Після внесення змін Законом №2352 до ст. 119 КЗпП у частині скасування з 19.07.2022 обов’язку роботодавця щодо нарахування та виплати середнього заробітку працівникам, призваним до лав ЗСУ, роботодавець має право із зазначеної дати (або іншої дати) прийняти рішення про добровільну виплату такому працівнику.
Тобто якщо роботодавець й надалі бажає підтримувати свого мобілізованого працівника та виплачувати кошти (в будь-якій сумі), то він може це робити добровільно, законодавством це не заборонено. Але рішення про збереження мобілізованому цих виплат роботодавець повинен зафіксувати в наказі. Адже, керуючись ч. 1 ст. 9-1 КЗпП, підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
Отже, роботодавець може самостійно запроваджувати виплати мобілізованим працівникам з урахуванням норм ст. 97 КЗпП та ст. 15 Закону про оплату праці.
Виплата у вигляді соціальної допомоги
Згідно з п. 3.4 розділу 3 Інструкції №5 до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, належать виплати соціальні допомоги та виплати за рахунок коштів підприємства, встановлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, на народження дитини, сім’ям з неповнолітніми дітьми).
Згідно з п. 1 розділу І Переліку №1170 на ці виплати ЄСВ не нараховується.
Тобто бачимо, що соцдопомогу роботодавець надає визначеним категоріям працівників — тим, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на народження дитини, сім’ям із неповнолітніми дітьми тощо. Тож надавати соціальну допомогу мобілізованим роботодавець не може.
Виплата у вигляді матеріальної допомоги
Щодо виплат мобілізованим у вигляді матдопомоги зазначимо таке. Позаяк така матдопомога виплачуватиметься мобілізованим працівникам щомісяця згідно з наказом керівника, вона матиме систематичний характер.
Тож така матеріальна допомога увійде до бази нарахування ЄСВ, бо належить до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат (пп. 2.3.3 Інструкції №5).
Таким чином, у разі систематичної виплати такої допомоги мобілізованим працівникам роботодавцю не уникнути нарахування та сплати ЄСВ. Також утримуватимуться ПДФО (18%) та ВЗ (1,5%) з усієї суми без обмеження граничним розміром, визначеного пп. 169.4.1 ПКУ, встановленого на 1 січня такого року (в 2022 р. — 3470,00 грн, у 2023 р. — 3760 грн).
Виплата у будь-якій сумі
Тож, як зазначено вище, роботодавець, який і надалі бажає підтримувати свого мобілізованого працівника, може виплачувати йому кошти (в будь-якій сумі) на підставі оформленого відповідним чином наказу, зокрема:
— 100% середньої зарплати за Порядком №100 чи якийсь відсоток від нарахованої середньої зарплати;
— у фіксованій сумі (у розмірі окладу, МЗП тощо).
Щодо оподаткування, то зі суми виплати (середній заробіток, оклад чи фіксована сума тощо) потрібно буде утримати ПДФО (18%) та ВЗ (1,5%) та нарахувати ЄСВ, бо ця сума є частиною зарплати.