Відповідно до положень НП(С)БО 27, необоротний актив визнається утримуваним для продажу в разі, якщо:
— економічні вигоди очікується отримати від його продажу, а не від використання за призначенням;
— він готовий до продажу в його теперішньому стані;
— його продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання його таким, що утримується для продажу;
— умови його продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;
— його продаж має високу ймовірність, зокрема якщо керівництво підприємства підготувало відповідний план або уклало твердий контракт про продаж, здійснюється його активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості.
Якщо необоротний актив, у нашому випадку нежитлова нерухомість, відповідає цим критеріям, то підприємство припиняє нараховувати амортизацію та визнавати витрати за цим активом.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 НП(С)БО 16). Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходами певного періоду, відображають у складі витрат того періоду, в якому вони виникли.
Нежитлове приміщення не генерує доходу, тож витрати на послуги з охорони та управління є витратами періоду. Також ці витрати не пов’язані з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). Тому їх доцільно відображати у складі інших витрат діяльності, за Д-т 977.