Податкова соціальна пільга (далі — ПСП) — це сума, на яку працівник як платник податку на доходи фізичних осіб має право зменшити свій загальний місячний оподатковуваний дохід у вигляді зарплати від одного роботодавця.
Розмір ПСП у 2026 році є у довіднику на нашому сайті за посиланням.
ПСП застосовується до місячного доходу: зарплати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), якщо її розмір не перевищує суму прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня звітного року, помножену на 1,4 та округлену до найближчих 10 гривень.
Станом на 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3 328 грн. Отже, розмір доходу, до якого застосовується податкова соціальна пільга, впродовж цього року становить: 3 328 грн х 1,4 = 4 659,20, в округленому розмірі — 4 660 гривень.
Кожен працівник, розмір доходів якого не перевищує 4 660 гривень, має право на застосування загальної ПСП, розмір якої становить 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи. У 2026 році загальна пільга становить: 3 328 грн х 50% = 1 664 грн.
Елементарний приклад, як впливає на оподаткування зарплати працівника застосування ПСП, такий: 4 660 грн (зарплата) - 1 664 грн (ПСП) = 2 996 грн — саме з цієї суми відраховуватиметься ПДФО.
При цьому податкова соціальна пільга не може бути застосована до:
- доходів платника податку, інших ніж зарплата;
- зарплати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;
- доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Позаяк з 1 січня 2026 року мінімальна зарплата становить 8 647 грн, то фактично застосувати ПСП можна небагатьом працівникам. Але все ж таки винятки є. Наприклад, ті, хто працює на неповний робочий день і через це розмір їхньої зарплати буде менший ніж 4 660 гривень. Або ж ті, хто має право на ПСП «на дітей» — у них розмір зарплати, до якої можна застосувати ПСП, пропорційний до кількості дітей. Тож розглянемо сам механізм застосовування ПСП і які документи для цього потрібні.
Які документи працівник повинен надати роботодавцю для застосування ПСП?
Для того щоб скористатися правом на податкову соціальну пільгу, працівник повинен надати роботодавцю (якщо працює на кількох роботодавців — одному на його вибір) заяву про застосування податкової соціальної пільги та додати до неї документи, що підтверджують належність до категорій осіб, які мають право на підвищений розмір ПСП.
Бланк заяви про застосування податкової соціальної пільги ви можете знайти за посиланням.
Повний перелік документів, які підтверджують право на підвищений розмір ПСН, визначено Порядком подання документів для застосування податкової соціальної пільги, що затверджений постановою КМУ від 29.12.2010 №1227.
Увага: на сьогодні немає типової форми заяви про застосування ПСП. А та форма, бланк якої є на нашому сайті, майже цілком узята з уже скасованого наказу ДПАУ від 30.09.2003 №461 (далі — Наказ №461). Річ у тім, що альтернативи застарілій формі заяви ані податківці, ані Мінфін не запропонували. Тому за законом цю заяву подають у довільній формі. А на практиці більшість віддає перевагу застарілій та скасованій формі (щоб не вигадувати власну). Чим це добре для роботодавця? Тим, що не можна помилитися під час складання заяви і ніхто не скаже, що інформацію в ній зазначено не в тому порядку або не повністю. Проте все ж таки радимо, навіть якщо вирішите самі розробити бланк заяви для працівників, спиратися на стару форму. Адже вона містить той мінімум інформації, який потрібен роботодавцю для застосування ПСП.
Отже, навіть якщо працівник має право лише на загальний (тобто мінімальний) розмір ПСП, щоб нею скористатися, треба подати заяву за місцем роботи (одному з роботодавців, якщо їх кілька).
Якщо працівник претендує на більший розмір ПСП чи або навіть на більший поріг застосування ПСП, він до заяви повинен додати певні підтвердні документи. Їх перелік є у довіднику на нашому сайті.
Зверніть увагу: заднім числом ця пільга не працює. А отже, документи слід зібрати заздалегідь. ПСП почне застосовуватися з дня отримання роботодавцем заяви.
Зразок 1. Заява про застосування податкової соціальної пільги
А якщо працівник надасть неправдиві документи або подасть заяву кільком роботодавцям?
Якщо платник податку порушує вищезазначені норми податкового законодавства, він втрачає право на отримання ПСП за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, в якому сталося таке порушення.
