Запитання про зміну місця роботи з основного на сумісництво чи навпаки можна віднести до вічних. І, напевно, так триватиме, доки щодо цього питання не буде змін у трудовому законодавстві.
Цю проблему ми дослідили за посиланням: у статті «У сумісника немає основного місця роботи: які наслідки?».
Навіть органи, які контролюють виконання трудового законодавства, не мають однакової точки зору на цю ситуацію. Хтось пропонує оформлювати такі зміни через переведення, але Мінекономіки (лист від 24.06.2024 №4701-05/45070-09) і ми радимо діяти лише через звільнення та подальше прийняття.
Чому? Ось наші аргументи.
Аргументи на користь звільнення і подальшого прийняття:
1. Відсутність поняття «переведення з основного місця роботи на місце роботи за сумісництвом і навпаки» у КЗпП;
2. Проблеми з визначенням розрахункового періоду відповідно до Порядку №100 у разі переведення;
3. Проблеми з визначенням розрахункового періоду відповідно до Порядку №1266 у разі переведення;
4. Неможливість дотримання норм щодо подання повідомлення до податкової про укладення трудового договору з працівником та неможливість відображення переведення у єдиній звітності з ЄСВ, ПДФО та ВЗ;
5. Відсутність порядку відображення переведення у трудовій книжці працівника.
А тепер розгляньмо їх докладно.
Аргумент 1. Відсутність поняття «переведення з основного місця роботи на місце роботи за сумісництвом і навпаки» у КЗпП.
У нормах чинного КЗпП про переведення йдеться у таких статтях:
1) переведення на іншу роботу та зміна істотних умов праці (ст. 32 КЗпП);
2) тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором (ст. 33 КЗпП);
3) тимчасове переведення на іншу роботу в разі простою (ст. 34 КЗпП);
4) переведення на легшу роботу за станом здоров’я (ст. 170 КЗпП);
5) переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 178 КЗпП).
Тож, як бачимо, у цих статтях ані слова про переведення з основного місця роботи на місце роботи за сумісництвом чи навпаки.
Аргумент 2. Неправильне визначення розрахункового періоду відповідно до Порядку №100.
Часто навіть знавці трудового законодавства вважають переведення з основного місця роботи на сумісництво та навпаки чимось на кшталт зміни режиму роботи. Мовляв, позаяк трудові відносини насправді не перериваються, навіщо оформлювати звільнення? Просто у людини змінився графік роботи (і то не обов’язково).
Так, за сумісництвом людина працює в години поза роботою за основним місцем. І тому часто за сумісництвом працівник працює в режимі неповного робочого часу. А за основним місцем роботи — виконує повну норму робочого часу. Проте не завжди, адже працювати в режимі неповного робочого часу за основним місцем роботи не заборонено! Тож цілком може бути ситуація, що працівник як працював по 4 години на день (так звані пів ставки) за основним місцем роботи та сумісництвом, так і після переведення працюватиме, лише місця роботи (основне та сумісництво) поміняються між собою.
Воно-то так. Але вище ми вже зазначили, що у день звільнення з працівником треба провести остаточний розрахунок. І, звичайно, звільнення перериває і стаж роботи, який дає право на щорічні відпустки, і розрахунковий період для розрахунку відпусткових. А якщо Держпраці наполягатиме, що треба було провести звільнення працівника, виникнуть як порушення строків розрахунку з ним, так і помилки при нарахуванні йому відпусткових (і, як побачимо далі, і лікарняних та декретних). Чи варто ризикувати?
У Порядку №100 маємо цілу процедуру обчислення відпусткових або інших виплат, відповідно до якої першим кроком є визначення розрахункового періоду.
Отже, є два базові розрахункові періоди для розрахунку середньої зарплати (Порядок №100):
— 12 календарних місяців — для обчислення відпусткових або компенсації за невикористану відпустку;
— 2 календарні місяці — в інших випадках збереження.
Зокрема, для відпусткових (або компенсації за невикористану відпустку) розрахунковий період може бути:
— повний — 12 місяців;
— неповний — і тоді середню зарплату обчислюють з виплат за фактичний час роботи з першого до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку (п. 2 Порядку №100).
Якщо працівник жодного календарного місяця не відпрацював, то відпусткові або компенсація обчислюють з установлених йому у трудовому договорі тарифної ставки, посадового окладу (п. 4 Порядку №100).
