Оприбуткування і введення в експлуатацію генератора
Вартість генератора залежить від його потужності і може варіюватися від кількох до сотень тисяч гривень. При цьому строк його використання здебільшого перевищує один рік. З огляду на це обліковувати генератор слід за правилами, встановленими для основних засобів (далі — ОЗ) або малоцінних необоротних матеріальних активів (далі — МНМА). Порядок обліку і ОЗ, і МНМА визначено НП(С)БО 7 «Основні засоби».
Вартісну межу для розмежування ОЗ та МНМА підприємства встановлюють самостійно в положенні про облікову політику. Платники податку на прибуток зазвичай установлюють цю межу на рівні 20 000 грн, як це передбачено пп. 14.1.138 ПКУ.
Після придбання генератора та здійснення (за потреби) робіт з його налаштування і підключення його слід ввести в експлуатацію. Зробити це має відповідна комісія, створена на підприємстві. Вона має оглянути генератор, вивчити його технічні характеристики та ухвалити рішення щодо строку використання.
Також комісія складає первинний документ, на підставі якого відбувається введення генератора в експлуатацію.
Увага: небюджетні підприємства раніше використовували для введення ОЗ в експлуатацію акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (типова форма №ОЗ-1), затверджений наказом Мінстату від 29.12.1995 №352, але наразі цей наказ втратив чинність. Проте бланк акту на нашому сайті є, і ви можете скористатися ним для створення власної форми акта — за посиланням.
Тож підприємства (недержавного сектору) можуть використовувати для введення ОЗ в експлуатацію самостійно розроблену форму. Але не слід забувати про обов’язкові реквізити первинного документа, перелік яких наведено у п. 2 ст. 9 Закону від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Оформлений акт має затвердити керівник підприємства. Після цього акт передається до бухгалтерії, де на його підставі складається інвентарна картка обліку основних засобів, яка, по суті, є паспортом активу. Її бланк теж є на нашому сайт — за посиланням. Форму картки можна взяти зі скасованого наказу Мінстату від 29.12.1995 №352 чи розробити самостійно. У ній мають бути дані про технічні особливості об’єкта, норми амортизаційних відрахувань тощо.
Форма №20-ОПП
У підприємств, які придбали і ввели в експлуатацію генератор, виникає закономірне запитання: чи подавати на нього форму №20-ОПП? Усе залежить від того, де і з якою метою використовуватиметься генератор.
Якщо генератор використовуватимуть для освітлення приміщення, на яке форму №20-ОПП вже подавали, то на генератор цю форму можна не подавати. Аналогічне роз’яснення податківців наведено в «ЗІР», категорія 116.11.
Водночас, якщо йдеться про велику електроустановку, яка обслуговуватиме не виключно одне приміщення, а різні приміщення й об’єкти, то форму №20-ОПП доцільно подати. При цьому можна обрати такі типи об’єкта оподаткування: «712» — «Електростанція» або «209» — «Електровузол», адже конкретного коду об’єкта для генератора Довідник типів об’єктів оподаткування не містить.
Чи потрібен дозвіл на викиди?
Генератори можуть бути як рухомі (пересувні), так і стаціонарні. На стаціонарний генератор у мирний час потрібно було отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі — Дозвіл на викиди).
Проте протягом дії воєнного стану та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, дозволяється експлуатація генераторів, систем безперебійного електроживлення, електрогенераторних установок без отримання Дозволу на викиди (п. 1-2 розд. IX Закону України від 16.10.1992 №2707-XII «Про охорону атмосферного повітря»). Виняток установлено для випадків, якщо таке обладнання є невід’ємною частиною об’єкта нерухомого майна, введеного в експлуатацію до 24 лютого 2022 року.
Отже, якщо підприємство під час воєнного стану придбаває стаціонарний генератор, то до закінчення воєнного стану і ще шести місяців після його закінчення можна використовувати такий генератор без Дозволу на викиди.
Про те, які ще дозволи можуть знадобитися для використання генератора, читайте за посиланням.
Чи потрібна ліцензія на пальне для генератора?
Докладно про ліцензування та зберігання пального для власних потреб ми розповіли в статті за посиланням. Тож, зараз нагадаємо тільки про правила, які стосуються саме генераторів.
