Як ми вже писали раніше, Мінекономіки у листі від 21.05.2025 №4701-05/38102-09 заявило: додаткова відпустка на дітей не надається за період перебування у відпустці для догляду за дитиною до 3-х років (або більше, за наявністю медичного висновку).
Свою думку фахівці міністерства пояснили тим, що «законодавством про працю не передбачено надання двох відпусток, що надаються одночасно за один і той самий період».
Наш коментар до цього травневого листа ви можете прочитати за посиланням. Якщо коротко, ми з такою позицією не згодні.
Відтак у серпні Мінекономіки видало нового листа (Лист Мінекономіки від 05.08.2025 №4701-05/51947-06 див. у «ДК» №34/2025), який містить те саме твердження.
Тобто, на думку міністерства, за період перебування у відпустці по догляду за дитиною батькам не надається:
ані додаткова відпустка на дітей,
ані грошова компенсація за її невикористання (зокрема, у разі звільнення).
Чому ми не згодні
На початку знову зазначимо, що Законом про відпустки не визначено таке поняття, як «стаж роботи» для додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Так, ст. 9 цього Закону встановлює певний стаж, потрібний для набуття права на щорічну основну відпустку (ст. 6) та щорічні додаткові відпуски (ст. 7, 8). А додаткова відпустка на дітей передбачена ст. 19 цього Закону. Ця стаття дуже коротка, тому процитуємо її повністю.
Одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину чи особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, або одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Є згадка про таку відпустку ще й у ст. 20 Закону про відпустки, але вона теж досить коротка: додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
Ось і все. Жодних інших обмежень, проте щодо цих відпусток тривають спори.
На сьогодні позиція, озвучена в коментованому листі, вже давня і стала позиція Мінекономіки. Зокрема, вона була і в листі міністерства від 10.08.2021 №4712-06/40796-07.
А ще до цього таку позицію висловлювало Мінсоцполітики, наприклад, у листі від 25.02.2015 №76/13/116-15:
«Зазначена відпустка є соціальною і надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини, до чи після. Працівник також не втрачає право на неї в році смерті дитини або досягнення нею граничного віку для її надання. Але право на неї має лише жінка, яка працює. Тому реалізувати своє право на використання цієї відпустки вона може за умови, якщо на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати їй відпустку, тривалістю хоча б один день.
Період перебування у відпустках по вагітності та пологах і для догляду за дитиною не зараховується до стажу роботи, що дає право на зазначену соціальну відпустку.
Робота працівника на умовах неповного робочого часу не може бути підставою для зменшення тривалості такої відпустки».
Звідки взявся цей «стаж роботи», якщо закон його не вимагає, нам не відомо. Проте така позиція була.
Тільки тепер вона видозмінилася на твердження, що надання двох відпусток, які надаються одночасно за один і той самий період, законом не передбачено. Хоча це не зовсім так і прямої заборони в Законі про відпустки немає.
Наочний приклад — додаткові щорічні відпустки за роботу у важких або шкідливих умовах. Вони надаються за той самий період, що й щорічна основна відпустка. Тобто людина може пропрацювати рік у шкідливих або важких умовах й отримати за цей рік і щорічну основну відпустку, і щорічну додаткову відпустку за такі умови праці.
Тому, на нашу думку, поставити крапку в цьому спорі мають зміни до Закону про відпустки.
Що робити в такій ситуації роботодавцям та працівникам?
Роботодавцям така позиція Мінекономіки здебільшого подобається. Адже це скорочує їхні витрати на оплату відпусток.
Працівникам така ситуація подобається значно менше. Але, враховуючи, що саме на Мінекономіки нині покладено функцію з тлумачення трудового законодавства, зокрема і щодо надання відпусток, а Держпраці підпорядковується Мінекономіки, скарги до цього органу навряд чи допоможуть. Звісно, можна судитися. Але чию сторону візьме суд у такій ситуації, передбачити важко.
А якщо батьків двоє?
Дехто з роботодавців відмовляє у додатковій відпустці на дітей і іншому з батьків, за той період, у якому другий із батьків (батько чи мати) перебував у відпустці по догляду за дитиною. Що кажуть контролери щодо цього?
Наразі маємо роз’яснення 2025 року від Держпраці.
Тут позиція до працівників лояльніша: на таку відпустку має право один із батьків за умови, що інший у поточному календарному році своїм правом на цю відпустку не скористався.
Таким чином, один із подружжя може скористатися соціальною відпусткою незважаючи на факт перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку одного з них.
Які документи треба надати роботодавцю, аби підтвердити, що інший із батьків не скористався відпусткою на дітей за певний рік? Про це ми писали за посиланням.
Держпраці пояснює так:
чинним законодавством не визначено конкретного переліку документів, які слід пред’явити одному з батьків для підтвердження того, що він правом на додаткову соціальну відпустку не скористався,
що означає, що роботодавцю може бути надано будь-який належно оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому підтверджується, що іншому з батьків дитини така соціальна відпустка не надавалася.
Тобто це може бути, наприклад, довідка з місця роботи іншого з батьків із відповідною інформацією. А може бути й, наприклад, заява самого працівника (який бажає скористатися цією відпусткою) про те, що інший із батьків цього року не працював і тому не міг скористатися заявленою відпусткою. До такої заяви можна додати відомості з Реєстру застрахованих осіб з даними про відсутність місця роботи. Але обмежень наразі немає, і це може бути будь-який документ, що містить потрібну інформацію.