Частиною 2 ст. 21 КЗпП працівникові надається право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Свого часу Мінсоцполітики в листі від 02.03.2016 №60/06/186-16 зазначило, що у разі неможливості припинити трудові відносини у порядку, встановленому законодавством про працю, їх припиняють у судовому порядку.
На сьогодні є ще один спосіб звільнення працівника — припинення трудового договору через центр зайнятості. Цей спосіб стане у пригоді для внутрішньо переміщених осіб, які не змогли припинити трудовий договір згідно з п. 1 ст. 36, ст. 38, 39 КЗпП, для набуття статусу безробітного або, як у зазначеній ситуації, щоб найнятися на основне місце роботи.
Трудовий договір припиняється в односторонньому порядку шляхом подання до центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи заяви на ім’я роботодавця про припинення трудового договору (абз. 2 ч. 4 ст. 7 Закону про ВПО1). А центр зайнятості вже сам повідомить роботодавця, ПФУ та ДПС. Побоювання працівника припинити трудові відносини з попереднім роботодавцем, звернувшись до центру зайнятості (бо треба йти до ТЦК та СП), безпідставні. Тому що інформацію до ТЦК про прийнятих та звільнених з роботи працівників подає роботодавець упродовж семи днів. І персональний військовий облік передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їхньої роботи (служби) або навчання та покладається на керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (п. 16 Порядку №14872).
1 Закон України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
2 Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.
Крім того, нещодавно Головне управління персоналу Генштабу Збройних Сил України у листі від 22 березня 2023 року №321/ЗПІ/114 уточнило свою позицію (зважаючи на воєнний стан), що персональний облік осіб, що працюють за сумісництвом, здійснюється на загальних засадах, визначених Порядком №1487. Тобто це означає, що роботодавець має звітувати про працівників, які працюють не лише за основним місцем роботи, а й за сумісництвом.
Проте також наголосив, що така ситуація є тимчасовою, підхід до питання військового обліку сумісників буде переглянуто після припинення/скасування правового режиму воєнного стану.Тобто після перемоги роботодавці будуть, як і раніше, звітувати лише про працівників за основним місцем роботи, як передбачає Порядок №1487.
Отже, робимо висновок: незалежно від того, оформлюватиметься цей працівник на основне місце роботи чи на місце роботи за сумісництвом (без звільнення через центр зайнятості), роботодавець зобов’язаний відзвітувати перед ТЦК та СП протягом 7 днів.
Прийняти такого працівника за сумісництвом роботодавець може і на повний робочий день, тобто на 8 годин п’ять днів на тиждень і навіть більше, і це не буде порушенням. Позаяк сумісництво — це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи за трудовим договором у вільний від основної роботи час у того самого чи іншого роботодавця (ст. 102-1 КЗпП). А працівник, який влаштовується за сумісництвом, наразі повністю вільний від основної роботи.
Звертаємо увагу, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, зокрема неподання звітності до ТЦК та СП та прийняття на роботу працівника без військового квитка, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб (керівників) від 300 до 500 н. м. д. г. (від 5 100 до 8 500 грн) (ст. 210-1 КУпАП).
З укладенням договорів ЦПХ з водіями потрібно бути обережними, щоб під час перевірки не було встановлено прихованих трудових відносин.
Якщо вже такий договір із водієм укладуть, у ньому доречно зазначити, що виконавець зобов’язується перевезти певний вантаж за встановленим маршрутом. Причому, на наш погляд, менш ризиковано, якщо виконавець для перевезення вантажів використовує власний транспорт, а якщо такого не має, то орендований або позичений, наприклад, у замовника.
Проте, якщо такі перевезення є постійними, краще не ризикувати й оформити трудовий договір — або ж бути готовим, у разі чого, обстояти свою позицію у суді.