На період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування суб’єкти господарювання можуть зберігати пальне для заправляння електрогенераторної установки обсягом:
— до 2 000 л на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без ліцензії на право зберігання пального;
— понад 2 000 л на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, на підставі декларації про провадження господарської діяльності зі зберігання пального, яка безоплатно подається податківцям.
Декларацію складають у довільній формі і зазначають у ній:
— для юросіб — найменування, код згідно з ЄДРПОУ, місцезнаходження;
— для ФОПів-підприємців — прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), місцезнаходження (адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), за якою здійснюється зв’язок із ФОПом);
— загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
Увага: у жодному нормативно-правовому акті не міститься вимоги до суб’єктів господарювання, які зберігають пальне для генератора обсягом до 2000 л, окремо повідомляти податківців про таке зберігання.
Водночас самі податківці вважають по-іншому. Так, у роз’ясненні в «ЗІР», категорія 113.04 вони наголошують, що у воєнний час суб’єкти господарювання повинні повідомити ДПС про зберігання пального, яке споживається для заправляння електрогенераторної установки обсягос до 2 000 л, будь-яким засобом зв’язку.
Чи реєструвати акцизний склад як місце зберігання пального для генератора?
Якщо підприємство зберігає пальне, то, крім запитання щодо отримання ліцензії на його зберігання, виникає і запитання: чи може місце зберігання такого пального бути визнане акцизним складом?
Для того щоб зберігання пального для генератора не призвело до виникнення акцизного складу, законодавець запровадив норму п. 47 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ.
Протягом дії воєнного стану та 30 днів по тому приміщення або територія не вважається акцизним складом, якщо у кожному (на кожній) із них загальна місткість розташованих ємностей для зберігання пального, що використовується виключно для заправляння електрогенераторних установок, не перевищує:
— 5 000 л — для територій, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 №376 (для яких не визначено дату припинення відповідних дій);
— 2 000 л — для решти території України.
Зверніть увагу! Для застосування норм зберігання пального обсягом до 2000 л /5000 л мають виконуватися ще такі умови:
1) пальне використовують виключно для заправляння електрогенераторних установок та ведуть окремий облік такого пального. Як саме його вести, в ПКУ не сказано, тому вважаємо, що достатньо просто обліковувати пальне на окремому аналітичному рахунку (наприклад, Д-т 203/пальне для генератора). А списувати його треба за окремими актами (про які йшлося вище);
2) розраховуватися за пальне, придбане для заправляння генератора, можна виключно у безготівковій формі. Отже, з цього випливає, що коли підприємство закуповує пальне через підзвітних осіб, то розрахунки мають здійснюватися тільки з використанням платіжної картки. Закуповувати пальне з використанням готівки не можна.
Первісна вартість генератора для обліку
Як ОЗ, так і МНМА оприбутковують за первісною вартістю, яка складається з витрат, наведених у п. 8 НП(С)БО 7 «Основні засоби», а саме:
— суми, що сплачуються постачальникам генератора (без непрямих податків);
— реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт;
— суми ввізного мита (якщо генератор імпортували);
— суми непрямих податків у зв’язку з придбанням ОЗ (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
— витрати зі страхування ризиків доставки;
— витрати на транспортування, встановлення, монтаж, налагодження та пуск;
— інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням ОЗ та МНМА до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Щоб визначити первісну вартість придбаного генератора, потрібно зібрати всі витрати, понесені на його придбання, на дебеті субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів». Після введення генератора в експлуатацію суму, акумульована на субрахунку 152, переносять:
— або на субрахунок 104 «Машини та обладнання», якщо генератор визнано ОЗ;
— або на субрахунок 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», якщо генератор визнано МНМА.
Надалі на вартість генератора нараховують амортизацію.
Нарахування амортизації
Якщо генератор визнано ОЗ, то амортизацію на нього можна нараховувати одним із п’яти методів, перелічених у п. 26 НП(С)БО 7, а саме: прямолійним, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивним та виробничим.
Якщо генератор визнано МНМА, амортизувати його можна також двома вищезгаданими методами амортизації: прямолінійним або виробничим (п. 27 П(С)БО 7). Крім того, щодо МНМА можна використовувати такі методи:
— «50 на 50», тобто у першому місяці використання генератора нараховують амортизацію в розмірі 50% його вартості, яка амортизується, а решту 50% вартості списують у місяці його вилучення з активів (списання з балансу);
— «100%», за яким у першому місяці використання генератора амортизацію нараховують у розмірі 100% його вартості, а далі актив просто обліковують на балансі до списання у кількісному вираженні.