Невідповідність або відсутність документів, які були потрібні для застосування ПСП у певного роботодавця, податківці зможуть встановити лише під час документальної перевірки. А от факт, що працівник подав заяву за кількома місцями роботи, ДПС встановить дуже легко автоматично, під час камеральної перевірки поданих об’єднаних звітів з ЄСВ, ПДФО та ВЗ. Адже інформація про застосування ПСП обов’язково зазначається у додатку 4ДФ, причому персоніфіковано, тобто із наведенням податкового номера працівника.
Якщо інформація про застосування ПСП щодо однієї особи міститиметься не лише у звіті одного роботодавця, податківці одразу ж зафіксують це порушення і надішлють за кожним місцем роботи такого працівника повідомлення. Порядок інформування роботодавців платника податку про наявність порушень ПСП, позбавлення платника податку або відновлення його права на ПСП та форми повідомлення про наявність порушень затверджено наказом Мінфіну від 19.05.2017 №514.
Багато хто з роботодавців (а подекуди й самих податківців) вважає, що повідомлення є вимогою або внести зміни до звітів, або доплатити ПДФО та сплатити штраф. Хоча насправді там про штрафи до роботодавця і близько не йдеться. Там лише (і це відповідає нормам ПКУ) зазначено, що працівник не має права на ПСП і що він (!) повинен зробити, щоб це право відновити.
А що ж каже про це ПКУ?
У ПКУ для цього випадку прописано спеціальну відповідальність (пп. 169.2.4), яка покладена не на роботодавця (хоча з вимогами податківці звертаються саме до нього!), а на працівника.
Платник податку може відновити право на застосування ПСП, якщо подасть усім роботодавцям заяви про відмову від пільги із зазначенням місяця, коли відбулося таке порушення.
На підставі такої заяви кожен роботодавець нараховує й утримує відповідну суму недоплаченого податку та штраф у розмірі 100% суми недоплати. Ця сума погашається з найближчої зарплати, а якщо її недостатньо, — з наступної.
Право на застосування ПСП відновлюється з місяця, наступного за місяцем, в якому суму недоплати та штраф було повністю сплачено до бюджету. І тоді працівник матиме право знову подати заяву про застосування ПСП, але вже за одним місцем роботи на власний вибір.
А якщо працівник не пройде процедуру з відновлення ПСП?
Якщо суми недоплати та/або штрафу не були утримані податковим агентом з доходу платника податку, такі суми мають бути відображені в річній податковій декларації про майновий стан та доходи такого працівника.
Тобто недоплата є зоною відповідальності самого працівника. Ось саме так потрібно відповідати тим податківцям, які будуть проти того, що працівник уже скористався ПСП без законних на це підстав або з порушенням процедури її застосування. Вирішить працівник відновлювати ПСП чи ні, задекларує та погасить недоплату з ПДФО чи ні — це його справа. Роботодавець без заяви працівника не зможе утримати з його доходів недоплату з ПДФО. Не повинен роботодавець і погашати цю недоплату власним коштом.
Увага: порушення працівником порядку надання документів на застосування ПСП не слід плутати з випадком, коли ці документи були подані не в повному обсязі або взагалі не були подані.
Факт подання документів та їх достатність має перевірити роботодавець. Якщо він цього не зробив і застосував ПСП без потрібних документів, за це відповідальність нестиме саме роботодавець! Тобто він буде донараховувати та доплачувати ПДФО і сплачувати штраф за заниження суми цього податку в розмірі від 10% (а в разі умисності порушення — 25%) за п. 125-1.1 ПКУ. Штраф такий роботодавець сплачуватиме за власний кошт.
Та повернімося до працівника.
Якщо працівник бажає відновити право на ПСП (не заднім числом, а надалі!), він має зробити дві речі:
— подати заяву про відмову від ПСП (з місяця, в якому сталося порушення);
— а вже після того, як суму недоплати з ПДФО плюс штраф у розмірі 100% такої недоплати буде з нього утримано і сплачено до бюджету, подати заяву про застосування ПСП наново. І цього разу вже точно — тільки за одним місцем роботи.
Як відмовитися від застосування ПСП?
Для цієї ситуації типової форми заяви теж немає. Тому більшість застосовує бланк, який діяв раніше, — він теж був затверджений скасованим Наказом №461.
Бланк заяви про відмову від застосування податкової соціальної пільги є на нашому сайті за посиланням.
От саме на підставі цієї заяви (а не отриманого повідомлення) роботодавець нараховує й утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100% суми цієї недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платникові податку. Якщо суми такої виплати недостатньо, податок утримується за рахунок наступних виплат до повного погашення суми недоплати.
Зразок 2. Заява про відмову від податкової соціальної пільги
