Продаж пального нерезидентові за валюту відповідає визначенню експорту товарів згідно зі ст. 1 Закону від 16.04.1991 №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»: експорт товарів — це продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.
Експорт товарів без їх вивезення в розумінні Закону про ЗЕД не слід плутати з митним режимом експорту, який визначений у ст. 82 МКУ і передбачає обов’язкове фізичне вивезення товару за межі митної території України. У наведеному випадку маємо експортну операцію з передачею товару нерезиденту на митній території України, без поміщення його у митний режим експорту.
А в розрахунках між резидентами і нерезидентами за поточними торговельними операціями використовують як засіб платежу іноземну валюту і гривню (п. 28 розд. IV Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою НБУ від 02.01.2019 №2). Розрахунки за цими операціями здійснюють виключно через банки (п. 31 розд. IV Положення №2).
З огляду на це розрахунки з покупцем-нерезидентом можуть відбуватися як в іноземній валюті, так і в гривнях, при цьому валютні розрахунки можуть бути тільки безготівковими — шляхом оплати вартості пального на валютний рахунок продавця.
Розрахунки з покупцем ведуть у валюті за загальними правилами п. 6 НП(С)БО 21. На дату оформлення документа про передання товару покупцю, як правило, визнають дохід від реалізації товару. В наведеному випадку це будуть чеки РРО, що свідчать про отримання нерезидентом пального. Якщо пальне було повністю оплачено у валюті заздалегідь, то дохід визнають за валютним курсом на дату оплати. На такі операції поширюються правила валютного нагляду та строки розрахунків із нерезидентами.