Суттєво. Для цілей амортизації ОЗ у податковому обліку не враховуються проведена платником податку на прибуток підприємств відповідно до МСФЗ їх переоцінка (уцінка, дооцінка) та зменшення корисності таких ОЗ.
! Платникам податку на прибуток
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ПрАТ <...> (далі — ПрАТ) щодо врахування платником податку на прибуток переоцінки та зменшення корисності для цілей амортизації основних засобів у податковому обліку, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, ПрАТ, готуючи власну фінансову звітність, здійснює розрахунок податкової амортизації за вимогами, встановленими Кодексом, національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності.
ПрАТ просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:
чи враховується проведена платником податку на прибуток відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності переоцінка (уцінка, дооцінка) та зменшення корисності для цілей амортизації основних засобів у податковому обліку?
Відповідно до п. 63 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби» (далі — МСБО 16), щоб визначити, чи зменшилася корисність об’єкта основних засобів, суб’єкт господарювання застосовує МСБО 36 «Зменшення корисності активів».
Відповідно до п. 8 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 36 «Зменшення корисності активів» (далі — МСБО 36) корисність активу зменшується, коли балансова вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування.
Балансову вартість активу слід зменшувати до суми його очікуваного відшкодування, якщо і тільки якщо сума очікуваного відшкодування активу менша від його балансової вартості. Таке зменшення є збитком від зменшення корисності (п. 59 МСБО 36).
Після визнання збитку від зменшення корисності нарахування амортизації активу слід коригувати в майбутніх періодах для розподілу переглянутої балансової вартості активу за вирахуванням його ліквідаційної вартості (якщо вона є) на систематичній основі протягом строку корисної експлуатації, що залишається (п. 63 МСБО 36).
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, встановлені ст. 138 Кодексу.
Згідно з п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема:
на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема:
на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;
на суму вигід від відновлення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.
Відповідно до пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 — 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.
Таким чином, для цілей амортизації основних засобів у податковому обліку не враховуються проведена платником податку на прибуток підприємств відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності їх переоцінка (уцінка, дооцінка) та зменшення корисності таких основних засобів.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).