Постачання імпортованого товару покупцю-резиденту — це звичайне постачання товару на митній території України. Тому податкові зобов’язання виникають на дату першої події (п. 187.1 ПКУ): або на дату оплати, або на дату постачання товару.
Якщо цей товар уже оплачено покупцем, то ПЗ виникають на дату оплати незалежно від того, коли товар відвантажується покупцю.
А якщо товар ще не оплачено, то ПЗ виникають на дату відвантаження товарів. У цьому випадку це буде дата, на яку покупець прийняв товар. Дата відвантаження товару може не збігатися з датою переходу права власності на товар. Для потреб ПДВ має значення саме дата відвантаження товару — та дата, на яку покупець фізично отримує товар.
За умовами запитання, згідно з умовами договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця на дату прийняття товару покупцем за видатковою накладною, а датою постачання товару є прийняття покупцем товару за кількістю та якістю на підставі акта приймання товару. На практиці це може мати такий вигляд: товар у пакованні доставлено на складі покупця і право власності на нього перейшло до покупця на підставі видаткової накладної. Але покупець повинен ще розпакувати товар, перевірити його кількість та якість і скласти акт приймання товару. І от після цього покупець може розпоряджатися цим товаром — використовувати або перепродати далі.
На сьогодні такий акт не підписано. З цього робимо висновок: якщо акт не підписано, це означає тільки те, що покупець не прийняв товар за кількістю та якістю. А це своєю чергою означає, що для потреб ПДВ постачання товару ще не відбулося і без підписання такого акта покупець не може розпоряджатися цим товаром — адже він не знає, яка його кількість та якість.
Якщо товар уже фактично доставлено на адресу покупця, за видатковою накладною право власності на товар перейшло до покупця, а покупець необґрунтовано затримує його прийняття та підписання акта приймання, то цю ситуацію потрібно врегулювати відповідно до укладеного договору або звичаїв права, які застосовуються в таких випадках. Утім, це питання вже виходить за межі обліку й оподаткування. З погляду обліку й оподаткування відсутність акта приймання товару не дає можливості визнати цей товар відвантаженим покупцю, а отже, нарахувати в обліку доходи та податкові зобов’язання з ПДВ.
Отже, якщо товар не оплачено, то визнати податкові зобов’язання з ПДВ можна буде тільки тоді, коли будуть виконані всі умови договору щодо постачання товару, покупець прийме товар за кількістю та якістю і підпише акт приймання товару.
Звертаємо увагу, що в цьому випадку маємо ланцюжок постачання: від постачальника-нерезидента до українського СГ, який продає цей товар далі покупцю. Тому СГ повинен оприбуткувати цей товар від нерезидента раніше моменту відвантаження його своєму покупцю. Товар доставляється власним ходом та передається від постачальника-нерезидента українському СГ на підставі акта приймання-передачі товару. Тож спочатку СГ повинен підписати свій акт приймання-передачі товару від нерезидента, а потім оформити з покупцем акт приймання товару, за яким цей товар буде передано від нього покупцю.
Додатково нагадаємо, що для потреб бухобліку (не для потреб ПДВ!) факт переходу права власності на товар ще не означає, що реалізація товару відбулася. Питання про те, як визначити, коли вважати товар реалізованим, є досить об’ємним. Ми розглянули його у статті «Бухгалтерський облік експорту товарів» у «ДК» №34/2022, у розділі: «Коли відображати дохід від експорту товару?». Ця стаття актуальна і для реалізації товару на території України.