Особливості встановлення критеріїв суттєвості наведені у п. 2.20 Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Мінфіну від 27.06.2013 №635.
Це всього лишень рекомендації. Водночас нормативних документів, які визначають процедуру визначення суттєвості, немає. Тож зазначені Методрекомендації — єдине офіційне джерело інформації, в якому зазначено, яким чином можуть встановлюватися критерії суттєвості.
Тому для встановлення власного критерію суттєвості підприємству доцільно взяти за основу ці Методрекомендації.
Базою визначення кількісних критеріїв суттєвості інформації про господарські операції та події щодо доходів і витрат доцільно обрати суму чистого прибутку (збитку), базою можна визначити або загальну суму доходів підприємства, або загальну суму витрат, також за базу може бути обрано найбільшу за значенням класифікаційну групу доходів (наприклад, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та відповідно витрат (собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (пп. 2.20.1 Методрекомендацій №635). Кількісний критерій доцільно визначити у діапазоні до 2 відсотків, якщо базою обрано чистий прибуток (збиток) підприємства, або до 0,2 відсотка, якщо базою обрано суму доходів і витрат.
На підставі наведеного пункту Методрекомендацій наказ про облікову політику щодо критерію суттєвості за витратами можна сформулювати, приміром, так:
«Базою визначення кількісного критерію суттєвості інформації про господарські операції та події щодо витрат обрати загальну суму витрат підприємства. Кількісний критерій суттєвості встановлюється в розмірі до 0,2% від загальної суми витрат підприємства (див. пп. 2.20.1 Методичних рекомендацій №635)».