Декларація про валютні цінності вже старенька, а питання щодо неї актуальні і нині. У яких випадках вона подається, чи завжди її треба подавати суб'єктам ЗЕД, чи можна її виправити та що буде, якщо її не подати або подати невчасно, — відповіді на ці та інші запитання цікавлять усіх суб'єктів ЗЕД.
Як відомо читачам «ДК» (див., зокрема, №24/2012 та №25/2012), зовнішньоекономічна діяльність (а саме розрахунки за імпортно-експортними операціями) підпадає під валютний контроль відповідно до ст. 1 та 2 Закону №185/94. Це має сприяти запобіганню відпливу валютних коштів та матеріальних цінностей з митної території України. Нагадаємо, що експортна операція контролюється банком, якщо першою подією є відвантаження товарів (послуг). А імпортна операція контролюється у разі, коли за таку операцію було здійснено авансовий платіж або виставлено вексель на користь постачальника продукції (робіт, послуг). Причому розрахунок за експортовану продукцію (послуги) або імпорт раніше оплаченого товару (поставка послуг від нерезидента) мають відбутися у строки, зазначені в ЗЕД-контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення експорту або з дати здійснення передоплати. Тобто на все про все резиденти — суб'єкти ЗЕД мають 180 календарних днів. Зверніть увагу — саме календарних, тобто без жодних там виключень вихідних чи святкових днів. Якщо протягом цього часу надійде товар або оплата від нерезидентів, тоді ЗЕД-заборгованість не вважатиметься простроченою.
Що ж буде, якщо ви все-таки порушили зазначені терміни? За кожен день прострочення стягується пеня у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Причому загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суму вартості неодержаної виручки (недопоставленого товару) відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №185/94.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Декрету №15-93 та четвертого абзацу ст. 1 Указу №3191, наявність у резидентів належних їм валютних цінностей та майна, які перебувають за межами України, підлягає декларуванню.
Суб'єктами підприємницької діяльності таке декларування здійснюється за формою декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (далі — декларація), форма якої затверджена наказом Мінфіну від 25.12.95 р. №207, щокварталу в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності. А вже відповідно до п. 5 Порядку №4192 квартальна фінансова звітність подається не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, а річна — не пізніше 9 лютого, наступного за звітним роком. Причому якщо дата подання декларації припадає на вихідні або святкові дні, термін її подання переноситься на перший після вихідних або святкових днів робочий день за аналогією до того, як переноситься відповідно до п. 10 Порядку №419 дата подання фінансової звітності.
Який зв'язок між поданням декларації та заборгованістю за ЗЕД-контрактом? Фактично, якщо ви маєте просто таку заборгованість і не маєте валютних цінностей за кордоном, то й декларацію подавати не треба. А от якщо ЗЕД-заборгованість протермінова станом на 1 число кварталу або ви просто маєте валютні цінності за кордоном, то ви зобов'язані здавати декларацію.
Зверніть увагу на те, що обов'язок подання декларації стосується і ФОП — суб'єктів ЗЕД: адже вони також належать до суб'єктів підприємницької діяльності. Підтвердження цього висновку знаходимо і в ЄБПЗ.
Прострочена заборгованість за імпортними операціями відображається в рядку 13 розділу II декларації. Прострочена заборгованість за експортними операціями відображається в рядку 5 розділу III декларації (або рядку 6 у разі бартерної операції). Як інформація про проведені поточні операції у сфері ЗЕД, за якими не порушено законодавчо встановлених строків розрахунків, так і інформація про валютні кошти та товари, повернуті з порушенням законодавчо встановлених термінів, відображається у розділі V декларації, який має лише інформаційний характер. Виходячи з вигляду та суті декларації розділ II та розділ III її заповнюються у валюті та гривнях за курсом НБУ на звітну дату. Й оскільки декларація подається щокварталу, то дані до цих розділів заносяться за звітний квартал.
Розділ V декларації також заповнюється у валюті, в якій здійснюються розрахунки відповідно до ЗЕД-контракту, та в національній валюті за курсом НБУ на звітну дату (хоча з самого розділу це прямо не випливає, але такі рекомендації містяться в ЄБПЗ). Як випливає з примітки до розділу V, показники цього розділу декларації заповнюються наростаючим підсумком з початку року. Причому оскільки самою декларацією це не передбачено, то заповнювати її можна як з десятковими знаками після коми, так і без них. Такі рекомендації наводяться в ЄБПЗ.
Це варто знати
У якій валюті — національній чи іноземній — заповнюється V розділ декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами? Якщо в національній, то за яким курсом?
<...>
Розділ V декларації, в якому відображаються дані про проведені поточні операції у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема і про валютні кошти та товари, повернуті з порушенням законодавчо встановлених термінів, має лише інформаційний характер. Розділ V декларації заповнюється у валюті, в якій мають здійснюватися розрахунки відповідно до контракту, а також в національній валюті за курсом НБУ на звітну дату.