Суму нарахованої на генератор амортизації відносять до складу витрат залежно від того, де використовуватиметься такий генератор. Так, якщо він забезпечуватиме електроенергією:
1) приміщення й об’єкти, які безпосередньо використовуються у виробництві:
— одного конкретного виду продукції, то нараховану амортизацію відносять до собівартості саме цього виду продукції (Д-т 23 — К-т 13);
— декількох видів продукції, то нарахована амортизація спочатку потраплятиме до загальновиробничих витрат (Д-т 91 — К-т 13), а відтак після розподілу включатиметься до собівартості тієї продукції, до виробництва якої був залучений генератор (Д-т 23 — К-т 91);
2) приміщення й об’єкти загальногосподарського призначення (офіс, контора тощо), то нарахована амортизація потрапить до адміністративних витрат (Д-т 92 — К-т 13);
3) приміщення й об’єкти, пов’язані зі збутом продукції (склад, магазин тощо), то нарахована амортизація потрапить до витрат на збут (Д-т 93 — К-т 13);
4) приміщення й об’єкти соціально-культурного призначення і ті, що беруть участь у процесі досліджень і розробок, то нарахована амортизація потрапить до інших операційних витрат (Д-т 94 — К-т 13).
Визначення норм витрат пального
Пальне на роботу генератора слід списувати, спираючись на норми витрат. Але затверджених (на рівні нормативно-правових актів) норм витрат пального для роботи генераторів немає. Тож суб’єктам господарювання слід самостійно затвердити такі норми наказом керівника. З тим, що підприємство має право самостійно встановити такі норми, погоджується навіть податкова (ІПК від 26.05.2021 №2026/ІПК/99-00-21-02-02-06).
При цьому, на наш погляд, є два способи визначення норм витрат пального на роботу генераторів:
1. Норми витрат затверджують на підставі інформації, зазначеної у технічній документації на генератор.
Так, для промислових генераторів норми витрат пального встановлюються залежно від навантаження. Наприклад, для генератора Sigma SD 32 B-C, який має змогу видавати номінальну потужність 35 кВт, витрати пального становлять:
— при 50% навантаження — 4 л за годину;
— при 75% — 5,7 л за годину;
— при 100% — 7,6 л за годину.
Крім того, переважна більшість промислових генераторів обладнана лічильниками, які рахують мотогодини роботи. Тому фактичні витрати пального можна визначати виходячи з мотогодин роботи генератора.
Якщо ж ідеться не про промисловий генератор, у якому нема можливості виставляти навантаження, то він споживатиме один і той самий обсяг пального постійно (тобто для нього встановлюється одна норма витрат пального за годину роботи), наприклад 6 л за годину.
Пам’ятайте, що норми витрат пального, зазначені в документації на генератор, установлюються для базових умов його використання і не враховують зовнішніх чинників, наприклад погодних умов тощо.
2. Норми витрат пального за базових умов використання генератора коригуються з урахуванням зовнішніх чинників, наприклад погодних умов (при зниженні температури у зимовий період) тощо. Тобто за цим способом підприємство тільки бере до уваги норми витрат пального, наведені у технічній документації на генератор. А конкретні норми списання визначає самостійно, провівши дослідження щодо обсягу пального, який фактично спалюється під час роботи генератора.
Проводити такі дослідження має спеціально створена комісія, до складу якої входять компетентні спеціалісти. Доцільно до залучити комісії незалежних експертів та представників держорганів. Дослідження слід проводити декілька разів (не менше ніж три), а потім, спираючись на їхні результати, вивести середню норму витрат пального.
Другий спосіб, на нашу думку, варто застосовувати лише у випадках, коли генератор використовуватиметься в якихось екстремальних умовах (наприклад, за низьких температур) і його фактичні витрати пального істотно відрізняються (у більший бік) від зазначених у документації. А в переважній більшості випадків за норми витрат беруть норми, наведені в документації на генератор.