Але якщо просто перевести працівника з основного місця роботи на місце роботи за сумісництвом, не перериваючи трудових відносин, відбудеться спотворення розрахункового періоду. Як результат, потенційно неправильно (з погляду Мінекономіки) будуть розраховані відпусткові, компенсація за відпустку.
Аргумент 3. Неправильне визначення розрахункового періоду відповідно до Порядку №1266.
Неправильне визначення розрахункового періоду відповідно до Порядку №1266 призведе до неправильного обчислення допомоги з тимчасової непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах.
Ситуація аналогічна до вищезазначеної. Неправильне визначення розрахункового періоду призводить у кінцевому підсумку до спотворення розміру середнього заробітку. До того ж у цій ситуації ризики ще більші.
Відпусткові підприємство сплачує власним коштом, але суми допомоги з тимчасової непрацездатності (починаючи з шостого дня з дати відкриття лікарняного) та допомоги по вагітності та пологах виплачуються за кошти ПФУ. І якщо, на думку контролерів, під час документальної перевірки суму однієї з вищеназваних допомог буде завищено, то доведеться не лише повернути зайву суму, а й сплатити 50% штрафу від суми такого завищення (як за нецільове використання коштів Фонду).
Аргумент 4. Неможливість дотримання норм щодо подання повідомлення до ДПС про укладення трудового договору з працівником та невідображення у єдиній звітності.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення до ДПС про прийняття на роботу. Повідомлення про прийняття подається як щодо працівників, які працевлаштовуються на основне місце роботи, так і щодо працівників, які працевлаштовуються за сумісництвом (ст. 24 КЗпП).
Ситуацію з переведенням з основного місця роботи чи навпаки для такого повідомлення не прописано. Добре, якщо ДПС дослухається до аргументів, що переведення — це правильний варіант. І що насправді нікого не звільняли та нікого на роботу наново не приймали. А якщо ні? Тоді загрожує штраф за ст. 265 КЗпП як за «інші» порушення — у розмірі 1 МЗП за кожного працівника, щодо яких такі порушення були скоєні. А в 2025 році розмір мінімальної зарплати становить 8 000 грн.
Щоправда, у період дії воєнного стану в разі виконання у повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час позапланових перевірок, штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП, не застосовуються. Але воєнний стан рано чи пізно буде скасовано.
А ще податківці та ПФУ одразу ж згадають, що звільнення та прийняття на роботу працівника мали бути відображені у додатках Д5 та 4ДФ єдиної звітності з ЄСВ, ПДФО та ВЗ. До речі, у додатку Д5 згадуються переведення, але тільки такі, які вважаються переведенням за КЗпП (їх перелік ми навели вище). Тож і в додатку Д5, аби показати, що основне місце роботи замінилося на сумісництво, доведеться відобразити прийняття та звільнення працівника (двома рядками), бо переведення неможливо відобразити за відсутності такої норми у чинному законодавстві. І це не лише наша думка!
Фахівці ПФУ вказали, що відповідно до Порядку графа 12 у додатку 5 зазначають (1 — так, 0 — ні) у разі переведення, призначення застрахованої особи на іншу посаду або роботу, переміщення до іншого підрозділу.
З огляду на зазначене переведення з основного місця роботи на сумісництво Порядком не передбачено.
Тому для правильного відображення в реєстрі застрахованих осіб треба на застраховану особу в додатку 5 зазначити дату закінчення трудових або цивільно-правових відносин за категорією особи 1 (найманий працівник з трудовою книжкою) та відобразити дату початку — за категорією 2 (найманий працівник без трудової книжки).
Отже, переміщення працівника потрібно відобразити саме через звільнення та прийняття, позаяк немає такого, як переведення «сумісництво — основне» і навпаки.
Аргумент 5. Неможливість відображення так званого переведення у трудовій книжці працівника.
Попри те що записи у паперовій трудовій книжці тепер роблять лише на вимогу працівників, все ж таки їх треба робити (якщо така вимога є). І робити це так, як вимагає стара Інструкція №58. Тому, коли ми робимо такі записи, треба дотримуватися старих правил щодо їх формату.
Якщо підстав для переведення у КЗпП немає, то і запис про нього у трудовій книжці зробити неможливо. Анулювати запис про прийняття на роботу на основне місце або за сумісництвом так само не можна. Тому змінити статус робочого місця у трудовій книжці також можна лише двома рядками: записом про звільнення і записом про прийняття на роботу (на підставі відповідних кадрових наказів).