Єдина база податкових знань
Щодо звітної дати, то хоча в самій декларації зазначено станом на «01» число і фактично зазначається місяць, який є вже наступним після звітного кварталу, розуміємо, що дані треба враховувати за звітний квартал без урахування першого числа наступного після кварталу місяця. Тому валютний курс НБУ треба враховувати на останній день звітного кварталу.
Як чинити бухгалтеру, коли помилка допущена у вже зданій декларації? Подання нової декларації з виправленими даними не передбачено. Якщо помилку допущено в розділі V декларації, то просто в наступному кварталі треба заповнити правильно — і все. Цей розділ має інформаційний характер, і тому заповнення його з помилками не тягне за собою застосування фінансових санкцій. Аналогічну думку щодо цього питання висловлена податковими органами у п. 5 листа від 08.10.2003 р. №15657/7/23-5317: «...неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій» або в листі ДПАУ від 29.07.2004 р. №14170/7/23-5317. Як бачимо, листи досить давні, але свіжішу інформацію з цього питання з таким самим змістом можна знайти і в ЄБПЗ.
Якщо ж помилки закралися в інші розділи, то тут уже можуть бути застосовані санкції відповідно до п. 2.7 Положення про валютний контроль1 як за порушення порядку декларування — втім, тільки тоді, коли такі помилки будуть свідчити про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що перебувають за межами України. Ця декларація, хоча й подається до органів ДПI, але не підпадає під визначення податкової декларації в розумінні п. 46.1 ПКУ, оскільки не містить в собі нарахувань податкових зобов'язань, а тільки відомості про наявність валютних цінностей, які належать резидентам України і перебувають за її межами. Отже, до відповідальності, встановленої главою 11 розділу II ПКУ, платника податків за таке декларування притягнути не можна. Штрафні санкції до суб'єкта ЗЕД можуть застосовуватися тільки у певних випадках.
Відповідальність резидентів при порушеннях порядку та строків валютного декларування
Невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:
— порушення строків декларування — накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період;
— порушення порядку декларування — накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.
Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.
Пункт 2.7 Положення про валютний контроль
1 Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. №49.
Приклад ТзОВ «Солокія Сервіс» вивезло товар в Республіку Білорусь на суму 100 тис. дол. США 22.03.2012 р. Розрахунок у сумі 40 тис. дол. США надійшов на валютний рахунок підприємства 03.09.2012 року, ще частина в сумі 25 тис. дол. США надійшла 28.09.2012 р. вже з порушенням 180 к. д. від дати експорту. Станом на 01.10.2012 р. решта суми заборгованості, тобто 35 тис. дол. США, не надійшла на поточний рахунок ТзОВ. Iнших валютних цінностей, доходів та майна за кордоном СГД не має. Не пізніше 25.10.2012 р. підприємству слід подати до органів ДПС за своїм місцезнаходженням декларацію, заповнену таким чином:
у розділі III декларації у рядку 5 підлягає відображенню в графі 5 сума заборгованості 35 тис. дол. США, у графі 6 — гривневий еквівалент цієї заборгованості з урахуванням курсу НБУ на 30.09.2012 р.
Також заповнюється розділ V декларації:
— у рядку 1.1 відображаються 100 тис. дол. США (загальна сума за контрактом) і гривневий еквівалент цієї суми, перерахований за курсом НБУ на 30.09.2012 р.;
— у рядку 1.2 відображається загальна сума виручки, що надійшла за контрактом, — 65 тис. дол. США (40 + 25) і гривневий еквівалент цієї суми, перерахований за курсом НБУ на 30.09.2012 р.;
— у рядку 1.3 відображається виручка у сумі 25 тис. дол. США, що надійшла 28.09.2012 р., тобто після закінчення 180 к. д. Також зазначається гривневий еквівалент цієї суми, перерахований за курсом НБУ на 30.09.2012 р.
Декларація у двох примірниках подається до податкового органу за місцем своєї реєстрації. Другий примірник декларації, отриманий у податковій, зі штампом і підписом відповідального працівника суб'єкт господарювання подає до територіального управління НБУ за своїм місцезнаходженням (ст. 9 Декрету №15-93). Як наслідок, територіальне управління НБУ видає довідку про проведення декларування, що засвідчується підписом начальника (заступника начальника) територіального управління та відбитком печатки відповідного відділення. Зазначену довідку треба подати до податкових органів за своїм місцем реєстрації для того, щоб її засвідчили відбитком печатки та підписом голови (начальника) відповідної ДПI або його заступника. Така сама схема подання декларації та отримання довідки про проведення декларування наведена і в старенькому, але актуальному й досі спільному листі НБУ та ДПАУ від 17.04.2003 р. №28-311/1929-2823, №3368/5/23-5316.
Можна підсумувати: якщо в декларації має бути заповнений тільки розділ V «Iнформаційні відомості», то до підприємства не можуть застосовуватися жодні фінансові санкції відповідно до п. 2.7 Положення про валютний контроль і таку декларацію можна не подавати.
Галина БЕДНАРЧУК, «Дебет-Кредит»