Визначені норми списання пального (навіть передбачені документацією) слід затвердити наказом керівника підприємства. До наказу — додати копії технічної документації на генератор, розрахунки, акти обстеження, протоколи комісії тощо.
Увага! Зразок наказу про затвердження норм списання пального ми навели в статті «Пальне на підприємстві: придбання, облік, норми списання та документальне оформлення (+ зразки документів)».
Списання пального на роботу генератора
Після того як норми витрат пального затверджено, потрібно організувати облік годин (часу) роботи генератора. Робити це можна, наприклад, у журналі. Форма журналу буде довільна, але в ній треба реєструвати дату, час початку роботи генератора та час її закінчення, залишок пального на початок дня, заправляння пальним, його витрати та залишок на кінець дня.
На підставі журналу щомісяця складають відповідний первинний документ на списання пального, наприклад це може бути акт на списання пального і мастильних матеріалів. Акт має, зокрема, містити дані про використане пальне як фактично, так і в межах норми за цей період. При цьому витрати в межах норм обчислюють множенням годин роботи на норму витрат за 1 годину.
Увага! Зразок акта на списання пального ми навели в статті «Пальне на підприємстві: придбання, облік, норми списання та документальне оформлення (+ зразки документів)».
Витрачений обсяг пального на роботу генератора у межах норм витрат підприємство відносить з кредиту субрахунку 203 (де обліковується пальне) у дебет відповідного рахунку залежно від того, для якого об’єкта чи приміщення використовується генератор (визначається так само, як і рахунок, на який відносять амортизацію генератора — див. вище).
Щодо обліку пального, використаного під час роботи генератора понад установлені норми витрат, тобто наднормові витрати, то їх відносять до інших операційних витрат і списують на субрахунок 947 «Нестачі та втрати від псування цінностей» (Д-т 947 — К-т 203).
Податок на прибуток
Якщо генератор придбав платник податку на прибуток, який є «малодохідником» (має річний обсяг операцій за минулий рік менший за 40 млн грн), то в податковому обліку операції з генератором (зокрема, нарахування амортизації) відображатимуться за правилами бухобліку.
Якщо ж генератор придбав «високодохідник» (з річним обсягом операцій більшим за 40 млн грн), то тут усе залежатиме від того, як буде класифіковано такий генератор для потреб податкового обліку.
Так, якщо генератор для потреб податкового обліку було визнано ОЗ (згідно з пп. 14.1.138 ПКУ такий актив повинен мати вартість понад 20 000 грн і строк експлуатації понад рік), то «високодохідники» обчислюють амортизаційні податкові різниці згідно з п. 138.1 та 138.2 ПКУ.
Платники податку на прибуток, як правило, генератор відносять до групи 4 «Машини та обладнання» з мінімально допустимим строком корисного використання згідно з пп. 138.3.3 ПКУ — 5 років.
Тобто їм доведеться фінансовий результат до оподаткування:
— збільшити на суму нарахованої амортизації на такий генератор відповідно до НП(С)БО або МСФЗ;
— зменшити на суму нарахованої амортизації відповідно до правил, визначених ПКУ.
Якщо ж генератор було визнано МНМА (вартість його менша за 20 000 грн, хоча строк експлуатації і понад рік), то на нього вимоги п. 138.1 та 138.2 ПКУ не поширюються. На цьому акцентують увагу і податківці у роз’ясненні, наведеному у «ЗІР», категорія 102.05. Тобто нараховану амортизацію на такий генератор у податковому обліку відображають за правилами бухобліку.
Також варто звернути увагу на те, що генератори доволі часто купують за кордоном безпосередньо у нерезидентів. І тоді може виникнути податкова різниця, визначена у пп. 140.5.4 ПКУ. А саме: «високодохіднику», можливо, доведеться збільшити фінрезультат на суму 30% вартості придбаного генератора, якщо він був придбаний у:
— нерезидентів, які зареєстровані у державах (на територіях), включених до Переліку, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2017 №1045;
— нерезидентів, організаційно-правова форма яких згадана у Переліку, затвердженому постановою КМУ від 04.07.2017 №480, і які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави своєї реєстрації, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юрособи.
Застосовують цю різницю за результатами податкового (звітного) року.
