що це не передбачено або навіть заборонено чинним законодавством. З'ясуймо, чи так це насправді.
Основним нормативним актом у цій сфері є Закон про ЗЕД. Згідно зі ст. 5 цього Закону, фізособи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати ЗЕД, якщо вони зареєстровані як підприємці.
Проте ПКУ встановлено низку вимог до фізосіб, які бажають перебувати на спрощеній системі оподаткування. Так, наприклад, «єдиноподатникам» 1-ї групи, відповідно до пп. 1 п. 291.4 ПКУ, дозволено тільки торгівлю на ринках та надання побутових послуг населенню. А ось уже 2-га група може займатися і виробництвом та продажем товарів — і ніде не сказано, що це виробництво не може бути із закордонних комплектуючих чи сировини, а продаж товарів не може здійснюватися за кордон. Для 3-ї та 5-ї груп обмежень ще менше. Важливо лише пам'ятати, що неприпустимим є бартер (так вимагає п. 291.6 ПКУ) та взаємозалік заборгованостей (який податкова також вважає негрошовими розрахунками, що суперечать п. 291.6 ПКУ). Крім того, не можуть бути платниками ЄП підприємці, які здійснюють експорт, імпорт підакцизиних товарів (пп. 3 пп. 291.5.1 ПКУ).
Власне декларування
Про так званий валютний контроль «ДК» уже писав — у №24/2012 і №25/2012, буде повертатися до цієї теми і надалі, а докладно про валютне декларування ви можете прочитати у «ДК» №42/2012. Тут ми розглянемо лише ті аспекти, які стосуються платників ЄП.
Коротко нагадаємо, що основними нормативно-правовими актами у цій галузі є Декрет №15-93, Указ №319 та Закон №185. Зокрема, статтею 2 Указу №319 встановлено, що здійснення ЗЕД суб'єктами підприємницької діяльності України дозволяється лише за умови подання декларацій про наявність (або відсутність) валютних цінностей, які знаходяться за межами України.
Мало того: підприємці, які не збираються займатися ЗЕД, але фактично мають валютні цінності або майно за кордоном, також зобов'язані подати декларацію. Належність до тієї чи іншої групи платників ЄП у цьому випадку вже не має жодного значення.
Можливо, деякого пояснення потребує сам термін «валютні цінності та майно, що належать СПД і знаходяться за межами України». Дехто міркує так: «Я не маю банківського рахунка за кордоном, не маю там нерухомості, частки у СК іноземного підприємства — отже, подавати декларацію про валютні цінності не мушу». На жаль, це не зовсім так.
У термінах Закону №185 та, відповідно, Декрету №15-93 декларуванню підлягає і неодержана виручка від експорту (вартість недопоставленого, але вже оплаченого імпортного товару) в іноземній валюті, за якою порушено 180-денний строк розрахунку (хіба що СПД одержав індивідуальну ліцензію НБУ на більші строки валютних розрахунків). У таких випадках не лише виникає обов'язок подання декларації про валютні цінності, а й починає «капати» пеня у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у гривні за курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Докладніше про це див. «ДК» №42/2012, особливостей для «єдиноподатників» тут немає. Зверніть лише увагу, що у тому разі, якщо вам потрібно все-таки подавати валютну декларацію, заповнити її на підставі самої лише Книги обліку не вдасться. Тому «єдиноподатникам» — суб'єктам ЗЕД доведеться, щоб не порушувати умови валютного контролю, вести так званий аналітичний облік — відстежувати не тільки виручку, а й розрахунки за експортом та імпортом тощо, наявність інших активів за кордоном, які у Книзі не зазначаються.
Декларування відсутності валютних цінностей
Далеко не всі з «єдиноподатників» справді планують займатися ЗЕД. Проте іноді може підвернутися слушна нагода співпраці з закордонним контрагентом. Звернімося ще раз до Указу №319, де говориться, що декларувати треба не лише наявність валюти за кордоном, а й її відсутність. Отже, перш ніж планувати співпрацю із нерезидентами, слід подбати про декларування відсутності валютних цінностей за кордоном.
Скажемо зразу: форма такої декларації — про відсутність валютних цінностей та майна за межами України — жодним нормативним актом не затверджена. Але...
Але є довідка про відсутність за межами України валютних цінностей та майна (далі — довідка), форма якої надіслана спільним листом ДПСУ, ДМСУ і НБУ від 09.01.98 р. №13-226/53-188, №206/10/22-0117, №11/3-247. Таку довідку у двох примірниках мають подати на реєстрацію у своїй ДПI ті СПД, які планують провадити ЗЕД та не мають валютних цінностей і майна за межами України. Хоча згідно з вищенаведеним листом подання довідки не залежить від строків подання бухгалтерської звітності, на практиці податківці консультують, що довідки слід оновлювати щокварталу, тобто мати довідки станом на 1 січня, 1 квітня, 1 липня та 1 жовтня. Отже, навіть якщо ви не впевнені, чи будете займатися ЗЕД, але такий варіант можливий, для власного спокою простіше піти до ДПI та зареєструвати довідку заздалегідь. Один її примірник залишиться у ДПI, а другий за потреби можна буде пред'явити до банку або на митницю. Адже зареєстрована довідка є підставою для прийняття до митного оформлення експортно-імпортних вантажів, проведення банківських операцій із валютними цінностями уповноваженими банками України, а також здійснення інших видів ЗЕД.
Зовсім нещодавно ДПСУ листом від 25.01.2012 р. №2351/7/22-3317 (див. «ДК» №10/2012) наголосила, що строк видачі таких довідок — 5 робочих днів.
Облік валюти у Книзі доходів
Це ще одне питання, яке постає перед «єдиноподатником», який вирішив зайнятися ЗЕД. Відповідно до п. 292.5 ПКУ, валютні кошти, що надходять на валютний рахунок фізособи-підприємця від здійснення ЗЕД, перераховуються у гривні за офіційним курсом НБУ на дату отримання доходу. Ці суми відображаються у Книзі обліку доходів та витрат платників ЄП 3-ї та 5-ї груп, які є платниками ПДВ, або у Книзі обліку доходів платників ЄП 2-ї групи та 3-ї і 5-ї груп, які не є платниками ПДВ. Платники ЄП 3-ї та 5-ї груп — платники ПДВ повинні відображати у Книзі обліку доходів і витрат також суми, сплачені ними за ЗЕД-контрактами.
Якщо підприємець через якийсь час захоче просто зняти гроші з валютного рахунка, зробити це він зможе тільки у гривнях, для чого йому доведеться заповнити доручення на продаж валюти на МБВР. Якщо офіційний курс НБУ на день зарахування валюти буде меншим, ніж курс продажу валюти на МБВР, виникне позитивна курсова різниця. Згідно з фіскальними консультаціями ДПС, сума позитивної різниці включається до доходу платника єдиного податку.
Нормативна база
- Закон №185 — Закон України від 23.09.94 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
- Закон про ЗЕД — Закон України від 16.04.91 р. №959-ХII «Про зовнішньоекономічну діяльність».
- Декрет №15-93 — Декрет КМУ від 19.02.93 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
- Указ №319 — Указ Президента України від 18.06.94 р. №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами».
Андрій ПОРИТКО, заступник головного редактора «Дебету-Кредиту»