Об’єкт оподаткування податком на прибуток зазначають у рядку 04. Рахують його за допомогою коригування бухгалтерського фінрезультату на податкові різниці (ті, хто їх застосовує). Ті, хто податкових різниць не застосовує, в рядку 03 проставляють прочерк (в електронній формі це буде порожній рядок) і в рядку 04 дублюють значення рядка 02.
У підсумку отримуємо податковий фінрезультат, зі суми якого і рахуємо податок на прибуток (але тільки у разі, якщо рядок 04 має додатне значення).
Якщо ж він має від’ємне значення, то це збиток, який можна буде використати у майбутніх роках для зменшення майбутніх додатних об’єктів оподаткування — так, як ми вже показали вище.
Отже, спочатку в декларації зазначаємо фінансовий результат до оподаткування (в рядку 02). Це різниця між доходами та витратами підприємства — його чистий прибуток або збиток, але до оподаткування, тобто до утримання податку на прибуток.
Цей показник також беремо зі звіту про фінансові результати. У «мікро» та «малій» формах це буде значення рядка 2290. У «великій» можливі два варіанти: рядок 2290 — якщо це прибуток, або 2295 — якщо це збиток.
Цей рядок декларації може мати від’ємне значення. Отже, якщо за рік ви мали прибуток, показуєте додатне значення (знак плюс ставити не потрібно). Якщо ж мали збиток, то ставите його зі знаком мінус.
Далі ті підприємства, які застосовують податкові різниці, зазначають у декларації суму таких податкових різниць (у рядку 03).
Цей рядок заповнюють лише ті платники податку на прибуток, які зобов’язані застосовувати податкові різниці або вирішили застосувати їх добровільно.
Зобов’язані застосовувати податкові різниці ті платники податку на прибуток, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за мінусом непрямих податків), визначений за правилами бухобліку, за останній річний звітний період перевищує 40 млн грн.
Ті, в кого дохід менший, теж можуть застосовувати податкові різниці, якщо вирішать, що це їм вигідно. Адже податкові різниці можуть як збільшувати, так і зменшувати об’єкт оподаткування.
Але про рішення щодо незастосування податкових різниць треба податківців повідомити. І зробити це у самій декларації. Для цього наприкінці декларації є спеціальна таблиця (рядок «Наявність рішення».
Тож якщо ви податкові різниці не застосовуєте, рядок 03 буде порожній (у паперовій формі — з прочерком). Але ви обов’язково зазначаєте наприкінці декларації про наявність рішення не застосовувати податкові різниці!
Якщо ви застосовуєте податкові різниці, але загальний їх результат дорівнює нулю, в рядку 03 має стояти нуль. Якщо загальний результат податкових різниць від’ємний, — у рядку 03 показуєте його значення зі знаком мінус. Якщо загальний результат податкових різниць додатний, — то в рядку 03 фіксуєте його позитивне значення без будь-якого знака. Проте хай би який був цей результат, — те, як ви його порахували, треба розшифрувати в додатку РІ!
Він досить великий. Проте це зручно, адже в ньому наводяться всі випадки збільшення або зменшення фінансового результату до оподаткування, зазначені в ПКУ (як із розділу ІІІ, так і з додаткових норм, наведених в інших розділах Кодексу). Забути щось неможливо — ви просто рухаєтеся по цьому додатку згори вниз і заповнюєте ті рядки, яких він вимагає.
Найпопулярніші податкові різниці стосуються операцій із необоротними активами, резервами (забезпеченнями) щодо відпусток та сумнівних боргів, щодо дивідендів, щодо збитків минулих звітних періодів тощо. Про більшість із них ми розповіли в попередньому спецвипуску.