Додаткові блага — це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платникові податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний із виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (пп. 14.1.47 ПКУ).
Відсутність додаткового блага
До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку (пп. 165.1.37 ПКУ).
Участь у тренінгах передбачає отримання інформаційно-консультаційних послуг на підставі укладеного договору з його організатором.
Тож, якщо за умовами договору отримувачем інформаційно-консультаційних послуг є юрособа (роботодавець), інтереси якої представляють працівники, то сума, сплачена роботодавцем за участь у такому семінарі, не є доходом таких працівників, а отже, й об’єктом оподаткування ПДФО.
Також, якщо в документах на участь у тренінгу немає персоніфікації (не зазначено ПІБ) працівників, то вартість тренінгу додатковим благом для учасників не буде, тож не потрібно утримувати ПДФО, ВЗ і нараховувати ЄСВ та відображати у додатках єдиної звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ.
Визнання додаткового блага
Якщо за умовами договору запрошеною стороною та отримувачем інформаційно-консультаційних послуг є конкретні працівники, які отримують ці послуги, то суму, сплачену роботодавцем за їх участь у тренінгу, можна розглядати як дохід, отриманий працівниками у вигляді додаткового блага, який включається до місячного оподатковуваного доходу та оподатковується ПДФО за ставкою 18% і ВЗ за ставкою 5%.
Податківці наполягатимуть і на тому, що вартість тренінгу треба оподаткувати й ЄСВ, бо не йдеться про навчання працівників у навчальному закладі (тобто п. 9 розд. ІІ Переліку видів виплат, які здійснюються за рахунок роботодавця і на які не нараховується ЄСВ, затвердженого постановою КМУ від 22.12.2010 №1170, застосувати буде не можна).
А позаяк додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку з об’єкта оподаткування ПДФО обчислюється за правилами, визначеними пп. 164.5 ПКУ. Згідно з пп. 164.5 ПКУ, під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких установлені згідно з ПКУ, тобто помножена на коефіцієнт, який для ставки ПДФО 18% становить 1,21951.
Додаткове благо в додатку 4ДФ єдиної звітності показують за ознакою доходу «126». Причому в податковому розрахунку та в додатку Д1 цей дохід відображають без збільшення на коефіцієнт (і як зарплата). А от у додатку 4ДФ — дохід фіксують як додаткове благо й у вартості, збільшеній на коефіцієнт 1,21951.