Законом №4015 із 01.12.2024 запроваджено сплату авансових внесків із податку на прибуток підприємств платниками такого податку за місця роздрібної торгівлі пальним.
Платники податку на прибуток підприємств, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, зобов’язані сплачувати авансові внески з податку на прибуток підприємств за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця (п. 137.12 ПКУ). Авансові внески та податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, визначаються у порядку, передбаченому п. 141.14 ПКУ.
Так, відповідно до абзацу першого пп. 141.14.1 ПКУ платники податку, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, сплачують щомісяця не пізніше двадцятого числа поточного місяця авансовий внесок із податку на прибуток підприємств за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця, у розмірі, визначеному пп. 141.14.2 ПКУ.
Податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ПКУ).
Авансовий внесок з податку на прибуток підприємств сплачують за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця (пп. 141.14.2 ПКУ):
а) у розмірі 60 тисяч грн за кожне місце, крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього підпункту;
б) для місця роздрібної торгівлі пальним, на якому здійснюється реалізація виключно скрапленого газу, — у розмірі 30 тисяч грн за кожне місце;
в) для місця роздрібної торгівлі пальним, на якому здійснюється реалізація кількох видів пального і при цьому частка реалізації скрапленого газу в літрах, приведених до температури 15 °С у загальному обсязі реалізованого протягом попереднього місяця пального, становить 50 і більше відсотків, — у розмірі 45 тисяч грн за кожне місце.
Абзацом другим пп. 141.14.1 ПКУ визначено, що термін «роздрібна торгівля пальним», «місце роздрібної торгівлі пальним» вживаються у значеннях, наведених у Законі України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі — Закон №3817).
Роздрібна торгівля пальним — це діяльність із придбання або отримання та реалізації або відпуску надалі пального зі зміною чи без зміни його фізико-хімічних характеристик із місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки, газороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, а також реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, а також заправлення з бункерувальника у водному просторі морських та річкових суден (п. 77 ч. 1 ст. 1 Закону №3817).
Місце роздрібної торгівлі пальним — це об’єкт нерухомого майна або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним, який належить суб’єктові господарювання на праві власності або користування; нафтоналивний несамохідний морський / річковий бункерувальник; спеціалізований транспортний засіб для перевезення балонів зі скрапленим вуглеводневим газом, з якого здійснюється роздрібна торгівля скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів. Місце роздрібної торгівлі пальним вважається місцем зберігання пального, якщо зберігання пального здійснюється за таким місцем роздрібної торгівлі пальним (п. 52 ч. 1 ст. 1 Закону №3817).
При цьому зауважимо, що Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального — це складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік суб’єктів господарювання, яким надано ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб’єктів господарювання, які провадять діяльність на таких місцях на підставі наданих ліцензій (п. 29 ч. 1 ст. 1 Закону №3817).
Тобто Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального ведеться, зокрема, у розрізі суб’єктів господарювання, які провадять діяльність на місцях виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним на підставі наданих ліцензій.
Роздрібна торгівля пальним здійснюється суб’єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (ч. 2 ст. 29 Закону №3817).
Ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним надається безстроково, а плата за неї справляється щороку (ч. 5 ст. 53 Закону №3817).
Наголосимо, що п. 141.14 ПКУ не містить положень, відповідно до яких суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, зобов’язані сплачувати щомісячні авансові внески виключно у разі наявності операцій з реалізації пального протягом місяця або у разі складання акцизних накладних та реєстрації їх у реєстрі.
З огляду на викладене критерієм для визначення переліку суб’єктів господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним та зобов’язані щомісяця сплачувати авансові внески з податку на прибуток підприємств за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, є наявність ліцензії на право роздрібної торгівлі за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця.
Зазначена позиція висвітлена у листі від 16.01.2025 №11210-09-62/1594 Мінфіну, який є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізацію єдиної державної податкової політики, а також здійснення нормативно-правового регулювання у податковій сфері.
Крім того наголосимо: якщо платник податку на прибуток має ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за місцем роздрібної торгівлі пальним, де передбачено реалізацію кількох видів пального (у тому числі скрапленого газу), інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця, але при цьому реалізація пального не здійснювалася, то авансовий внесок з податку на прибуток підприємств сплачується за таке місце роздрібної торгівлі пальним у розмірі 60 тисяч грн відповідно до пп. «а» пп. 141.14.2 ПКУ.
Згідно з пп. 141.14.4 ПКУ грошове зобов’язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств вважається узгодженим у момент виникнення такого зобов’язання, який визначається за календарною датою, встановленою у пп. 141.14.1 цього пункту для граничного строку сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств до відповідного бюджету.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування ПДВ (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (пп. 75.1.1 ПКУ).
Звертаємо увагу, що відповідно до п. 12 пп. 75.1.1 ПКУ предметом камеральної перевірки є своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов’язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до п. 141.14 ПКУ.
Якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім грошового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених у Кодексі, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах (п. 124.1 ПКУ):
— при затримці до 30 к. д. включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
— при затримці понад 30 к. д., наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Штраф, визначений у п. 124.1 ПКУ, застосовується лише після сплати податкового (грошового) зобов’язання, бо він розраховується від погашеної суми податкового боргу.