Лист ДПА у м. Києві від 25.07.2011 р. №7623/10/31-606
Щодо податку на додану вартість
Суттєво. Покупець транспортного квитка, форму якого встановлено міжнародними стандартами, має право звернутися до продавця цього квитка з вимогою надати йому податкову накладну, а продавець, своєю чергою, зобов'язаний на таку вимогу її надати.
! Платникам ПДВ
ДПА у м. Києві розглянула лист стосовно податку на додану вартість і в межах своїх повноважень повідомляє.
Відповідно до Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 23.04.2010 р. №216 (далі — Правила №216), квиток — це документ, що має назву «Пасажирський квиток та багажна квитанція», у тому числі електронний квиток, виданий перевізником (його агентом), який містить умови договору перевезення та повідомлення, разом із польотними та пасажирським купонами.
Квиток надає право пасажиру на переліт відповідним рейсом, а перевізник зобов'язаний здійснити перевезення пасажира та його багажу, а також надати інші послуги, пов'язані з перевезенням, відповідно до умов договору перевезення.
У випадку придбання квитка через Iнтернет на пасажира реєструється електронний квиток, який є електронним документом, що включає роздрук маршруту (маршрут-квитанції), електронні купони і, у разі використання, документ для посадки.
Для перевезення відповідним маршрутом використовується електронний купон, який є частиною електронного квитка та який зберігається у базі даних автоматизованої системи бронювання перевізника.
Відповідно до Правил №216 маршрут-квитанція — це документ (документи), який (які) є складовою частиною електронного квитка і містить(ять) необхідні відомості (наприклад, прізвище пасажира, маршрут, тариф тощо), сповіщення та повідомлення.
Нарахування податкового кредиту визначається відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ.
Пунктом 201.1 ст. 201 ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Надходження такої заяви зі скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Відповідно до п. 201.11 ст. 201 ПКУ підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:
а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платникові податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показаннями приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).
Враховуючи те, що електронний квиток — це електронний документ, що не має матеріальної форми і, відповідно, не може бути підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених платником податку при його придбанні, то з метою правильності визначення суми ПДВ, яку можливо віднести до податкового кредиту, покупець транспортного квитка, форма якого встановлена міжнародними стандартами, має право відповідно до п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 р. V ПКУ звернутися до продавця цього квитка з вимогою надати йому податкову накладну, а продавець, своєю чергою, зобов'язаний на таку вимогу її надати.
<...>
Заступник голови О. ОНИЩЕНКО