Суттєво. Якщо пайові внески вносяться членами кооперативу на його рахунок для фінансування будівництва в обмін на корпоративні права, виражені в інших, ніж ЦП, формах, то така операція не є об’єктом оподаткування ПДВ.
! Житлово-будівельним кооперативам
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо виникнення податкових наслідків з ПДВ і податку на прибуток підприємств у разі сплати членами Кооперативу на рахунок Кооперативу пайових внесків для фінансування будівництва житлового будинку та набуття права власності на квартири та нежитлові приміщення у такому будинку після введення його в експлуатацію та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.
Як вбачається із звернення, Кооператив створено з метою забезпечення житлом та нежитловими приміщеннями членів Кооперативу шляхом будівництва багатоквартирних житлових будинків за рахунок коштів членів Кооперативу.
Члени Кооперативу сплачують пайові та інші внески, вступаючи в Кооператив, та стають його власниками.
Кооператив укладає із членами договір пайової участі у будівництві, згідно з яким зобов’язується організувати і забезпечити будівництво житлового будинку та видати їм необхідні документи для оформлення права власності.
Член Кооперативу набуває право власності на квартиру в житловому будинку лише після повного внесення свого пайового внеску за квартиру. Пайові внески членів Кооперативу сплачуються в обмін на корпоративні права, виражені в майнових правах на об’єкти нерухомості, які після введення будинку в експлуатацію належать асоційованим членам Кооперативу на праві власності у вигляді таких об’єктів.
При цьому Кооператив самостійно не здійснює будівництво житлового будинку, а залучає для цілей такого будівництва підрядника (будівельну організацію), який виконує весь комплекс робіт із будівництва такого житлового будинку.
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначено Законом України від 10 липня 2003 року №1087-IV «Про кооперацію» зі змінами і доповненнями (далі — Закон №1087).
Відповідно до абзацу п’ятого статті 2 Закону №1087 обслуговуючий кооператив — це кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
Пай — це майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки (абзац сьомий статті Закону №1087).
Згідно зі статтею 191 Закону №1087 член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу — і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.
У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації вказаного права відповідно до закону.
Положення статті 19-1 Закону №1087 не застосовуються до об’єктів права власності кооперативів, діяльність яких регулюється спеціальними законами.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов’язаних з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, визначає Закон України від 14 травня 2015 року №417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (зі змінами та доповненнями).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Під корпоративними правами розуміються права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (підпункт 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Щодо оподаткування ПДВ
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу X ПКУ.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Продаж (реалізація) товарів — будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункти 14.1.191 і 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. Продаж результатів робіт (послуг) — будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об’єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) (підпункти 14.1.185 і 14.1.203 пункту 4.1 статті 14 розділу I ПКУ).
Відповідно до підпункту 196.1.1 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Особливості оподаткування ПДВ операцій з постачання житла визначено підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ.
Так, підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ визначено, що звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання житла (об’єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.
У цьому підпункті перше постачання житла (об’єкта житлового фонду) означає:
а) першу передачу готового новозбудованого житла (об’єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця мате ріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;
б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об’єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об’єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв’язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.
Враховуючи викладене та виходячи з аналізу норм ПКУ, інших зазначених вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, повідомляємо, що у разі якщо внесення пайових внесків членами Кооперативу на рахунок Кооперативу для фінансування будівництва здійснюється в обмін на корпоративні права, які виражені в інших, ніж цінні папери, формах, то відповідно до підпункту 196.1.1 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ така операція не є об’єктом оподаткування ПДВ.
Оскільки у розглянутій ситуації Кооператив (замовник) самостійно не здійснював будівництво житла (об’єктів житлового фонду) та об’єктів нежитлової нерухомості, а залучав до такого будівництва підрядника (будівельну організацію), для цілей оподаткування ПДВ першим постачанням житла (об’єктів житлового фонду) відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ є операція підрядника (будівельної організації) з постачання послуг із спорудження житла (об’єктів житлового фонду) Кооперативу (замовнику), яка оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.
Оформлення правовстановлюючих документів на житло (квартири) не є окремою операцією для цілей оподаткування ПДВ. При цьому, якщо у рамках оформлення правовстановлюючих документів на житло (квартири) Кооператив надає своїм членам додаткові послуги, то за умови, що Кооператив зареєстрований як платник ПДВ, операції з постачання таких послуг оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку.
Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств
Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.
Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, на підставі абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.
При цьому положеннями ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування у разі отримання внесків до статутного капіталу (майна) господарської організації, у тому числі пайових внесків, які залучаються житлово-будівельним кооперативом.
Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами і доповненнями).
Щодо оподаткування операцій з передачі права власності членам житлово-будівельного кооперативу на квартири та нежитлові приміщення після введення об’єкта будівництва в експлуатацію, то для надання відповіді на питання необхідним є надання додаткової інформації щодо порядку здійснення таких операцій.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).