Розгляньмо ситуацію на прикладі
Приклад. Працівник працює у ТОВ «Ромашка» за сумісництвом. З основного місця роботи ТОВ «Каштан» звільнився 20.01.2025. Водночас із ТОВ «Ромашка» (за сумісництвом) він звільняється за згодою сторін з 20.01.2025, а з 21.01.2025 його приймають тут за основним місцем роботи. З 1 до 20 січня йому нарахували зарплату в розмірі 10 000 грн та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 20 000 грн. З 21 до 31 січня нарахована зарплата становила 8 000 грн. Як відобразити у Д1, 4ДФ та Д5 ТОВ «Ромашка»?
Додаток Д5
Якщо відбувається зміна зі сумісництва на основне місце роботи, — заповнюємо два рядки у Д5.
Перший рядок
Відображаємо працівника з КЗО «2» (працівник без трудової) та зазначаємо інформацію про звільнення, а саме:
— у графі 10 «дата закінчення» — дата звільнення з роботи за сумісництвом;
— у графі 16 — номер та дата наказу про звільнення;
— у графі 17 — підстава звільнення: п. 1 ст. 36 КЗпП (у разі звільнення за угодою сторін).
Другий рядок
Відображаємо цього самого працівника з КЗО «1» (працівник з трудовою книжкою) та зазначаємо дату прийняття на роботу, а саме:
— у графі 10 «дата початку» — дата прийняття на роботу за основним місцем роботи;
— у графі 16 — дата і номер наказу про прийняття (див. зразок 1).
Зразок 1
Заповнення додатка Д5
Додаток 4ДФ
У цій ситуації заповнюємо два рядки. Адже з працівником в одному місяці розірвали трудовий договір та уклали новий трудовий договір. Про це прямо сказано у Порядку №4: «У разі неодноразового прийняття фізичної особи на роботу і її звільнення з роботи у звітному періоді про таку особу потрібно заповнювати стільки рядків, скільки разів інформація про зміну місця роботи особи зустрічається у звітному періоді».
Нараховану зарплату працівника відображають з ознакою доходу «101».
Отже, позаяк у січні 2025 року є і звільнення, і прийняття, на працівника потрібно заповнити два рядки з ознакою доходу «101»:
Перший рядок
Фіксуємо нараховану зарплату до дня звільнення працівника (10 000,00 зарплата + 20 000,00 компенсація = 30 000,00 грн) і в графі 8 заповнюємо дату звільнення (20.01.2025).
ПДФО відображаємо у розмірі 5 400,00 грн (30 000,00 х 18%) (графа 4а та 4);
ВЗ відображаємо у розмірі 1 500,00 грн (30 000,00 х 5%) (графа 5а та 5).
Другий рядок
Фіксуємо нараховану зарплату за основним місцем роботи (8 000 грн) і в графі 7 зазначаємо дату прийняття на роботу (21.01.2025).
ПДФО відображаємо у розмірі 1 440 грн (8 000,00 х 18%) (графа 4а та 4).
ВЗ відображаємо у розмірі 400,00 грн (8 000,00 х 5%) (графа 5а та 5) (див. зразок 2).
Зразок 2
Заповнення додатка 4ДФ
Додаток Д1
У додатку Д1 також треба заповнити два рядки, позаяк працівник в одному місяці працював і за основним місцем роботи, і за сумісництвом.
Тож відображатимемо так:
Перший рядок
Фіксуємо інформацію щодо працівника за місцем роботи за сумісництвом. Тобто суму нарахованої зарплати та компенсації за невикористані дні відпусток у розмірі 30 000,00 грн. І, отже, нарахований ЄСВ. У реквізиті 21 — ознаку «0» (працівник без трудової книжки).
Другий рядок
Фіксуємо інформацію щодо працівника за основним місцем роботи. Тобто суму нарахованої зарплати у розмірі 8 000,00 грн (та нарахований ЄСВ) і в реквізиті 21 — ознаку «1» (працівник з трудовою книжкою).
УВАГА!
Кількість календарних днів перебування у трудових відносинах (графа 14) заповнюють в одному рядку — там, де зазначено відомості про зарплату за основним місцем роботи (див. зразок 3).
Зразок 3
Заповнення додатка Д1
