• Посилання скопійовано

Щодо окремих питань оподаткування релігійної організації у статусі неприбуткової організації

Індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 23.10.2023 №3692/ІПК/99-00-21-02-02-06

Суттєво. Заснування релігійною організацією для виконання своїх статутних завдань господарського товариства з подальшим отриманням доходів від участі в капіталі та дивідендів не є підставою для її виключення з Реєстру.

!  Неприбутковим організаціям

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернень Релігійної організації <...> (далі — Релігійна організація) щодо окремих питань оподаткування релігійної організації у статусі неприбуткової організації, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно із зверненнями Релігійної організації, внесеної до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі — Реєстр), такою організацією розглядається питання про створення господарського товариства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі — Товариство), метою якого буде одержання прибутку з подальшим розподілом такого прибутку у вигляді дивідендів на користь Релігійної організації. Зазначається, що отримані доходи Релігійною організацією будуть використовуватися для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

У зв’язку із зазначеним вище у зверненні Релігійної організації поставлено такі запитання для надання індивідуальної податкової консультації:

1. Чи не втратить Релігійна організація статус неприбуткової організації внаслідок здійснення внеску до статутного капіталу Товариства?

2. Чи не втратить Релігійна організація статус неприбуткової організації внаслідок обліку частки в Товаристві за методом участі в капіталі та визнання доходу (витрат) від інвестиції залежно від отримання прибутку (збитку) Товариством на дату балансу за умови, що дохід буде спрямований виключно для фінансування видатків, напрямів діяльності та реалізації мети Релігійної організації і не буде розподілятися серед засновників (учасників), членів управління та працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску) Релігійної організації?

3. Чи не втратить Релігійна організація статус неприбуткової організації у разі обліку інвестиції в Товариство за методом справедливої вартості на дату отримання (нарахування) доходу у вигляді дивідендів від господарської діяльності Товариства за умови, що дохід буде спрямований виключно для фінансування видатків, напрямів діяльності та реалізації мети Релігійної організації і не буде розподілятися серед засновників (учасників), членів управління та працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску) Релігійної організації?

4. Яким є вичерпний перелік підстав для втрати Релігійною організацією статусу неприбуткової організації з відповідним виключенням з Реєстру відповідно до вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу?

Щодо запитань 1 — 3

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, згідно з пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі — неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних із ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації відповідно до пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Доходи неприбуткових релігійних організацій використовуються також для здійснення неприбуткової (добродійної) діяльності, передбаченої законом для релігійних організацій, у тому числі надання гуманітарної допомоги, здійснення благодійної діяльності, милосердя.

При цьому на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану на території України не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4        ст. 133 Кодексу і не є платниками податку, як передбачено пп. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, зокрема, можуть бути віднесені релігійні організації.

Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації складається із Закону України від 23 квітня 1991 року №987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації» зі змінами (далі — Закон №987) та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього (частина друга ст. 2 Закону №987).

Відповідно до ст. 7 Закону №987 релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об’єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому ст. 14 Закону №987 (частина перша ст. 12 Закону №987).

Релігійні організації, як передбачено ст. 18 Закону №987, володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом.

У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об’єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності.

Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.

Тож, виходячи з положень Закону №987, діяльність релігійних організацій носить некомерційний характер.

При цьому порядок здійснення виробничої та іншої господарської діяльності релігійних організацій встановлено ст. 19 Закону №987.

Так, релігійні організації у порядку, визначеному чинним законодавством, для виконання своїх статутних завдань мають право засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, а також добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), які мають право юридичної особи (частина перша ст. 19 Закону №987).

Прибуток від виробничої діяльності та інші доходи підприємств релігійних організацій, як визначено частиною другою ст. 19 Закону №987, оподатковуються відповідно до чинного законодавства в порядку і розмірах, установлених для підприємств громадських організацій.

Отже, на підставі ст. 19 Закону №987 господарська діяльність релігійної організації, що має комерційне спрямування, має здійснюватися окремо від діяльності такої релігійної організації у статусі неприбуткової. Тому заснування релігійною організацією для виконання своїх статутних завдань господарського товариства з подальшим отриманням доходів від участі в капіталі та дивідендів не є підставою для виключення зазначеної релігійної організації з Реєстру за умови, що отримані доходи використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами, а також для здійснення неприбуткової (добродійної) діяльності, передбаченої законом для релігійних організацій, у тому числі надання гуманітарної допомоги, здійснення благодійної діяльності, милосердя.

Для цілей податкового обліку доходи, одержані неприбутковими організаціями, відображаються у рядках 1.1 — 1.11 частини І Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 №553 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 №469) (далі — Звіт), а суми видатків (витрат) — у рядках 2.1 — 2.6 частини І Звіту. Форма Звіту передбачає заповнення лише тих показників, які відображають особливості діяльності неприбуткової організації залежно від закону, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.

При цьому формування доходів та видатків, що відображаються у Звіті, здійснюється за правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року №996‑XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

З урахуванням викладеного вище також зазначимо, що питання бухгалтерського обліку релігійною організацією фінансових інвестицій у вигляді придбання корпоративних прав належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Щодо запитання 4

Вимоги для включення неприбуткової організації до Реєстру встановлено п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

При цьому згідно з пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 Кодексу у випадку недотримання релігійною організацією у статусі неприбуткової організації вимог, визначених абзацом другим пп. 133.4.1 і пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, така неприбуткова організація зобов’язана подати у строк, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року (або з початку визнання організації неприбутковою в установленому порядку, якщо таке визнання відбулося пізніше) по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити і сплатити суму самостійно нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств. Податкове зобов’язання розраховується виходячи із суми операції (операцій) нецільового використання активів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру та вважається платником податку на прибуток підприємств для цілей оподаткування з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

За період з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, по 31 грудня податкового (звітного) року така неприбуткова організація зобов’язана щокварталу подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств (з наростаючим підсумком), сплачувати податок у строк, визначений для квартального періоду. та подавати фінансову звітність у порядку, встановленому для платників податку на прибуток підприємств.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає податкову декларацію з податку на прибуток підприємств і фінансову звітність та сплачує податок на прибуток підприємств у порядку, встановленому розділом ІІІ Кодексу для платників такого податку.

Крім того, як передбачено пп. 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, встановлення контролюючим органом відповідно до норм цього Кодексу факту використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для цілей інших, ніж передбачені пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, є підставою для виключення такої організації з Реєстру і нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені відповідно до норм цього Кодексу. Податкові зобов’язання, штрафні санкції і пеня нараховуються, починаючи з першого числа місяця, в якому вчинено таке порушення.

Отже, у разі недотримання релігійною організацією вимог, визначених абзацом другим пп. 133.4.1 та пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

До змісту номеру