Щоб уникнути застосування різниці (якщо операція з придбання генератора не є контрольованою), потрібно підтвердити, що сума (вартість) таких витрат відповідає цінам, визначеним за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, але без подання трансфертного звіту.
Щодо операцій із придбання та списання пального для роботи генератора, то такі операції відображають при обчисленні податку на прибуток виключно за правилами бухобліку. Причому це стосується списання пального як у межах норм витрат, так і понаднормово. Адже у ПКУ не передбачено жодних коригувань фінрезультату до оподаткування (податкових різниць) за такими операціями.
ПДВ
Щодо генераторів
У ПДВ-обліку операцію з придбання генератора на території України відображають стандартно. Тобто, якщо продавець є платником ПДВ і складе та зареєструє у ЄРПН податкову накладну, то покупець (якщо він також є платником ПДВ) матиме право включити сплачений ПДВ за такою операцією до податкового кредиту (ст. 198 ПКУ).
Якщо генератор придбавається за кордоном, то в загальному випадку імпортер сплачує ПДВ при ввезенні активу в Україну і суму сплаченого ПДВ має право включати до свого податкового кредиту.
Водночас у деяких випадках платити ПДВ на митниці не доведеться. Адже починаючи з 27.07.2024 і на період дії воєнного стану, але не більш як до 1 січня 2026 року, при ввезенні певних потужних генераторів імпортери звільняються від сплати імпортного ПДВ (п. 87-1 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ).
Так, під звільнення від імпортного ПДВ потрапляють деякі бензинові генератори, а саме:
— електрогенераторні установки з поршневим двигуном з іскровим запалюванням потужністю понад 7,5 кВхА, але не більш як 375 кВхА (код УКТ ЗЕД 8502 20 40 90);
— електрогенераторні установки з поршневим двигуном з іскровим запалюванням потужністю понад 375 кВхА, але не більш як 750 кВхА (код УКТ ЗЕД 8502 20 60 90);
— електрогенераторні установки з поршневим двигуном з іскровим запалюванням потужністю понад 750 кВхА (код УКТ ЗЕД 8502 20 80 90);
— генератори змінного струму (синхронні генератори), крім фотоелектричних генераторів потужністю понад 750 кВхА (код УКТ ЗЕД 8501 64 00 00).
Звільнення не стосується генераторів, що мають походження з країни, визнаної державою-окупантом та/або державою-агресором щодо України, та/або ввозяться з території держави-окупанта (агресора) та/або з тимчасово окупованої території України.
Щодо пального
Якщо йдеться про пальне, використане на роботу генератора у межах норм витрат, затверджених підприємством, то така операція на ПДВ-облік не вплине. Адже вона чітко вписується (з погляду податківців) у поняття «господарська діяльність». Отже, компенсувати вхідний ПДВ не доведеться.
Інша річ, коли пальне використано понаднормово. Тоді, з позиції на податківців, таке пальне вважається використаним у негосподарській діяльності, а отже, підприємству слід нарахувати компенсуючі податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до п. 198.5 ПКУ.
Базою оподаткування для нарахування «компенсуючих» податкових зобов’язань є вартість придбання пального, використаного понад норму (п. 189.1 ПКУ).
Щоб нарахувати такі податкові зобов’язання, потрібно не пізніше останнього дня місяця, в якому допущено наднормативні витрати, скласти і зареєструвати у ЄРПН зведену податкову накладну з типом причини «13» — «складена у зв’язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності».
Екологічний податок
Під час роботи генератора відбувається спалювання пального і, отже, здійснюються викиди в повітря забруднюючих речовин. А платниками екологічного податку є особи, які здійснюють, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (п. 240.1 ПКУ).
Стаціонарне джерело забруднення — це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (пп. 14.1.230 ПКУ).
Отже, у мирний час платити екоподаток потрібно було б лише у разі, якщо генератор є стаціонарним джерелом забруднення.
Проте на період дії воєнного стану та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування для потреб сплати екоподатку не вважаються стаціонарними джерелами забруднення у значенні, наведеному у пп. 14.1.230 ПКУ електрогенераторні установки, що класифікуються за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД (п. 46 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ).
Тому, якщо ваш генератор має вищезазначений код УКТ ЗЕД (а здебільшого воно так і є), то він не вважається стаціонарним джерелом забруднення і, отже, сплачувати за нього екоподаток не потрібно.